Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

Коли поблизу пролунав крик арахноіда, руки чужинця тільки встигли стиснути її стегна. Вона не могла поворухнутися, але її власний жах всередині, верещав сильніше мутантських криків . Сара чула звуки бійки, подумки благаючи щоб Павук впорався, про себе наділяючи його неймовірною силою. І коли він схилився над нею, заглядаючи їй в очі своїми моторошними очницями , знімаючи чуже навіювання, Сара з красномовним полегшенням кинулася йому на шию. І в цьому її пориві , Павук відчув весь пережитий нею страх і як не дивно її щиру довіру до нього.

- Можна тепер обійтися і без шампуню? - жартівливо натякнув він на її недавні слова.

- Схоже на те. Не залишай мене більше, - прошепотіла вона все ще здригаючись. - Хто це, розвідник або це чужа територія?

- Мисливець. Мародери, яких я вбив, мабуть були з ним. Деякі арахноіди воліють бути одинаками, в сенсі без гнізда.

- А ... у тебе воно є? - обережно запитала Сара, продовжуючи шлях далі.

- Є. Нас четверо. Ксана ти вже бачила.

- І у нього чомусь є ім'я на відміну від тебе.

- Довга історія. Мати ім'я - значить мати минуле, майбутнє і сьогодення. Але я реаліст - у цього світу немає надії і увічнювати себе ім'ям теж немає ніякого сенсу.

- І багато у тебе таких довгих історій? - ці слова у Сари вирвалися з гіркою іронією, подіявши на Павука непередбачувано, викликавши у нього бурхливий сплеск емоцій.

- Все моє життя, Саро - це довга складна історія !!! - крикнув він. - У ній не було просвіту, місця радості або спокою - це бійка, під час якої ти вигризаєш  собі кожен чортів день у цьому житті. Але тепер в моїй історії з'явилася ти і від цього все тільки ускладнилося! Неможливо пояснити наскільки все тепер паршиво!

- А ти і не зобов'язаний. Викресли мене з своєї цікавої історії і забудь! - з викликом знизавши плечима, кинула дівчина. – В чому причина, трохи поцілунків і коробка тампонів в подарунок!

- Ти не розумієш ні хера! - схопив він її за плечі, притягаючи до себе. - Ти й гадки не маєш, що відбувається навколо і в мені ! - прошипів він їй прямо в обличчя. - Дороги назад більше немає. Викреслюється лише одним способом - смертю.

- Ясно. Все заплутано. А детальніше пояснити не бажаєш? - з властивою їй живою допитливістю заглянула вона йому в очі.

- Не хочу! - відрізав він, прискоривши крок.

Незабаром постала картина прояснила його недавнє зникнення , і те на що був здатний арахноід. На землі валялися тіла або частини від тіл сімох мутантів.

- Колоті рани, розсічення, обезголовлення ... той хто їх убив - був нещадний і дуже сильний, - вимовила Сара, дивлячись на трупи. - Ти ніколи не даєш шансу піти тим, хто не вписаний в твою історію?

- Ні, інакше вони могли б повернутися і дістатися до моєї колонії. Така жорстока реальність, мала. Все виглядає вже не так романтично, так? - його сарказм і з претензією погляд заплутали її остаточно. І Сара зітхнувши, звернула увагу на мішки.

- Гадаю, закон вашого часу вітає присвоєння одними мародерами речей інших мародерів? - з цими словами дівчина полізла в перший-ліпший мішок, провівши обстеження їх по черзі. - Тут є те, що нам може стати в нагоді. Все не потягти, доведеться перебрати.

- Згідно із законом нашого часу, - передражнив її Павук, присівши поруч навпочіпки. - Все це моє. - Піднявши брову, він очікувально стежив за її реакцією.

- Тобто, щоб я могла все це собі загарбати , для початку мені потрібно тебе вбити?

- Точно, - нахилився він ближче. - Але ти навіть не спробувала. Жодного разу.

- Я б не змогла, - тихо і абсолютно серйозно промовила Сара, не зводячи з нього очей. - Навіть без навіювання, навіть якби ти представляв для мене смертельну загрозу. Не знаю чому, але у мене рука не підніметься. Щось в тобі є ... таке, що привласнює не тільки життя і речі ...

- Дозволяю набити один рюкзак. Буде чим задобрити Дона. Повернетесь героями з видобутком. І це безпрецедентна щедрість з мого боку, - Павук продовжував жадібно стежити за нею поглядом.

- Я здогадуюся. А що мій брат, він не скаже або не згадає?

- Мене він не згадає. І ні, я не збираюся говорити з тобою про закладену в нього програму.

- О, ти вже і думки мої читаєш? Це лякає. І про що зараз я думаю? - знову підвела вона на нього свої очі, не усвідомлюючи до кінця, яке враження справляють на нього її очі.

- Я не телепат, це інше. Але ти вочевидь збираєшся мене про щось запитати, - сказав він стримано.

- Дон говорив, що люди знищили всіх самок арахноідів. Виходить, він помилявся? Ти сказав , ваша популяція росте?

- Люди мало вивчили можливості мого виду. Навіть арахноіди ще не все знають про свою природу. У деяких індивідуумів закладена здатність змінювати стать. А може гермафродізм прописаний в кожному з нас. Що служить сигналом для трансформації я ще не знаю. Знаю, що поки я хлопчик, - посміхнувся Павук.

- І ти не боїшся, що я розповім про це в форті, тому що теж ...

- Ні, я нічого не буду тобі навіювати, - обірвав він її за звичкою. - Ти нічого не скажеш , тому що сама так вирішила . Я вгадав?