Тома Глубокова - Одруження наосліп, Тома Глубокова

10

Віталій

Два тижні пролетіли непомітно, до Нового року два дні, і я можу ще встигнути зробити те, що задумав.

Відзначивши день народження Олени з друзями, ми на деякий час відсторонилися від них і проводили багато часу разом, гуляючи засніженими алеями невеликого парку або цілуючись удома під який-небудь фільм. Тепер у нас було "наше" місце: невелика дерев'яна альтанка вельми сподобалася нам, і ми іноді там обіймалися і цілувалися, а коли Олена замерзала, йшли додому, дорогою я зігрівав її, розтираючи руки та укутуючи своїм шарфом, поверх її шарфика. Вона посміхалася і ховала свій носик.

Але сьогодні був особливий день. Він дуже підходив для зізнання і невеликого подарунка. Уже зранку світило, але не гріло сонце, сніг блищав під його променями, вітру не було, але морозець був хороший. Увечері це все стало ще більш чарівним і прекрасним. Тому я витягнув Олену на прогулянку, і ми, обійнявшись, пішли до парку засніженим провулком.

Оскільки час був не для прогулянок, люди поспішали додому: погрітися і відпочити після довгого робочого дня. А ми, хоч і не поспішаючи, йшли до певного місця.

Піднявшись до альтанки, дівчина легко посміхнулася і запитально глянула на мене. А я став на коліна перед нею на холодний і мокрий сніг, після чого вона завмерла. На обличчі було здивування.

- Що ти робиш? - прошепотіла вона. Тихо, але я почув і трохи посміхнувся.

- Я божевільний і хворий тобою, Оленко, - я дістав невелику коробочку і відкрив її, там була акуратна золота каблучка з маленькими сапфірами. Вона була настільки тонка, що призначалася тільки для неї, такої ж тонкої та тендітної. - Я кохаю тебе, і я відчуваю, що ти мені так само сильно відповідаєш...

- Підведися, - прошепотіла дівчина одними губами.

- Згоден, ти не вийдеш за мене заміж зараз, бо ми мало одне про одного знаємо. Не перебивай мене, - швидко вимовив я, коли вона зібралася щось сказати. - Сьогодні... День такий чудовий... І саме в цей день я хочу тобі присягнутися у вірності. Я ніколи не покохаю іншу, обіцяю. Присягаюся.

Дівчина здивовано дивилася на мене, завмерши. Лише губи трохи тремтіли чи то від холоду, чи то від моїх слів. А потім вона кивнула.

- Я теж присягаюся тобі в цьому, - голосу я, як і раніше, не почув, але прочитав це по губах, після чого встав і поцілував її холодні губи. А каблучку одягнув на середній палець правої руки, бо пропозицією це не було.

Обійнявши її за талію, я повів її додому. Дівчина всю дорогу ховала обличчя, опустивши голову донизу або уткнувшись мені в груди. А я, як закоханий ідіот, посміхався і притискав її міцніше. Хоча чому "як"? Я і так закоханий по вуха. Ніколи не був таким дурним і безрозсудним, але вона змогла це виправити.

Уже в передпокої я почув сторонній шум, який йшов із вітальні, і цей гість явно був жінкою.

Ми швидко пройшли у квартиру, я стиснув руку Олени й не дарма. Вона, побачивши дівчину у вітальні, стала вириватися, але я швидко обійняв її, поклавши руку на живіт.

- Привіт, - повернулася й усміхнулася красива й висока брюнетка, у руках був телефон. - Ти не казав, що зустрічаєшся з кимось.

- Я навіть батькам не говорив, люба. І попрошу тебе про те саме, - усміхнувся я, а моя дівчина нічого не розуміючи дивилася то на мене, то на гостю.

- Ем, гаразд, братику, добре, - посміхнулася Настя, і Олена посміхнулася.

- Ви справді брат і сестра? - дівчина перестала вириватися.

- По мамі, - кивнула сестра, розглядаючи Олену, і посміхнулася, подивившись на її праву руку. - Ми майже не спілкуємося, лише зрідка відвідую свого молодшого братика. А зараз у мене більш ніж серйозна причина, щоб порушити вашу ідилію. Я пішла від Сашка, а Ірочку він хоче залишити собі. А, як я пам'ятаю, у мене братик юрист.

- Саша - це чоловік Насті, а Ірочка - це її дочка, - пояснив я Олені, вона кивнула.

- Ірку привезуть сюди з дитячого садка. За пів години. Ти не проти? - начебто питання для мене, але сестра запитувала Олену.

- Мені дуже приємно познайомитися з тобою, а дітей я дуже люблю, - усміхнулася Олена.

Схоже, вони сподобалися одне одному. І це тішить. Моїй сестрі важко догодити, але якщо їй щось сподобалося, то навіть старатися не потрібно, щоб їй зробити приємно.

За пів години, коли дівчата ближче познайомилися, приїхав водій з Іркою і пішов, натякнувши, що він працює тільки на Олександра. При цьому так само не проґавив можливості й запитав саме сестру - коли йому очікувати аванс. І я його досить швидко вигнав із квартири. Не знаю, як у сестри складеться з Сашком, але цього треба б поміняти.

Дівчинка виросла, але це не дивно, адже я не бачив її два роки, а зараз їй було шість. Ірка повисла у мене на шиї, а її два хвостики смішно лоскотали мою щоку. Олена їй одразу ж сподобалася, і незабаром вона гралася тільки з нею: показала всі свої ляльки, подарувала улюбленого ведмедика, але Олена так ніжно і ласкаво відмовилася, погладивши малятко по волоссю, що Іра усміхнулася й одразу ж притиснула іграшку до себе, зрозумівши, можливо, що ця іграшка їй потрібніша.

Увечері Настя вклала доньку в гостьовій кімнаті й сама пішла спати, побажавши нам не спокійної ночі. Двозначно. Навіть не здивувала мене.

Я швидко прийняв душ після Оленки й знайшов її в спальні, вона сиділа з того боку ліжка спиною до мене і, мабуть, була думками далеко-далеко. Я тихо поставив коліно на ліжко, потім руки попереду і друге коліно, навкарачки пройшов маленьких два кроки й вирвав дівчину з думок, поцілувавши в плече. Вона сіпнулася і посміхнулася, а на пальці я побачив свій подарунок, який дівчина погладжувала пальцем. Я тим часом перейшов до ямочки між шиєю і ключицею.

- Що ти вже надумала, мала? - усміхнувся я за хвилину, втомившись від безмовності дівчини.

- Нічого. Точніше... - вона розгубилася, але не змогла збрехати. Або не захотіла. Просто замовкла.

- Це через Настю? - прямо запитав я, сівши на ліжко і підігнувши ноги.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍