Шекспір Вільям - Генріх IV (Король Генріх Четвертий), Шекспір Вільям

Ану, рухайтесь! Забили з Пістолем людину до смерті, а вам, як з гуся вода?
Д о л ь. Ну, зачекай, довготелесий, будеш ти гойдатися на шибениці! Повісять тебе за мої страждання, згадаєш моє слово. Повісять, анафемо, мощі висохлі, чахла неміч! А не повісять, то не носити мені більше фартуха з оборками!
П е р ш и й п о л і ц е й с ь к и й. Ну, ну, кроком руш, завзята вояко!
Т р а к т и р н и ц я. Людоньки, людоньки! І терпіти таке знущання! Ні, віділлються вовкові овечі сльози!
Д о л ь. Гаразд, розбійнику. Веди мене зразу до судді, і щоб мене негайно вислухали.
Т р а к т и р н и ц я. Нишпорко проклята!
Д о л ь. Чому стоїш, вішалко?
Т р а к т и р н и ц я. Аптекарський скелет!
Д о л ь. Пішли, костяна нога, рухайся.
П е р ш и й п о л і ц е й с ь к и й. Та ходімте ж!

Ідуть геть.

СЦЕНА 5

Площа поблизу Вестмінстерського аббатства.
Натовп народу. Два с л у ж н и к и розкидають по площі очерет.

П е р ш и й с л у ж н и к. Мало. Треба ще.
Д р у г и й с л у ж н и к. Вже двічі сурмили.
П е р ш и й с л у ж н и к. Вони раніше другої години не вийдуть з коронації. Та треба поспішати.
Ідуть геть.
Входять Ф а л ь с т а ф, Ш е л л о у, П і с т о л ь, Б а р д о л ь ф і паж.
Ф а л ь с т а ф. Стійте коло мене, містере Шеллоу. Я відрекомендую вас королю. Я підморгну йому, коли він пройде повз мене, а ви зверніть увагу, як він зі мною обійдеться.
П і с т о л ь. Пошли вам Бог усіх благ, добрий лицаре!
Ф а л ь с т а ф. Ходи сюди, Пістоле! Стань за мною. (До Шеллоу.) Жаль, що в мене не було часу замовити новий одяг в рахунок тисячі фунтів, які я позичив у вас. Втім, це не важливо. Мій скромний вигляд ще краще показує, як я поспішав побачити його.
Ш е л л о у. Звичайно.
Ф а л ь с т а ф. Показує мою відданість.
Ш е л л о у. О, так.
Ф а л ь с т а ф. Мою глибоку пошану.
Ш е л л о у. Правда, правда.
Ф а л ь с т а ф. Буде видно, що я скакав день і ніч, і не згадав, не вважав за потрібне, не мав терпіння переодягнутися.
Ш е л л о у. Цілком вірно.
Ф а л ь с т а ф. І ось я стою тут, серед натовпу на вулиці, в бризках дорожньої грязюки, і потію від бажання побачити його; ні про що інше не думаю, забувши всі справи, ніби немає в мене нічого, крім бажання бачити його.
П і с т о л ь. Це – відданість, якої ще не було на світі.
Ш е л л о у. Дійсно, Пістоле.
П і с т о л ь
Ну, а тепер, мій лицаре шляхетний,
Нестямністю тебе я запалю!
Єлена мрій твоїх прекрасних, Доллі,
Посаджена сьогодні у тюрму.
Зухвалі руки грубих поліцейських
Її туди безжалісно тягли.
Скоріш для помсти з мороку безодні
Змію Алекто виклич. У в'язниці
Страждає Доллі. Пістоль вам не бреше.
Ф а л ь с т а ф. Я звільню її.
Сурми і крики за сценою.
П і с т о л ь
Я чую моря шум і голос труб.
Входять к о р о л ь Г е н р і х П 'я т и й,
п р и н ц и, г р а ф В е с т м о р л е н д, в е р х о в н и й с у д д я
і к о р о л і в с ь к и й п о ч е т.
Ф а л ь с т а ф
Хай славиться мій Гаррі, мій король!

П і с т о л ь
Хай небо береже нащадка слави!

Ф а л ь с т а ф
Царюй щасливо, милий хлопче мій!

К о р о л ь
(до верховного судді)
Поговоріть, мілорде, з цим безумцем.

В е р х о в н и й с у д д я
(до Фальстафа)
Що мелете? Ви з'їхали із глузду!
Чи знаєте, до кого кричите?

Ф а л ь с т а ф
Юпітере! Мій друже! Мій король!
Улюбленець мого старого серця!

К о р о л ь
Ти хто, старий? Тебе не знаю я.
Чому кричиш? Ти б краще помолився.
Давно вже посивів, а сам як блазень.
Колись мені наснивсь такий, як ти:
Старий, товстий, розпусний і огидний.
Забути намагаюсь я цей сон.
А ти б набрався розуму і скинув
Хоч трохи жиру. Досить ненажерства.
Чекає вже на тебе, пам'ятай,
Могила втричі ширша, ніж у інших.
Не здумай жартувати, як завжди.
Знай, я не той, що був, і світ побачить:
Як я змінив колишнього себе,
Так і колишніх друзів я позбувся.
Якщо ж почуєш ти, що знову я
Почав грішити, можеш повернутись
І знову стати ватажком розпусти,
А до тих пір на десять миль тебе
І всіх, що спокушали нас з тобою,
Я проганяю геть під страхом смерті.
Щоб не вела до злочинів нужда,
Я забезпечу ваше існування.
Хто виправиться, тих візьму я радо
Служити в міру здібностей і сил.
За цим прослідкувати доручаю
Мілордові верховному судді.

Король з почетом іде геть.
Ф а л ь с т а ф. Містере Шеллоу, я завинив вам тисячу фунтів.
Ш е л л о у. Так, сер Джоне, і я прошу вас повернути мені їх. Я їду додому.
Ф а л ь с т а ф. Це неможливо, містере Шеллоу. Але не засмучуйтесь. Він пришле за мною таємно. Зрозумійте, йому було потрібно показати себе таким перед світом. Не зневірюйтесь відносно свого майбутнього. Я ще надам вам ваги.
Ш е л л о у. Не бачу засобу. Хіба що ви поступитесь мені своїм камзолом і напхаєте в нього соломи. Я благаю вас, добрий сер Джоне, поверніть мені хоч п'ятсот із тисячі.
Ф а л ь с т а ф. Я дотримаю слова, сер. Те, що ви зараз бачили, – одна комедія.
Ш е л л о у. Боюсь, що ця комедія затягнеться до вашої смерті.
Ф а л ь с т а ф. Це – одна комедія. Ходімо обідати. Ходімо, лейтенанте Пістоле; ходімо, Бардольфе. За мною пришлють іще цього вечора.

Повертаються п р и н ц Д ж о н, л о р д в е р х о в н и й с у д д я і варта.
В е р х о в н и й с у д д я
Наказую негайно сера Джона
І всю його компанію веселу
Відправити до Флітської тюрми.

Ф а л ь с т а ф
Послухайте, мілорде!

В е р х о в н и й с у д д я
Не сьогодні.
Я вислухаю потім вас. Ідіть.

П і с т о л ь
Se fortuna mi tormenta,
Lo sperare mi contenta.

Всі, крім принца Джона і верховного судді, ідуть геть.
Л а н к а с т е р
Це рішення сподобалось мені:
Утримання своїм колишнім друзям
Король призначив, та прогнав з очей,
Допоки ті не стануть розумніші.

В е р х о в н и й с у д д я
Я рішення виконую.

Л а н к а с т е р
Король
Звелів негайно скликати парламент.

В е р х о в н и й с у д д я
Я знаю це.

Л а н к а с т е р
Ще й року не мине,
Король війну у Франції почне.
Зі згоди короля про ці діла
Мені сорока звістку принесла.
Ходімо.
Ідуть геть.

ЕПІЛОГ,
який виголошується танцюристом

Тремчу, вклоняюсь низько і прошу слова. Тремчу, бо усім не догодиш, вклоняюся, бо добре вихований, прошу слова, щоб вибачитись перед вами. Одначе, якщо ви чекаєте хорошої промови, ви знищите мене. Ця промова – моя власна, її не писав автор, і, крім того, я, певне, не зумію сказати нічого, що мав би.
Але до справи – я спробую. Я виступав тут нещодавно наприкінці одної п'єси, що провалилася, з проханням вибачити цей провал і обіцянкою показати кращу. Справді, я сподівався заплатити свій борг цією п'єсою. Якщо й вона нікуди не годиться – це непередбачене банкрутство, і ви, мої кредитори, страждаєте не з моєї вини. І знову я стою перед вами, і знову прошу вас вибачити мені частину боргу, і знову, як усі боржники, готовий обіцяти вам золоті гори.

Але, можливо, мій язик не примусить вас змилоститися, і переконливішими будуть мої ноги? Було б надто легко протанцювати вам щось для відшкодування свого театрального боргу, та головне у кожній справі – совість, а вона у мене чиста.
Усі дами, що знаходяться тут, уже вибачили мене; якщо ж їх кавалери дотримуються іншої думки, то вони суперечать дамам – небачений випадок у такому зібранні.
Іще одне слово, будь ласка. Якщо вам не зашкодила наша жирна страва, автор має намір продовжити історію, в якій діє сер Джон, і покаже в кумедних рисах прекрасну Катерину Французьку. Наскільки мені відомо, Фальстаф помре від смертельного поту, якщо ваше презирство ще не вбило його. До речі, він і Олдкастл – зовсім різні особи, і Олдкастл помер мучеником. Та язик мій стомився, а коли стомляться й ноги, я скажу вам надобраніч, стану навколішки, і ми помолимося за королеву.