Вікторія Стужева - Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева

- Давай, по кричи мила. Уже завтра ти будеш моєю, назавжди. - сказав чоловік, і поцілував мене в спину. У мені заграв дух протесту, і я вирішила, що зроблю з точністю до навпаки. Я прикусила губу, і з кожним ударом намагалася не видавати ні звуку. Але з кожним разом, це було все важче, і важче.

- Так не піде, солоденька, - спокійним голосом прошепотів Альфа, і почав знімати ремінь зі своїх штанів. О Боже, врятуй і збережи. Тільки не це! За хвилину, послідував удар ременем, і мій крик заповнив усю кімнату.

- Так, ось-так.- шепотів цей, дамський угодник хріновий! - Ще одна ніч, і вже завтра, за всіма вовчими, а так само людськими законами, ти будеш належати мені. Будеш робити те, що я забажаю. А бажати я буду тільки тебе...

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно