Iрина Давидова - Моя слабкість, Iрина Давидова

Глава 24

Гриша.

Вийшов з душу і наткнувся на розгнівану Ніну, в руках якої вібрував мій телефон. Чорт, Вероніка дзвонить.

― Малятко…

― Вірно починаєш. Лікарка не пройде, ― строго вимовила вона, склавши руки на грудях.

Ох, як же мені подобається, коли вона складає руки таким чином, піднімаючи свої груди. Красуня, що вимагає моєї уваги, і навіть якщо вона буде заперечувати це, я знаю, як вона тремтить від моїх торкань.

― Ця дівчина мій новий секретар.

― Блондинка з третім розміром грудей?

― Не знаю, який там розмір. Вона, до речі, брюнетка. В окулярах. І Пашка по вуха пов'яз в ній.

Ніна примружилася.

― А вона?

― Вона його морозить. Ти ж знаєш Пашку.

― Або справа в тобі? Може вона на тебе око поклала?

Я пройшов по кімнаті та зупинився поруч з лікаркою, в очах якої палав гнів. Моя красива ревнива дівчинка.

― Як же ти мені подобаєшся в гніві.

― Не заговорюй мені зуби. Я порву вас обох, якщо раптом що дізнаюся від третіх осіб.

Я підхопив Ніну під коліна і поніс на ліжко. Вона тут же обняла мене руками обхопивши потилицю і вивчаючи уважним поглядом моє обличчя. Знаю я, вона шукає натяк на брехню, тільки не знайде його.

― Ти ж знаєш, що крім тебе у мене нікого немає. Мені не цікаві інші жінки.

― Так, але вони тобі дзвонять і мене це дуже злить.

― Вероніка дзвонила по роботі. Більше мене з нею нічого не пов'язує. А ти вже встигла накрутити собі.

Ніна розташувалася зверху на моїх стегнах, а я з жадібністю розглядав її тіло, вже упаковане в робочу форму. І тільки я знав, яка вона красива під одягом.

― Міг би так і підписати її ― секретарка.

Я посміхнувся, натиснув руками на її спину, змушуючи наблизитися до мене, і притиснутися в палкому поцілунку.

― Чорт! Лікарка, ось я не люблю, коли ти куриш. Ну так не смачно.

― Можна подумати, я кожен день курю. Все, Гриша, відпусти, мені час на роботу. Ти й так настрій мені зіпсував, ― буркнула вона, невдоволено відсторонюючись і намагаючись злізти з мене.

Я насупився. Не пригадаю такого настрою за нею.

― Моя маленька не хоче мене цілувати?

― Гриш…

― Ніна ... а ну йди у ванну.

― Знущаєшся? Мені на роботу час, ― пробурчала вона, відкидаючи від себе мої руки.

― Я ж сказав, йди у ванну. Ти не розумієш, чи що?

― Гриш, припини так зі мною розмовляти. Я тобі не підпорядкована і не іграшка. Що за звичка наказувати?

Ніна пройшла до комода зі своїми тюбиками та схопивши один, відкрутила кришку, видавила трохи крему і почала втирати в шкіру обличчя. Точно! Зовсім бліда. А я думаю, що з нею не так.

― Малятко, йди у ванну, я прошу. Я принесу тобі тест, ― вона різко розгорнулася, подивившись на мене злякано.

― Навіщо? Я робила, пів години тому. Там нічого немає, крім остогидлої однієї смужки.

Я таку Ніну точно ніколи не бачив. Її настрій то вгору, то вниз. А хіба таке трапляється не у вагітних, або під час місячних?

― У тебе місячні?

― Ні, ― похитала головою і знизала плечима, ― чому ти так вирішив?

Я зітхнув, піднявся з ліжка і підхопивши Ніну на руки поніс її в ванну кімнату.

― Ти божевільний. Що таке, грубіян?

Я реготнув. Пам'ятаю‐пам'ятаю, вона любить так називати мене.

― Пісяй, ― поставив її на плитку, а сам повернувся в кімнату за тестом.

Знаю, у Ніни багато цих штук в ящику. І впевнений, що зараз там знайдеться той, який покаже нам довгоочікувані дві смужки. Звідки впевненість? Поняття не мав. Але судячи з поведінки лікарки, інші тести брехали.

― Тримай, ― простягнув їй тест і побачив в очах відчай.

― Це не смішно, Гриш. Тобі сказати скільки я тестів зробила і скільки смужок нарахувала, кожної окремо?

― Ніна, я за тебе не можу це зробити.

― Облишмо. Я піду.

Я перехопив її та обдарував гнівним поглядом.

― Так що ж це таке?! ― прогарчала вона, схопила тест і взялася за гумку штанів. ― Відвернися!

Я хмикнув, але слухняно відвернувся. Дівчинка соромиться, що не дуже на неї схоже.

Через хвилину Ніна простягнула мені тест, і відштовхнувши, вийшла з ванної кімнати.

― Ти чекай, а я на роботу.

Ще через хвилину грюкнули вхідні двері.

Чорт! Лікарка на нервах справа серйозна.

Я відклав білу смужку і пішов на кухню варити каву. Зараз би віскі не завадили, або відразу горілки. Млять, з самого ранку настрій зіпсовано.

Викуривши дві сигарети, і випивши чашку кави, я повернувся в ванну, і вилаявся. Ні хріна. Одна смужка. Ніна мене придушить за те, що вліз. Як їй зізнатися в тому, що я ідіот?

Я хоч і пам'ятав, що Ніна не хотіла вагітніти в цьому році, але зовсім скоро вона поміняла своє рішення і всім серце побажала народити дитину. І ми намагалися, обстежувалися, пили вітаміни, але результату досі не було. Як і розуміння в чому причина. Ми обидва здорові, підходимо один одному. І я може бути хвилювався б менше, і дав нам більше часу, якби не почуття Ніни. Вона дуже боїться, що ніколи не зможе завагітніти. І живе в страху, що я кину її, якщо вона не народить дитину. Це мені розповіла Галя. Я, звичайно, очманів від цієї дикої новини, але говорити дружині про те, що знаю її страхи, не став. Їй би це не сподобалося. Як і мені не подобається, що вона так думає. Навіть якщо припустити, що таке можливо, я б не зміг її кинути. Багато жінок вважають своєю головною функцією народити дитину. А для мене Ніна в першу чергу кохана жінка, а потім вже мати та господиня будинку. І як би не сталося в нашому житті, я буду завжди з нею поруч.

Весь день пройшов в думках про Ніну. Коли вона виходила на зміну я намагався не дзвонити їй, тому що в будь-яку хвилину вона може рятувати людину. Ми домовлялися, що вона сама мені дзвонить, якщо є час, або за рідкісним винятком я набирав сам, коли дуже нудьгував за нею. Сьогодні ж просто не знайшов сміливості натиснути кнопку виклику. Боявся почути питання про тест. Знав, що зіпсую їй настрій своєю відповіддю. Хоча це і так трапиться ввечері, коли Ніна прийде з роботи. Та і якщо я викину тест і просто промовчу, вона теж здогадається.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍