Лада Короп - Терпкий смак твого кохання , Лада Короп

Рита втомлена вийшла з офісу фонду. Сьогоднішній день був особливо виснажливим: бесіди з донорами, звіти, підготовка до благодійного заходу. Відчуття втоми огортало її, як важкий плед, але в душі все ще жевріла надія на те, що вдасться реалізувати задуманий проєкт. 

Вона підійшла до свого сірого "Фольцвагена". Й збиралася вже сісти, але позаду себе помітила Андрія. Він підійшов до неї й першим заговорив:

— Рито, може тебе підвезти? Мене цілий день не покидає якесь дивне відчуття тривоги....

— Навіщо ми вже все прояснили. Вибач я запізнююсь, — відрізала Рита.

 Вона відкрила дверцята і, зітхнувши, сіла за кермо. 

— Рито, зачекай, — почувся голос Андрія. Але вона не хотіла його слухати.

Тільки-но Рита увімкнула двигун, як її серце забилося швидше. Її думки були тільки про дім та доньку. Вона зважила, що сьогодні ввечері готуватиме свою улюблену пасту з томатами й базиліком, а потім, можливо, подивиться новий фільм, який усі так хвалили.

Вона виїхала з паркування і, прокладаючи маршрут у своїй голові, мріяла про майбутнє. У неї були плани — відкрити центр підтримки для молоді, що потрапила в складні життєві ситуації. Це стало її метою, її покликанням. Рита обожнювала свою роботу, але іноді відчувала, що в її житті не вистачає чогось важливого, когось, хто б розділив з нею ці мрії.

Авто проїхало перший світлофор, потім другий. Вона мимоволі посміхнулася, коли згадала про Івана — колегу, який завжди жартував, що її авто треба замінити на щось краще. 

Але думки про Івана раптом зникли, коли Рита натиснула на гальма, щоб зупинитися на червоне світло. Авто проскочило, мов стріла, і Рита в жаху зрозуміла, що щось не так. Вона стиснула кермо, намагаючись заспокоїтися, але серце билось все швидше. Страх охопив її, коли вона зрозуміла, що не може зупинити машину. 

Все сталося в одну мить: автомобіль мчався вперед, немов намагаючись втекти від неї. Вона відчула, як у грудях завмерло повітря. В голові спалахнули думки: «Це неможливо! Я не можу так закінчити свій день!» 

Досі спокійна Рита тепер відчувала, як паніка охоплює її. Вона кинула погляд у дзеркало заднього виду і побачила, як автомобілі за нею різко гальмують, намагаючись уникнути зіткнення. Всі звуки злилися в один гул, а думки закрутилися в танці страху. 

Чи зможе вона справитися з ситуацією? Чи зможе знайти вихід, поки не стало занадто пізно? У той момент, коли все навколо починало розпадатися. Рита озирнулася по сторонах й раптом побачила через скло автомобіля, що поруч з нею їде знайоме авто. Це був Андрій. Він щось намагався їй сказати тому вона відкрила вікно автомобіля.

— Рито, звертай на узбіччя, — закричав Андрій.   

Рита відчувала, як серце стукає в скронях, а адреналін виривається з глибин її душі, підштовхуючи до дій. Рита знову спробувала натиснути на гальма, але вони не реагували.    

— Гальмуй двигуном, — закричав Андрій.

Жінка зреагувала миттєво й перевела авто в нейтраль, натиснула на акселератор, а потім різко відпустила. Автомобіль почав загальмовувати, але не зупинявся повністю.

    Нарешті, автомобіль зменшив швидкість і почав з’їжджати з дороги, але не повністю зупинився — він продовжував котитися, відчуваючи тяжіння до небезпеки. Андрій почав сигналити Риті показуючи на узбіччя. 

 В останню мить Рита згадала про зупинку на узбіччі — стару будку, яку знає кожен водій. Вона знову натиснула на гальма, але цього разу зробила це з усією силою. Авто, нарешті, зупинилося. Рита витерла піт з чола, відчуваючи, як серце продовжує битися в лихоманковому ритмі. Вона озирнулася навкруги. Андрія ніде не було. Раптом неподалік від себе жінка почала страшний скрегіт металу. Й зрозуміла, що авто Андрія попало в аварію.