Таміла Калас - Ректор , Таміла Калас

Глава 12

Я німо розгублено дивлюся на мого Ректора, від емоцій втискаюся до спинки стільця, він робить крок у притул до моїх ніг і я стискаю руку на краю прямокутного сидіння, мені здається вже не дихаю ще б чого бракувало втратити свідомість, хоч при такій ситуації здалося б.

- Таміла - Мій Ректор опускається на коліна та обіймає мене за стегна.

Не витримую його проникливого погляду, коли він так близько то такий спокусливий, і нащо він одягнув цього червоного метелика? За секунду моя глибока підсвідомість каже мені про зворотний бік, тому відсуваюсь та підхоплююсь на ноги, налякано відходжу задом, спиною упираюсь до стіни.

- Ігор Семенович ви маєте зрозуміти - збуджено вдихаю - Навіть якщо ви мені подобається, нам не треба більше з вами спілкуватися крім як навчання.

Я дуже хвилююся, розумію це недоречно, але якось не правильно, я сама здивована що мені подобається чоловік набагато старше, мої побоювання не дають спокою.
Ігор Семенович підіймається на ноги, і опускає до низу очі, розчаровано посміхається, махнувши у боки головою, ніби усвідомлює свою помилку.

- Ти зараз ось це все, серйозно? То ти таки прийшла до мене ради свого Ігоря? - Павлак засмучено сідає за робочий стіл та хмикає.
Він виймає у себе з кишені ключі від дверей та відставляє на край столу, притуливши долоню до чола, поступово ротом випускає повітря.

- Іди на пари - Спокійно відказує.

Я забираю зі столу ключі, дуже не впевнено та повільно, роблю крок, щоб піти, але спиняюся, не розумію навіщо, та мене ніби щось тримає.

- Я прийшла не ради нього, ради вас - Від своїх же слів намагаюся втекти тому прудко крокую до дверей та хочу відімкнути замок.

- Ох і відшмагаю я тебе Зайка - Ігор Семенович, по тихому швидко підкрадається до мене і зупиняє.
Хапає до себе в притул, не думаючи ні секунди шпарко упивається у мої губи, настільки стрімко що не встигаю навіть толком вдихнути повітря, мій язик на пару з його витворяють щось неймовірне, навіть страх до дорослих поцілунків кудись зник, я й гадки не мала що вмію так, всі мої думки про не правильність цих відносин, або велику різницю у віці розчинилися у повітрі, мені здається я дихала флюїдами під назвою Кохання.

Від пориву та бурхливих емоцій незчулася як Ігор Семенович рукою проник під кофту й одним вправним рухом розстібнув ліфчика, ото пішла жара в хату, звичайно мені хочеться, але може не так спонтанно, все ж він дорослий та досвідчений чоловік, а я осоромитися не хочу.

Не припиняючи поцілунку Ігор бере мене за сідниці та підіймає на руки, опиняється між моїми стегнами, я автоматично схрещую зап'ястки у нього на потилиці та шиї, Ігор несе мене та ставить на поверхні свого столу, моє серце колотить як скажене, напевно мені зносить дах я повністю підкоряюсь Ігорю, і за якусь мить лишаюся без верхнього одягу. Боже та щось ж це таке твориться так недалеко і повністю оголеною лишитися, він як Лялькар керує моїм тілом, торкаюся рукою до своєї ноги перевіряю чи на мині є ще джинси, а то мало чого, може мій Ректор Ілюзіоніст хоп і нема.

- Моя маленька, не хвилюйся все буде добре - Вирішив заспокоїти хоч від того мені не легше.
Губами Ігор опускається до мого бюста, перед тим повністю знявши ліфчик відставивши мій одяг на спинку стільця, мов Маестро Ігор огортає мене ніжним поцілунками його гаряче дихання лоскоче мою шкіру.

- А як же лекції? - Відказую тремким голосом, надіюся спинити Ігоря хоч якимось аргументом.

- Твоя лекція вже розпочалася - Він глибоко видихає, його голос схожий на спортсмена що біжить і намагається щось сказати - Я хочу там поцілувати - Ігор торкається до застібки у джинсах.

Гуп, Гуп - чую стукіт мого серця аж у себе у голові, воно що здуріло? Я напружено вдихаю, розуміючи що далі продовжувати не готова, хоч відчуваю страшенний потяг і тремтіння у тілі, воно наростає, особливо коли його язик, кінчиком торкається моїх сосків.

- Ігор, Ігор Семенович я не можу.

- Я тобі вже казав без твоєї згоди проникнення не буде - Він вдивляється у мої налякані очі.

Його долоня пролізає під мою грудь та трохи стискає перса.

- А чого сердечко так стукає? Тамілочка моя дівчинка, я не хочу, щоб ти мене боялася - Ігор ніжно цілує грудь кружляючи язиком біля соска, спочатку одну потім іншу.
Таке у мене вперше тому і відчуття спонтанні не схожі ні на що, Ігор робить це по своєму пристрасно, і від задоволення заплющує очі.

Тим часом в мені борються між собою страх і задоволення хоч від напруги в тілі відчувається скутість Ігор знову легко торкається губами моїх вуст, і просуває у глиб свого язика мов змія, що вештається просторами мого рота.

- Тепер я хочу, щоб ти весь час до мене приходила кожного ранку або вечора після Лекцій, а краще двічі, рано і вечором - Ігор ніжно дивиться прямісінько у вічі та посміхається.

Я іноді краєм ока помічаю як йому ніяк не легше це дуже видно як стояк упирає у штани, я тягнуся рукою до спинки стільця та беру звідти свої речі, Ігор глибоко вдихає відходить від мене та сідає на стілець я поки одягаю ліфчик.

Сидячи на стільці Ігор бере мене за руку і тягне до себе на коліна, я сідаю, і він допомагає мені одягнутися та защіплює застібку ліфчика.
Ігор обіймає мене та чолом торкається мого плеча важко вдихає.

- Завтра прийдеш? - Цілує мене у щоку, його очі ніби задурманені.

Я взагалі думала поки пропустити декілька днів, але напевно доведеться прийти.

- Добре я прийду - Таки погоджуюся розумію як зараз йому не легко.

Хоч я також стримуюсь як можу, 
та й як дивитися потім батькові у очі він же так довіряє мені.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно