Джейн Лоурен - Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен

12

Я побігла у нашу з Лією кав'ярню, де найчастіше беремо каву перед парами. Тільки-но я прибігла туди, побачила там подругу.

- О, нарешті, я вже зачекалася, - схвильованим голосом сказала Лія.

- І тобі привіт, подруго, - сказала з сарказмом я, хоча мені було явно не до нього.

- Що трапилося? Ти схвильована, - відразу спитала мене дівчина.

Я хотіла відповісти, як зразу до нас підійшов офіціант, щоби взяти замовлення. Я взяла собі лате, а Лія американо з молоком. Коли він залишив нас, подруга продовжила:

- Ну, я чекаю на розповідь про те, що сталося!

- Я думала, ти спершу спитаєш, як пройшла моя прогулянка, - злегка усміхнувшись сказала я. - Гадала, це цікавить тебе більше.

- Ну і це теж... Не муч мене, Ані. Кажи!

- О'кей, лише не нервуйся...

І я почала розповідати, що зі мною сталось, і сьогодні, і вчора. Лія дуже уважно слухала й тихо усміхалася, коли доходило до розповіді про Дейва. Я, не витримавши, напряму спитала її:

- Що смішного, Лі? Я прийшла до тебе за порадою, а ти мовчиш, і ще й смієшся з мене!

- Ні, ні, я не над цим сміюся. Ані, ти дійсно нічого не розумієш? - склала вона руки на грудях, дивлячись на мене.

- Ні, а що я маю розуміти? 

- Просто твій незваний гість "запав" на тебе, ось і все, - усміхнулася вона на всі 32.

- Ой, фу, Лія, ні! Цього бути не може. Навіщо йому, така як я? - прикрила втомлено очі я.

- Сама подумай, чи цілував би він тебе так, якби ти йому не подобалася? Гуляв би з тобою, якби не подобалася? Дівчинко моя, а може тобі спробувати зробити крок назустріч? Ти ж сама говорила, що він дуже красивий. Хм? - Лія вигнула брову.

Мені було приємно чути про те, що я можу подобатися Дейву, але чи Лія має рацію? Раптом я для нього ще одна здобич? 

І тим паче я сама ніколи раніше не закохувалася, не зустрічалася ні з ким. Так, так - я, популярна дівчина в коледжі, у мене ніколи не було браку уваги від чоловічої статі, але я ніколи не відповідала нікому з них взаємністю.

- Ей, Ані, ти тут? - сказала Лія, клацнувши пальцями переді мною, привертаючи увагу.

- Ов.. Так, я замислилася просто... Вибач, - винно промовила я.

- Знаєш що, я придумала? 

- Що? 

- Я хочу познайомитися з цим твоїм Дейвом.. Мені цікаво, що він за хлопець такий, який зміг попасти у твоє холодне серце, - підморгнула мені Лія, а я здивовано підняла очі.

Навіщо їй з ним знайомитися? Вона вже має Райана. Хотіла б вона пізнати його ближче? А що б подумав Дейв, побачивши її? Цілком можливо, що вона сподобається йому більше, ніж я. Адже Лія завжди виглядала ефектніше...

- Ані, ти мене слухаєш?

Я стряхнула головою, щоби прогнати ці тупі думки. Лія ніколи б не відбила у мене хлопця.

- Так, Лі, то як ти плануєш з ним познайомитися? - відповіла я з піднятою бровою.

- Дуже просто. Я зараз візьму тебе за руку і ми разом підемо до тебе, а там я вже придумаю, що сказати, - сказала Лія, зробивши ковток американо, яке певно встигли принести тоді, коли я літала у думках.

- О'кей, якщо ти цього хочеш. Я млію, як хочу подивитися на те, як саме ти це будеш робити, - розсміялася я.

- Ось і подивишся!

Ми допили наші напої й, заплативши за них, вийшли з кафе. Ми йшли дорогою вниз, прямо до мого будинку. Говорили та сміялися, обдумуючи план, що сказати Дейву. Вона так нервувалася. З чого б це раптом?

Дійшовши до мого двора, ми тихо зайшли у будинок, але Лія занадто голосно гримнула вхідними дверима. За цим гуркотом почувся крик:

- Ей, хто там?

Ми переглянулись з Лією і перевели погляд на Дейва, який спускався по сходах.

Боже, все-таки добре, що Лія пішла зі мною...

- Овва, у нас гості. Ані, чому ти мене не попередила? - звернувся Дейв до мене, а потім перевів погляд на Лію.

Тим часом Лія просто "закам'яніла" на місці, дивлячись на нього з дурною усмішкою. Я непомітно штовхнула її в бік, і після цього вона нарешті змогла сказати:

- Не біда, я тут майже своя. До речі, я - Лія. Найкраща подруга Аніки, - мило усміхнулася вона до нього.

Був би поруч Райан, вона б не усміхалася так.

- Я - Дейв, мила леді. Приємно познайомитися, - він взяв її руку і поцілував, як мою при зустрічі. Лія зачервонілася від такого жесту.

Мене зараз вирве.

- Може хочеш чай, чи каву? - люб'язно запитав хлопець, не спускаючи погляд з подруги.

Я хотіла втрутитися, щоби нагадати, що я теж тут існую, але Лія мене випередила:

- На твій смак, Дейве, а ми з Ані почекаємо у вітальні, - не переставши усміхатися, вона схопила мене під лікоть і потягнула у вітальню. 

Ми опинилися біля дивану, на який вона різко штовхнула мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍