Шекспір Вільям - Генріх VIII, Шекспір Вільям

Переклад Марії Габлевич

ДІЙОВІ
ОСОБИ
Король Генріх VIII.
Кардинал Вулсі.
Кардинал Кампеюс.
Капуціус, посол імператора Карла V.
Кранмєр, архієпископ Кеитерберінський.
Герцог Норфолк.
Герцог Бекінгем.
Герцог Сеффолк.
Граф Серрей.
Лорд-камергер.
Лорд-канцлер.
Гардінер, єпископ Вінчестерськиіі.
Єпископ Лінкольнський.
Лорд Абергені.
Лорд Сандз.
Сер Гаррі Гілдфорд.
Сер То.час Лавел.
Сер Антоні Денні.
Сер Ніклас Бокс.
Секретарі кардинала Вулсі.
Кромвель, слуга Вулсі.
Гріффіт, дворянин, слуга королеви Катаріни.
Троє дворян.
Доктор Бате, королівський лікар.
Герольдмейстер.
Управитель герцога Бекінгемського.
Брандон і пристав.
Придверник у залі засідань королівської ради.
Воротар і його слуга.
Паж Гардінера.
Покликач.
Королева Катаріна, дружина короля Генріха,
згодом розлучена з ним.
Анна Болейн, її фрейліна, згодом королева.
Літня дама, повірниця Анни Болейн.
Пейшенс, служниця королеви Катаріни.
Кілька єпископів, лорди і леді в німих сценах; фрейліни з почту королеви;
писарі, військові, вартові та інші придворні. Духи.
Місце дії — переважно Лондон і Вестмінстер, а також Кімболтон.

ПРОЛОГ
Ми вас не розважатимем сьогодні,
А про діла поважні, благородні —
Про велич і падіння, горе й славу,
Про долю, то ласкаву, то лукаву
Повідаєм. Повірте, що не раз
Проллють сльозу найвразливіші з вас,-
Тут є над чим поплакати. І ті,
Що люблять правду, не байки пусті,
Тут щиру правду знайдуть. Є й такі,
Котрі лиш на видовища падкі:
Ті хай посидять дві годинки нишком —
За шилінг свій набачаться, ще й з лишком.
1 тільки хто чекає з інтересом
На жартівливо-сороміцьку п'єсу,
На гук стрільби чи на смішну потвору
В строкатому вбранні, що їй не впору,-
Обманеться. Причина тут одна:
Коли б ми дурносміха й джиґуна
Поставили у ряд з повістярами
Цієї непридуманої драми,
То прогадали б, загубивши міру,
Покликання і вашу добру віру.
Отож ми вас попросимо ласкаво,
Бо ви найперші глядачі вистави:
Пройміться найщирішим співчуттям
До тих осіб, що їх покажем вам.
Немов живих, їх уявіть собі,
Як гордо виступають у юрбі
Прихильників численних, а небавом
Впадають у злиденність і неславу.
Якщо ж ви з цього смієтеся,— значить,
На власному весіллі люди плачуть.

ДІЯ ПЕРША
СЦЕНА 1
Лондон. Вхідна зала палацу.
Одними дверима входить герцог Норфолк, іншими — герцог Б є к і н "
гем та лорд Абергені.
Бекінгем Моє вам шанування. Як життя?
Як Франція?
Норфолк Спасибі вашій честі —
Здоровий я, а віра-ж-еннями повен
Донині ще.
Бекінгем Я ж не виходив з дому,
Хворобою ув'язнений, тоді,
Як зустрічались в Андренській долині
Оті два світочі, два сонця слави.
Норфолк А я там був і бачив їх обох,
Як спішились і як злились в обіймах,
Немов зрослись водно! Якби зрослись,-
Тоді й дві пари тронів не зуміли б
Цій парі дорівнятись.
Бекінгем Ну, а я
До ліжка був прикутий.
Норфолк І не бачив
Земного раю. Ті, хто бачив, скажуть:
Ступила пишна розкіш під вінець
Із блиском ще пишнішим. Що не день,
То більше дива; ну, а вже останній
Дива всіх попередніх перевершив!
То ледь не сліпнуть очі від французів,
Бо стільки злота й брязкалець на них,
Немов на ідолах,— а то британці,
Мов щойно з Індії: що чоловік,
То скарб, що паж, то справжній херувим —
Від голови до ніг у позолоті!
А дами — о-о! Незвичні до роботи,
Впріваючи, несуть свою пиху,
Що красить їх, немов рум'яна; сукню,
Ще нині незрівнянну, вже назавтра
Осміяно, як ті жебрацькі лаки.
Лиш королі блищали рівноцінно,
То більш, то менш — залежно від сусідства
Помпезних шат, а чи помпезних слів.
Коли ж сонця зійшлись і стали поруч,
Гукнули всі, що бачать лиш одне,-
І в тім хіба незрячий сумнівався.
Відтак, під клич герольдів, королі
Вступили в поєдинок і змагались
Незгірш від Бевіса.
Бекінгем Ну, це занадто!
Норфолк У вияві прихильності й пошани
Я, може, й погрішив супроти правди:
Те, що живе у чині, у діянні,
В одежі слова тільки животіє.
Як і зачин, кінець був королівський;
Порядок, служба — все було як слід.
Бекінгем А правив хто? Хто вів за поводи
Це буйне свято?
Норфолк Все ж таки не той,
Кому б це личлло.
Бекінгем Скажіть, мілорде,
Благаю — хто?
Норфолк Усім негласно відав
Сам превелебний йоркський кардинал.
Бекінгем А, кат його бери! Немає діла,
Щоб він не вліз усюдисущим носом!
Ну що йому до суєти мирської?
Та й як він смів — якийсь там кусень сала —
Собою сонце ясне заступити,
Не давши животворному промінню
Пролитися на землю!
Норфолк Безперечно,
Що неспроста такі-от клопотання.
Бо ж чим він славен? Може, родоводом?
Заслугами якимись перед троном?
Чи, може, друзів має можновладних?
Ні, цей павук тче павутину нишком,
Хоч інколи дає нам зрозуміти,
Що шлях йому торує власний розум,
Небесний дар: він так купує місце
При боці короля.
Абергенї Про те не знаю,
Що там за дар у нього від небес,-
1 не мені судити,— та пиха
Просвічує крізь нього, мов крізь сито.
А це чий дар? Якщо не сатани,
То він — скупар, або ж зачахло пекло,
І кардинал заклав собі своє.
Бекінгем Ну, а оця у Францію поїздка:
Якого біса взявся кардинал
Без відома монарха визначати,
Хто має скласти почет королівський?
Він сам реєстрував дрібних дворян,
Вельмишановну раду поминувши
І встановивши правило при тому:
Чим нижчий титул, тим дорожчий доступ.
Абергені Я знаю трьох таких, чиї маєтки
Добряче підупали через це —
Безповоротно.
Бекінгем Не один собі
Зламав хребта, коли на карк маєток
В дорогу він узяв. Пиха велика
Ніколи до добра не доведе.
Норфолк От я й журюсь підозрою, що мир,
Укладений з французами, не вартий
Того, чого він коштував.
Бекінгем Тоді
Жахливий був зірвався ураган,
У всіх неначе віщий дух вселився,
Бо, як один, взялися прорікати,
Мовляв, побило вітром древо миру,
Аж тріщина пішла.
Норфолк І щораз глибша,
З руки французів: ті в Бордо тримають
Товар купців англійських під замком.
Абергені Чи не тому й посол замовк?
Норфолк Атож.
Абергені Такі великі витрачено кошти
На те, що лиш зоветься миром!
Бекінгем 3 ласки
його преосвященства кардинала!
Норфолк Дозвольте, ваша милосте: незгоди
Між вами й кардиналом — не секрет
Для діячів держави. Ось моя вам
Порада — щира, бо іде від серця,
Що зичить вам премногих літ у славі:
Вважайте, бо підступність кардиналу
У парі йде з могутністю його.
Ба, гнів його, й не вдаючись до влади,
Собі знаходить вихід. Вам відомо,
Що вдача в нього мстива, а мені
Відомо, що у нього довга шпага
й не просто довга, а й далекосяжна:
Туди, де не дотягнеться,— домчить.
Мої слова вам у пригоді стануть,
Повірте їм. Он котиться та брила,
Котрої — раджу вам я — стережіться!
Входять кардинал Вулсі та двоє секретарів з паперами. Один
з охоронців несе перед кардиналом гаман з державною печаткою. Погляди
Вулсі та Бекінгема, повні презирства, схрещуються.
Вулсі Гм, управитель Бекінгема... е-е-е...
Де звіт його?
1-й секретар У мене, прошу вас.
Вулсі Сам він готовий?
1-й секретар Прошу вас, готовий.
Вулсі Цікаву річ розкаже нам... Тоді
Притупить Бекінгем свій погляд гострий!
Вулсі з почтом виходить.
Бекінгем Якби ж я міг цього гавкотуна
Утиснути в намордник! Хай, проте,
Дрімає в буді. Вчені жебраки
Тепер дорожче ціняться від знаті.
, Норфолк Я бачу, ви дратуєтесь. Моліть
У бога терпеливості, вона —
Єдині ліки на недугу вашу.
Бекінгем Чигає він на мене — це я бачу.
Хіба той погляд зверхній — не образа?
Пішов із наклепом до короля!
Я теж піду — хай бреше просто в очі.
Норфолк Заждіть, мілорде! За якусь хвилину
Посперечавшись, гнів і розум ваші
Укупі вирішать, чого вам треба:
Хто вгору пнеться — починає звільна,
А сильний гнів — мов кінь розгарячілий:
Лиш повід попусти — себе загонить!
Мені ви не одну дали пораду,
Порадьте ж і собі.
Бекінгем І королю —
Якщо зумію гідними речами
Зухвальство збити вискочню отому;
А ні — тоді скажу: "Ніхто не кращий,
Ціна усім одна!"
Норфолк Ой схаменіться!
Глядітьг коли б, роздмухавши у горні
Призначений для ворога вогонь,
Самі не обпеклись! Шалений біг
Нас може пронести і мимо цілі.
Ви ж знаєте: від сильного вогню
Багато піни, та убуде пива,-
Із нею й вибіжить. Ой схаменіться!
У цілім королівстві не знайти вам
Мудрішого дорадника від себе,
Коли здоровий розум ваш зуміє
Пожежу пристрастей погамувати.
Бекінгем Спасибі, сер; я житиму у згоді
Із приписами вашими. Однак
Отой чванько— повірте, не в злобі,
По щирості кажу вам те, в чім певен,
Бо маю докази незаперечні —
Всі чистої води, як у струмку,
Де кожен камінець, мов на долоні,-
Отой з чваньків чванько — продажний зрадник§
Норфолк Продажний — так, лиш не кажіть, що зрадник.
Бекінгем Ні, саме так скажу я королю
І підіпру стіною аргументів.
Послухайте: отой святенник-лис
(Чи вовк,— все 'дно: неситості у нім
Не менш, ніж хитрощів; він чинить зло
І любить зло чинити: має змогу
Й покликання до цього. Тут душа
Паскудить сан, а сан паскудить душу),
Любитель виставлятись напоказ
У Франції не менше, ніж удома,
Він підбиває нашого державця
На цю руйнівну:спілку, на угоду,
.Що з'їла нам добрячий шмат скарбниці
Та й луснула, вином запивши.
Норфолк Правда.
Бекінгем Це ще ,не все. Лукавий кардинал
Так укладає всі статті угоди,
Як хоче сам; а схвалювали їх,-
Лиш зволив мовити: "Хай буде так!"
Хоч нам вони, як мертвому кадило,-
Але ж бо так пан кардинал звеліли!
Достойник наш, наш непогрішний Вулсі!
В тім, що було пізніше, бачу я
Окіт старої паніматки-зради:
У гості буцімто до королеви
Приїхав небіж, імператор Карл,-
Хоча це просто привід був, аби
Із Вулсі пошептатися: бач, німець
Боявся, що зазнає певних збитків
Від нашого з французами єднання,-
Чимсь непокоїла його ця дружба...
Він сам на сам зустрівся з кардиналом
І — я міркую (а міркую так,
Бо впевнений, що імператор Карл
Ще до того, як викласти прохання,
Труснув купилом),— вторувавши шлях,
Ще й золотом підсипавши, запраг,
Щоб наш король зробив йому приємність
І мир вищеописаний зірвав.
Нехай би знав король — а я невдовзі
Скажу йому .про .те,— що кардинал
Купує честь його і продає
Собі на користь.
Норфолк Прикро все те чути;
Хоч би зерно неправди в тім було!
' Бекінгем До слова, до єдиного — все правда.
Побачите, що мій дортрет словесний
Збігається з живим.
Входять Бра н дон, пристав І двоє чи троє охоронців.
Брандон Ви, приставе, на службі,— починайте.
Пристав Це ви, мілорде, герцог Бекінгемський,
І граф Нортгемптонський, а також
Граф Стаффордський і Герефордський? Вас
Обвинувачено в державній зраді.
Ім'ям високим нашого державця
Ви арештовані.
Бекінгем От я й в сильці!
І пропаду, як щур під ковпаком...
Брандон Шкода мені, що мушу бути свідком
Того, як вам свободу відбирають...
Така найвища воля короля —
Вас відвести у Тауер.
Бекінгем Дарма
Твердити про невинність: все одно
Що найчистіше, брудом обіллють.
Хай буде воля господа в усьому!
Ну, друже Абергені, прощавай!
Брандон Ні, з вами він іде.
(До Абергені)
Король звелів
Вас відвести у Тауер, а там
Дізнаєтесь, що з вами буде далі.
Абергені Услід за герцогом, я віддаюсь
На волю бога й милість короля.
Брандон Ось санкція висока на арешт.
Тут цілий список: герцог Бекінгем,
Лорд Монтек'ют, священик Де-ла-Кар,
Сповідник герцогів; сер Гілберт Пек,
Що в герцога секретарем...
Бекінгем Овва!
Це змова проти мене! Все, надіюсь?
Брандон Ні, ще чернець...
Бекінгем Що, Ніклас Гопкінс?
Брандон Він.
Бекінгем Мій управитель бреше, і — клянуся —
Він нюхав кардиналів гаманець.
Життя моє висить на волосині;
Вже я не той, що був: вже я — не я,
А тінь моя.