Таміла Калас - Ректор , Таміла Калас

Каріна скосила на мене очі.

- А, а ти знаєш у нього теж там якісь проблеми, тому залишився в Іспанії, а я вирішила навідати вас, скучала вже за вами.

Каріна схоже вирішила не добивати батька проблемами, гадаю це правильне рішення, я також вирішую завтра прогуляти навчання та побути з сім'єю, і хоч настрою геть нема, але я вже пообіцяла Ігорю зустрітися та пообідати, в решті головне що ми разом і зі всіма проблемами справимось.

Я одягаю джинси плетений светр та пуховик, волосся розпускаю і хоч на дворі морозяно, сонечко світить, беру подарунок і виходжу на вулицю.

За мною заїжджає Ігор знову на Ягуарі, він підходить та цілує мене в губи його язик хоче проникнути далі, але напевно я ще не звикла до дорослих поцілунків, тому стискаю губи як ворота, далі вхід заборонений, Ігор хмурить на мене лице напевно йому таке ставлення починає набридати, але вдіяти нічого не можу, та й досвіду у мене не багато, розумію що таким чином відштовхую від себе хлопця, бо Ігор точно не з тих хто буде довго чекати, з його поведінки навіть помічаю що йому хочеться чогось більше, але поки дарую тільки скромний подарунок на щось більше я ще точно не готова, мені реально потрібен час.

Під час дороги Рука Ігоря весь час у мене на коліні, ми їдемо знайомими дорогами саме такою трасою їду до Університету, Ігор поки не казав де саме ми будемо обідати, я повністю довіряю хлопцю, тому майже не хвилююсь, він раптово повертає в іншу вулицю я також її знаю тут є МакДональдз він знаходиться якраз за декілька хвилин від Університету.

Сідаємо за столик, беру до рук меню Ігор сидить прямо мене та тримає мою руку гладячи пальцем, посміхаюся йому і раптом помічаю як до закладу заходить Павлак, відразу занурюю голову у меню та всіляко намагаюся заховатися за плечима свого хлопця.
Павлак іде у нашому напрямку та сідає за паралельний столик до нас лицем.

- Щось сталося? - Збентежено запитує Ігор.

Я крадькома визираю із-за меню на нього, та намагаюся усміхатися хоч насправді не до сміху, сьогодні день несподіванок, бо якраз Павлака я менше всього хотіла бачити, він ніби відчуває де знаходжуся я.

За декілька хвилин нам приносять замовлення я досі намагаюся ховатися, але помічаю як Ігор Семенович вже давно помітив мене просто удає ніби йому всеодно.
До його столика підходить приваблива жінка, не висока та струнка з довгим темним волоссям.
Павлак підіймається з місця та привітно обіймає її за плечі, цілує, із-за спини жінки я не побачила куди саме був поцілунок, вони обоє сідають за столик, мило посміхаються один одному, до моїх вух долітають не чіткі фрази, здається Павлак зробив її комплімент стосовно зовнішності й знову торкнувся рукою до плеча жінки. 

До них підійшла офіціантка аби прийняти замовлення, Павлак підіймається з місця дивиться на мене різко та поправляє на собі одяг робить кивком до мене головою і просто очима вимагає, щоб я йшла слідом за ним, я спостерігаю як Павлак йде у напрямку вбиральні, зупиняється на пів дороги й знову озирається за мною, я довго не думаючи, кажу Ігорю що не надовго, встаю та йду в слід  за моїм Ректором.
Заходжу до вбиральні Ігор Семенович біля умивальника миє руки, та по злому дивитися на мене через дзеркало.

- Ти хочеш Таміла аби я злетів з котушок? - Підходить до паперових рушників та витирає руки.

- Я вас не розумію. Ми просто вирішили пообідати він запросив мене, у нього день народження.

- Угу просто пообідати, а може не просто? -Він схопив мою руку біля ліктя, його скажені очі палили мене вогнем.

- Ви теж не самий.

- Я можу вас познайомити, хочеш?

- Ні - намагаюся вирватися з його руки.

Ігор Семенович з кишені виймає мобільний та набирає номер з підписом "Інна сестра" дає гудок, та виводить мене обережно до коридору, де добре проглядається суто столик Павлака.
Я дивлюся у бік його столику.

- Ало сестричко ти вже зробила замовлення? - Відказує у слухавку.

Я бачу як жінка за столиком посміхнувшись відповідає, з динаміка чую її голо, розуміючи що це тільки його сестра.
Він знову заводить мене до вбиральні роздивляється у сторони чи нікого нема.

- Спробуй завтра не прийти на пари, і я твого Ігоря відрахую, не сумнівайся я не жартую, завтра рано у мене у кабінеті. 

Ігор Семенович йде, в мене аж дух перехопило, повертаюся напружено до столика.

- Таміла все добре? - Ігор вдивляється в моє лице.

- Що - Відказую ніби не чую.

- Ти якась налякана все добре, куди ти дивишся - Ігор повертає головою у боки зрозуміти де зосереджений мій погляд.

Я бачу як Павлак почав розраховуватися, вони перекинулися декількома словами з сестрою і пішли до виходу.

Надалі наш обід з Ігорем минув погано, я весь час ніби літала у хмарах, насправді ніяк не могла розслабитися і мені дуже шкода що все так вийшло, напевно я геть зіпсувала Ігорю настрій, після МакДональдзу хлопець відвіз мене до дому, хоч намагався всіляко вмовити лишитися на вечірку звичайно я пояснила йому поверхнево про ситуацію в дома, але він однаково засмутився.

Прокидаюся дуже рано та починаю одягатися, на дивані тепер спить Віолетта від шуму вона розплющує очі.

- А ти це куди так рано? - Запитує рипуче та мружить очі Віолетта.

- Вирішила все-таки піти до Університету, а ти поки ще не йдеш?

- Та поки ні, ще трохи горло болить.

- Тоді бувай.

Виходжу з квартири та йду на тролейбус на мобільному без десяти вісім, за п'ятнадцять хвилин добираюся на місце на вході до закладу бачу автівку Павлака напевно він також сьогодні приїхав дуже рано.

Заходжу по тихому до кабінету Ігоря Семеновича. Я й гадки не маю що він хоче, тому й хвилююся неймовірно.Павлак по звичному сидить у себе за столом, і щось уважно записує.

Він так сильно натискає ручкою, ще трохи й продере папір, напевно Павлак дуже злий, проте страшенно привабливий, одягнутий у білу сорочку чорні шкіряні підтяжки що підкреслюють міцні лінії м'язів та червоний метелик на шиї, напевно він навмисно одягнувся так сексуально, мені прямо гаряче, я вітаюся коли зупиняюсь на середині кабінету на проти дверей.