Шекспір Вільям - Генріх IV (Король Генріх Четвертий), Шекспір Вільям

Замість себе
Я залишу намісника престолу.
Все склалось якнайкраще. Лиш мені
Не вистачає сили і здоров'я.
І ось ми зволікаємо, допоки
Я не оклигав і не вщухнув бунт.

У о р і к
Одужання і наша перемога
Не за горами.

К о р о л ь
Гемфрі, де твій брат,
Де принц Уельський?

Г л о с т е р
Він на полюванні
У Віндзорі, здається.

К о р о л ь
З ким, не знаєш?
Г л о с т е р
Не знаю.
К о р о л ь
Чи не з Кларенсом, бува?

Г л о с т е р
Принц Кларенс з нами тут.

К л а р е н с
До ваших послуг,
Мій батьку і володаре.

К о р о л ь
Тобі
Бажаю я добра. Ти чом не з братом?
Тебе він любить. Ти йому найближчий.
А ти немов би нехтуєш любов'ю.
Своїм братам, коли я вже помру,
Ти можеш бути захистом надійним
Перед його величністю. Цінуй
Його любов, і ставленням холодним
Від себе брата ти не відвертай.
Він має добре серце, щедру руку,
Розчулитися може він до сліз,
Та в гніві невблаганний він, мов камінь,
Жорстокий, як зима або, принаймні,
Ранковий несподіваний мороз.
Тому ти будь із братом обережним.
Не супереч без крайньої потреби,
А лиш тоді, коли веселий він.
В хвилини гніву краще почекай,
Щоб він стомився, наче кит на суші.
Запам'ятай це, Томасе, гарненько,
І будеш ти для друзів і братів
Останньою надією, оплотом.
Мов золотий обруч, ти їх пов'яжеш,
Щоб не могла проникнути в цей круг
Ненависті сторонньої отрута,
Що може розірвати вашу єдність.

К л а р е н с
Я брата шануватиму завжди.

К о р о л ь
Чом ти тоді не з ним на полюванні?

К л а р е н с
Він зовсім не у Віндзорі, мілорде,
У Лондоні обідає.

К о р о л ь
Із ким?
Чи ти цього не чув?

К л а р е н с
Напевне, з Пойнсом
І рештою, в компанії звичайній.

К о р о л ь
Де грунт хороший, там і бур'яни.
А він – моєї юності подоба –
Він ними весь поріс. І через це
Дивлюсь я уперед доволі сумно,
Зі страхом зазираючи у дні,
Коли мене не стане. Доведеться,
Напевне, вам побачити часи
Дикунства, запустіння і розгулу,
Як ляжу я між предками в труні.
Коли з його упертої розпусти
Спаде вузда, коли гаряча кров
Єдиним стане радником для нього,
Коли не буде в золоті нестачі, –
Як швидко він загибелі назустріч
Тоді на крилах пристрасті злетить!

У о р і к
Мені здається, що несправедливі
До принца ці побоювання ваші,
Бо він вивчає звичаї гульвіс,
Як хтось вивчає зарубіжну мову.
Щоб володіти нею, необхідно
Запам'ятати серед інших слів
Також і безсоромні. Це потрібно,
Щоб слів таких свідомо уникать.
Коли він пройде повний курс науки,
Покине він товаришів своїх.
І цей життєвий досвід знадобиться,
Щоб в людях розбиратися цілком.
Вся шкода піде тут йому на користь.

К о р о л ь
Добро не уживається зі злом,
І бджоли мед із падла не збирають.
Входить В е с т м о р л е н д.
Це хто там? Вестморленд?

В е с т м о р л е н д
Так, мій король.
Бажаю вам здоров'я на додачу
До радості, яку я вам привіз!
Принц Джон, ваш син, цілує вашу руку.
Усі бунтівники: єпіскоп Скруп,
Моубрей і Гастінгс – у руках закону.
Приборкано їх смуту. В королівстві
Нарешті знову запанує мир.
Подробиці про все, що відбулося,
Ви на дозвіллі знайдете в листі.

К о р о л ь
Ти, Вестморленде, був завжди, як пташка,
Що провіщає радість і зорю.
Входить Г а р к о р т.
Та ось іще несуть до мене звістку.

Г а р к о р т
Хай небо вас позбавить ворогів!
Хай кожен ворог, що на вас повстане,
Загине, як загинули усі,
Про кого сповістити хочу вас.
Нортумберленд, лорд Бардольф разом з військом
Англійських і шотландських бунтарів
Розгромлені шерифом із Йоркширу.
Подробиці описані в листі.

К о р о л ь
Чому ж мені зробилось так погано
Від цих новин хороших? Чи тому,
Що радості без вади не буває?
Так почерк нерозбірливий нерідко
Для нас прекрасну розповідь псує,
І трапезу найкращу припиняє
Відсутність апетиту. Забагато
Було б торжествувати перемогу
Та ще й здоровим бути в той же час.
Мені щось млосно… Все перед очима
Пішло раптово обертом… Я сліпну…
(Непритомніє.)
Г л о с т е р
Тримайтеся, володаре!

К л а р е н с
О батьку!
В е с т м о р л н д
Отямтеся! Ви бачите мене?

У о р і к
Не треба так засмучуватись, принци.
Він часто непритомніє тепер.
Розступимось давайте. Хай повітря
До нього дійде й приведе до тями.

К л а р е н с
Ні, він вже не отямиться, на жаль.
Турботи і печалі підірвали
Його здоров'я, і життя тікає
З ослаблої, тонкої оболонки.

Г л о с т е р
Багато несприятливих прикмет:
Про виродків говорять і чудовиськ,
Що без батьків народжують жінки;
Змішались цілковито пори року,
Зробився невпізнанним календар.

К л а р е н с
Приплив був тричі поспіль без відпливу,
Як це спостерігалося колись
Напередодні смерті Едуарда.

У о р і к
Не говоріть так голосно, мілорди.
Король ось-ось отямиться.

Г л о с т е р
Боюсь,
Що він уже не встане після цього.

К о р о л ь
Я вас прошу мене перенести
До іншої кімнати. Тільки тихше.

Короля виносять. Всі ідуть геть.

СЦЕНА 5

Інша кімната в палаці.
К о р о л ь Г е н р і х у ліжку.
Круг нього К л а р е н с, Г л о с т е р, У о р і к, офіцери, пажі і почет.

К о р о л ь
Тихіше, милі друзі. Хай леліє
Мій слух спокійна музика. Можливо,
Вона б мені навіювала сни.

У о р і к
Звеліть тихенько грати музикантам.
Два пажа виходять.

К о р о л ь
Корону на подушку покладіть.

К л а р е н с
Погляньте, як змінився він жахливо,
Запали зовсім очі.

У о р і к
Тихше, тихше.
Музика за сценою. Король засинає.
Входить п р и н ц Г е н р і х.
П р и н ц
Ви Кларенса не бачили?

К л а р е н с
Я тут,
Та я у горі.
П р и н ц
Сонце за порогом,
А у палаці дощ? Що з королем?

Г л о с т е р
Король заслаб.

П р и н ц
Чи знає він новини?
Вони б його потішили.

Г л о с т е р
Він чув
Звістки відрадні, та від них захворів.

П р и н ц
Якщо хворобу спричинила радість,
Без ліків він одужає тоді.

У о р і к
Не говоріть так голосно, мілорди.
Король, мені здається, задрімав.

К л а р е н с
Ходімо всі до іншої кімнати.

У о р і к
Ви з нами, принце?

П р и н ц
Я посиджу з ним.
Всі, крім принца, виходять. Музика припиняється.
Навіщо ця корона на подушці
Йому тривожить хворобливий сон?
Вона – причина вічної турботи,
Постійного безсоння джерело.
Печаль солодка! Радість полохлива!
Чи не на посміх тут тебе поклали?
Ти – не нічний ковпак на голові
Звичайної хроплячої людини.
Того, хто одягнув тебе, ти давиш,
Як у гарячий день залізний панцир,
Що здатний нас засмажити живцем.
Та що це? Поблизу від губ його
Лежить пушинка, і якби він дихав,
Вона б хоч трохи рухалась. Не дише!
(Стає позаду ліжка.)
Тепер я бачу, мій король, мій батьку,
Що справді сон міцний. То – сон, який
Порозлучав з короною цією
Вже багатьох англійських королів.
Обов'язок тепер мій – сумувати
І плакати. Любов моя синівська
Тобі, мій батьку, борг заплатить свій.
А ти мені повинен передати
Оцю корону. Дай-но одягну.
(Одягає корону.)
Якраз на мене. Тут їй буть належить.
Мене й корону, боже, бережи!
Тепер ні друзям, ані ворогам
Я цю корону, батьку, не віддам.
Того, що заповів мені, не кину
І, як святиню, передам я сину.
(Іде геть.)
К о р о л ь
(прокидаючись)
О Кларенсе і Глостере! Де ви?

Повертаються У о р і к, К л а р е н с, Г л о с т е р та інші.
К л а р е н с
Ви кликали нас, батьку мій?

У о р і к
Мілорде,
Скажіть, як почуваєте себе?
Чого б величність ваша побажала?

К о р о л ь
Навіщо ви покинули мене
В кімнаті цій без нагляду?

К л а р е н с
Мій батьку,
Із вами залишався принц Уельський.
Він обіцяв сидіти біля вас.

К о р о л ь
То де він? Хочу глянути на нього.
Нехай підійде.

У о р і к
Тут його нема.
Він, певне, вийшов через інші двері.

Г л о с т е р
Він не зайшов туди, де ми були.

К о р о л ь
Хто взяв мою корону? Де корона?

У о р і к
Коли ми всі виходили, вона,
Володаре, лежала на подушці.

К о р о л ь
Це принц її узяв. Знайдіть його.
Невже він так і справді поспішає,
Що міг зі смертю сплутати мій сон?
Цей поспіх сина і оця хвороба
До смерті, дійсно, можуть довести.
Знайдіть його, Уоріку, скоріше.
Уорік іде геть.
Така батькам подяка від синів!
Як швидко замовкає ваше серце,
Коли озветься жадібність у вас!
Так от для кого ви, батьки-безумці,
Губили сон тривогами про них,
Турботами сушили бідний розум
І у трудах не покладали рук!
Так от для чого золото збирали
І поступались совістю нерідко;
Так от для чого вчили ви синів
Військовій справі, мужності, наукам!
Нещасні, ваша доля – доля бджіл.
Ви летите із воском та із медом
У вулики свої до молодих,
Щоб годувати їх і, наче бджоли,
Загинути за цей жертовний труд.
Ось гідна передсмертна нагорода
Для батька, що вмирає, від синів!
Повертається У о р і к.
То де ж він, той наступник нетерплячий,
Що поспішає в гріб мене звести?

У о р і к
Мілорде, я знайшов його у залі
Засмученого, в розпачі, в сльозах.
Та будь я навіть злодієм кривавим,
Я б разом з ним невтішно заридав.

К о р о л ь
Навіщо він узяв мою корону?
Повертається п р и н ц Г е н р і х.
Та ось і сам він. Підійди-но, Гаррі.
Ідіть усі, залиште нас удвох.
Уорік та інші виходять.
П р и н ц
Не думав я ваш голос знов почути.

К о р о л ь
Ця думка – плід таємного бажання.
Ти виказав його, а я не вмер.
Ти зголоднів за владою настільки,
Що в нетерпінні взяв мою корону,
Коли для цього час ще не прийшов!
Дурний хлопчисько! Велич королівська
Тебе розчавить може, як тягар.
Не поспішай! Моя колишня влада
Вже розтає, немов хмаринка в небі.
Мій день пройшов. Ще трохи почекай.
Украв ти те, що й так уже невдовзі
По праву мало перейти тобі.
Навіщо вчинком ти своїм підтвердив
Мої підозри? Все твоє життя
Мені служило доказом, що батька
Не любиш ти. І ось ти захотів,
Щоб вмер я, переконаний у цьому.
Ти відточив об серце кам'яне
Страшний кинджал бездушності, щоб вбити
Мене на півгодини хоч раніше.
Не міг ти зачекати, доки вмру?
Ну що ж, іди і рий мені могилу!
Хай сповіщає всім веселий дзвін
Не смерть мою, – твоє коронування.
І сліз не лий на гріб. Звари із них
Єлей – миропомазання творити.
Змішай мене із порохом століть,
Віддай черві на поїдання тіло
Того, кому завдячуєш життям.
Негайно відміни мої укази,
Змісти моїх сановників. Не час
Порядок пильнувати. Генріх П'ятий
Вступив на трон! Хай славиться розгул!
Женіть до біса королівську велич!
Геть, мудрі радники! Стікайтесь звідусіль
До Англії нероби й дармоїди:
Для вас відкритий королівський двір.
Від покидьків позбавтеся, сусіди.
Якщо де-небудь знайдеться у вас
Пияк, бешкетник, злодій, ненажера,
Обманщик, душогуб, головоріз,
Який удосконалився настільки,
Що по-новому здійснює гріхи,
Полегшено зітхніть, бо він віднині
Уже не буде докучати вам.
Хай в Англію він їде.