Тома Глубокова - Одруження наосліп, Тома Глубокова

- Ні, твоя сестра хороша... Це не через неї, - вона повернулася до мене обличчям, в очах заблищали сльози. Олена закусила губу.

- Тоді я взагалі нічого не розумію. Ти чому плачеш? - я доторкнувся до її щоки, а вона уткнулася мені в груди, плечі затряслися, а на тілі я відчув її сльози.

- Тому що кохаю тебе, - на секунду зупинилася вона, піднявши голову і подивившись мені в очі. - Блін, де ти раніше ходив, Віте? - вона не боляче вдарила мене в груди, а потім продовжила плакати. Я знову притиснув її до себе, погладжуючи її волосся і заспокоюючи. Вона ж ніяк не зупинялася, тільки обома руками міцно-міцно обіймала мене.

- Так, - нарешті сказав я, коли мої груди були всі в сльозах. Взяв її обличчя у свої долоні. - Я ненавиджу, коли плачуть дівчата. Перестань плакати.

Вона рівно сіла на ліжко, схрестивши ноги по-турецьки, витерла очі й заговорила, дивлячись на мене:

- Мені двадцять три, Віте. А в мене нічого немає. Крім тебе, можливо. Усі мої ровесниці повискакували заміж і вже виховують двох-трьох діточок. А в мене тато... Я ні на що саме тобі не натякаю, просто прикро. Мені з тобою добре. Серйозно, де ти раніше ходив? - вона шмигнула носом.

- По клубах життя марнував, - я взяв її руку у свою і поцілував. Не ігнорував її слова, їй потрібно було виговоритися. - А мені ось двадцять шість і в мене немає ні дружини, ні дітей. Але я кохаю тебе і поки що не хочу думати про погане, маленька.

- Чому я "маленька, мала"? А ти тоді старий? - повеселішала дівчина.

- Усього лише миленько тебе так кликати, - засміявся я і притиснув її до грудей. Вона теж засміялася, знову обвиваючи своїми ручками мій торс.

- Старий ти мій, - буркнула мені в груди Олена, обпаливши подихом мою шкіру, від чого по спині пробігли мурашки.

- Твій, - підняв її за підборіддя і поцілував, ніжно і чуттєво, вона відповіла, сіла на коліна і запустила пальці мені у волосся, перехоплюючи ініціативу. Вона повалила мене на спину, цілуючи вже більш пристрасно, а я вже стягував її тонкий халатик...

Уранці я прокинувся перший і посміхнувся, подивившись на дівчину. Поставивши руку під голову, я прибрав волосся з її обличчя і подивився на її праву руку з каблучкою і погладив кисть. На секунду я уявив каблучку на безіменному пальці й серце болісно стиснулося. Як же я хочу з нею жити. Щоб у неї була моя каблучка на безіменному пальці, а під серцем вона носила мою дитину. Напевно, це і буде моєю нездійсненною мрією.

Тим часом дівчина солодко позіхнула, прицмокнула та уткнулася мені в груди. Потім позіхнула і подивилася на мене сонними очима.

- Доброго ранку, малятко, - усміхнувся я, поцілувавши її в ніс.

- Доброго, - усміхнулася дівчина, повернувшись на спину, потягнулася і позіхнула.

Зі стуком у кімнату заглянула моя сестра, а я одним ривком накрив нас обох ковдрою.

- Ви скоро вилізете з-під ковдри? - поцікавилася Настя.

- Коли-небудь, сестро.

Вона кивнула і зникла за дверима. Олена сіла на мене, з усмішкою опустилася до мого вуха і прошепотіла, вкусивши за мочку:

- Я в душ, якщо хочеш, приєднуйся.

Вона встала з мене і накинула халат, витягла волосся, яке на кінчиках завивалося в пружинки. Я сів у ліжку і посміхнувся, розглядаючи дівчину.

- Ти дуже красива, малятко, - я закусив губу, коли вона повернулася і здивовано подивилася на мене. Потім вона опустила очі й усміхнулася:

- Схоже, тепер це прізвисько закріпилося за мною. І чому це ти вирішив, що я красива? - вона підняла очі на мене.

Я встав із ліжка і закинув її до себе на плече.

- Якраз у душі я детально розповім і покажу, де і що в тебе красиве.

Оленка засміялася, вдаривши мене по сідниці. Я їй відповів тим самим.

Настя лише засміялася, побачивши, як я несу дівчину у ванну і замикаю нас на ключ.