Вікторія Стужева - Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева

Частина 20

А ви замислювалися, що таке любити? Любити по-справжньому? За те, що людина є, а не за те, що в неї є...

Коли ти йдеш із цією людиною, а всередині тебе прокидається маленька дитина, коли ти забуваєш про все, про свої проблеми й турботи, коли ти радієш милому слову з її вуст, коли посмішка не хоче сходити з лиця, коли бачиш її очі, ти підлаштовуєш усе під неї, усі свої справи, щоб максимально віддаватися їй, ви удвох рахуєте хвилинки до вашої зустрічі. Ти таїш у його обіймах, коли все найнеможливіше стає реальним поруч із ним. Під почуттям любові відчиняються двері - це можуть зрозуміти ті, кому пощастило випробувати справжні почуття, ідучи з ним по місту, все так змінюється, все тішиться навкруги, світ здається дивовижним, насиченим, сповненим незвіданого і цікавого, хочеться підкорювати його разом. Ти намагаєшся припустити ваше майбутнє, ваше спільне бурхливе, разом із ним, із найріднішою людиною. Коли ти готовий на божевільні вчинки заради другої половинки, щоб здивувати її, тобі не важливо де, головне, що з нею, тобі мало її, ти харчуєшся нею, залежиш від неї. Будь-який рядок із книжки або пісні нагадує про нього, ти бачиш його скрізь. Ви розумієте одне одного з півслова або напівпосмішки. Ви йдете містом і починаєте сміятися з нічого, проходять люди і не розуміють, що відбувається, і кожна людина, яка йде на зустріч, намагається подивитися на себе і зрозуміти, чи не з неї сміються, а це сміх щастя, який не можна порівняти з чим-небудь, саме це щастя не можна порівняти навіть з валізою грошей, адже тільки ви удвох у цьому світі, ви робите його таким, яким хочете його бачити, саме ви, двоє найщасливіших людей, а щасливі ви від того, що маєте одне одного, що доля з'єднала Вас, поставила на одну стежку, стежку, що має назву "щастя".

Коли в будь-яку хвилину ти готовий віддати найважливіше для тебе, все, що в тебе є, якщо це буде здатне змінити щось у кращий бік для твоєї коханої людини, не просячи нічого натомість, любов безкорислива, любити - це не вимагати будь-чого натомість, адже все, що тобі треба, готова дати тобі кохана людина, вона здатна витягти тебе із найжахливішої ситуації, коли ти вже не бачиш виходу, готова здатися, а тримає лише вона, лише віра в кохання і вас двох.

Людина дає тобі віру, підтримку, мотивацію, ти прокидаєшся і засинаєш із думками про неї, з посмішкою згадуєш проведений із нею сьогоднішній день, лежачи в теплому ліжечку, і прям вкриваєшся найтеплішими спогадами з нею.

Важливо бути коханим і самому любити, без цього не вижити.

Під почуттям любові відкриваються двері?

Я намагалася тримати себе в руках, але страх і хвилювання терзали мене. Учора ввечері Адам карав мене, і Чорт! Мені це до біса сподобалося, і мені страшно дивитися реакцію моєї лисиці на Альфу. Варто лише йому посміхнутися і я біля його ніг! Звісно, не дуже приємно, але я люблю його. Дуже люблю. Сьогодні я виходжу заміж.і стану Міс Блек. Александріна Блек, звучить начебто не погано. Мені от тільки цікаво, чи переживає Адама? І до речі, потрібно буде запитати, у нього прізвище "Блек" через колір вовка? Чи збіг? Чи це так вовк під прізвище господаря підлаштувався?

Зранку до мене зайшла Агнеса, вона була моїм візажистом. Сукня готова, макіяж теж, наречений начебто має бути на місці. Кожну секунду я думала про те, як це бути дружиною? Ні, ну теоретично я уявляю, але ось практика у мене почнеться через кілька годин. Ну і звісно ж я не могла не подумати про шлюбну ніч... перший раз... тим паче залишатися наодинці з Альфою, якось небезпечно. Особливо після того, що я зробила вчора, і що вчора робив зі мною цей збоченець. Але тепер, він точно буде мій. У всіх сенсах цього слова.

Весілля вирішили зіграти в лісі. Так-так, звучить дивно, але посеред лісу є дуже багато вільного простору, де з легкістю можна вмістити стільці, арку, гостей і стіл з їжею. Тим паче, саме там ми з Адамом вперше познайомилися.

Під руку мене вів батько, а Адам стояв і дивився. Його погляд випромінював щастя. Я відчувала його нетерплячість, бажання, все-таки зв'язок давався взнаки. Коли я нарешті вже стояла навпроти Адама, священик почав свою промову. Толком я не вникала в суть його слів, я просто дивилася на Адама. На такого рідного, милого, грізного...і свого Адама. Коли ми дійшли до частини угоди чоловік запитав:

- Чи готова ти, Александріно Кліффорд, узяти Адама Блека у свої законні чоловіки? Бути з ним у хворобі та здоров'ї, у багатстві та бідності, поки смерть не розлучить вас?

- Так. - gрозвучало з моїх вуст, і голос зрадницьки здригнувся. Усе ж я дуже хвилювалася.

- Чи готовий ти, Адаме Блек, узяти Александрину Кліффорд за свою законну дружину? Бути з нею в хворобі й здоров'ї, у багатстві й бідності, поки смерть не розлучить вас?

- Готовий. - rоротко відповів Альфа.

- Ваш шлюб укладено на небесах, можете поцілувати один одного.

Адам перекинув фату назад, і побачив мою посмішку. Він повільно схилився до мене, і перш ніж поцілувати, прошепотів:

- Тепер не втечеш, солоденька. - qjго голос лунав луною в моїх вухах, і я не на жарт збудилася, але треба було тримати себе в руках. Особливо на власному весіллі. Минула секунда, і губи Адама накрили мої. Десь там на задньому плані чувся плач моєї матері, і матері Адама. А я просто була щаслива. Нашими свідками були Ребекка і Томас, вони радісно кричали за столом: - "Гірко"!

Попри те, що я була щаслива і наше весілля відбулося, мені було нудно. І Слава Богу, Адам це помітив.

- Мила, може, втечемо звідси? - p усмішкою запропонував вовк.

- Ти не жартуєш? - p підозрою запитала я.

- Звісно ні, мені тут теж нудно, моя душа жадає веселощів.

- Валимо. - видихнувши, відповіла я.

Десь годину ми блукали з Адамом пляжем, насолоджуючись тишею і спокоєм. Ми не могли відірватися одне від одного, цілувалися, роблячи кожен крок. Він - майстер поцілунку.

Незабаром уже стемніло і ми вирішили поїхати додому. Щойно я зайшла в будинок і роззулася, почула позаду переривчасте і дуже гучне дихання Адама. Його очі палахкотіли червоним вогнем, мої напевно теж. Він почав підходити до мене все ближче і ближче. напруга між нами наростала, а мені зовсім не хотілося втекти. Зараз я хотіла тільки його, але все ж відчувала дещицю хвилювання перед ніччю з Альфою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍