Олександр Мімрук - Цукровик

[інтертитри] І ЗАВОД СТАНЕ ЗАЛІЗНИМ СЕРЦЕМ! і серце робітника себто мешканця цього нового міста перетворюється на маленький завод і тисячі маленьких робітників калатаючи своїми маленькими серцями з вірою у щось велике біжать на першу ранкову зміну лише б не спізнитись так починається нове життя обличчя міщан сповнені радістю праці їхні білозубі усмішки неймовірно яскраві особливо на тлі потемнілої обвітреної шкіри [інтертитри] СЛАВА ТРУДУ! білі сорочки усмішки бруд «третій день весни...»
третій день весни поспішна евакуація ешелони з награбованим народним добром снують десь на захід вони вивозять те чим ми були залишаючи лише пустоту так легко загубитися в ній наче сліпому в присмерку [інтертитри] І ЖАХ ОХОПИВ УСІХ! плаче дід плаче баба захлинається сльозами директор заводу кропить випалену вогнем землю сум і скорбота читаються на їхніх обличчях гримаси останніх земних днів вони ще не знали що чекає окупантів на кордоні