Ксана Рейлі - Присягаюся тебе ненавидіти , Ксана Рейлі

— Була зайнята, — пробурмотіла я.

– О, я знаю, що ти була зайнята, — дівчина засміялася. — То як усе минуло? Бʼюся об заклад, що ви таки… — Іла нахилилася ближче до мене та з грайливою усмішкою прошепотіла мені: — Переспали.

— Іл, прошу…

— Ну, зізнавайся! Ви ж не змогли встояти, чи не так? Уявляю, які там іскри летіли. Ліжко, мабуть, горіло. Чи не тільки ліжко?

Вона зацікавлено підняла одну брову, очікуючи моєї відповіді. Звісно, їй було цікаво. Вона першою говорила про те, що нам з Власом варто нарешті зайнятися сексом. Але якби ж то справа була тільки у сексі. Я зробила йому боляче та приїхала сюди з розбитим серцем.

— Я не можу говорити про це, — тихо сказала я, а подруга одразу ж змінилася на обличчі.

— Щось сталося? Ти, здається, засмучена.

Іла, мабуть, не одразу помітила, в якому я стані. Вона оглянула мене з ніг до голови, і стурбовано пройшлася поглядом по моєму блідому лиці. Ну, я навіть не фарбувалася сьогодні.

— Ангеліно…

— Тато у себе? — спитала я.

— Так, він у своєму кабінеті. Що з тобою? Ти…

Я не хотіла більше з нею говорити, тому просто кивнула головою на знак вдячності та попрямувала до кабінету батька. Без стуку я увірвалася всередину та гучно зачинила за собою двері. Тато підняв погляд від монітора компʼютера та відкрив рота, щоб, мабуть, огризнутися. Та як тільки він помітив мене, то одразу ж змінився.

– Ти повернулася, – сказав батько і тепло усміхнувся мені. — Чому не повідомила? Я б зустрів тебе в аеропорту. Поговорили б.

— Чому не повідомила? – роздратовано спитала я. — Зробила так само, як і ти!

— Щось сталося?

– Ти ще питаєш? – закричала я. — Як ти міг так вчинити? Як ти міг використати ті записи без мого відома?!

Я знервовано обійшла стіл та кинула на нього свою сумочку. Тато спокійно спостерігав за мною, а мені вмить захотілося розтрощити увесь його кабінет.

— Без твого відома? – перепитав він, відкинувшись на спинку крісла. — Ти сама надіслала всі матеріали.

— Я не мала їх надсилати. Це вийшло випадково. Я забула про те, що підключила синхронізацію файлів з телефона до свого ноутбука. Ті записи — це помилка! Чому ти не спитав? – я подивилася на нього, ледве стримуючи сльози. — Чому не надіслав мені анонс на узгодження? Ти використав те, що не мало бути використаним!

— Про що ти говориш? – тато вдав абсолютну байдужість. — Ти готувала матеріали для репортажу і надала їх нам. Ми не домовлялися попередньо, що будемо узгоджувати анонс та і взагалі подальше монтування репортажу з тобою.

— Ти знав, — сказала я та розчаровано похитала головою. — Ти знав, що я не дозволю використати ті записи в репортажі. Саме тому ти не попередив мене про анонс і виклав його за моєю спиною.

— Ти загралася, Ангеліно, — його тон звучав суворо. — Замість того, щоб думати про роботу займалася бозна-чим.

— Ти ж слухав ті записи. Я не обрізала їх. Ти чув, що я розповідала Власу про маму, про свою травму, про те, що не можу плакати. Ти, мабуть, навіть бачив те відео з басейну, де ми з ним…

— Я думав, що це були твої методи витягнути з нього побільше інформації, – сказав тато, розвівши руками.

— Мої методи? – ошелешено перепитала я. — Ти думаєш, що я звабила його заради репортажу? Навіть якби я зробила це, то не відправила б тобі записи повністю, виставляючи себе хвойдою на весь телеканал!

— Ангеліно! — обурився тато.

— Що? Що «Ангеліно»? Хіба це не так? Ти відправив ті записи монтажерам, і вони бачили та чули мене…

— Я відправив їм обрізані записи. Без звуків ваших поцілунків і всього іншого, – буркнув він, стискаючи в руці ручку.

— То мені тепер подякувати тобі за те, що ти врятував мою репутацію?

— Могла б. Послухай, я не розумію, чому ти злишся. Погодься, що без інформації про сестру Власа цей репортаж був би нецікавий глядачам. Але тільки анонс назбирав мільйон переглядів за добу! Рейтинги передачі зросли майже на пʼятдесят відсотків. Ти собі це уявляєш?

— Мільйон переглядів… — монотонно повторила я, відчуваючи сльози на очах. — Рейтинги передачі… А знаєш, що це сталося?

Батько втомлено зітхнув. Він ніби не розумів, для чого взагалі увесь цей скандал. Але я була така розчарована. Я ненавиділа монтажерів, які змонтували той анонс, ненавиділа батька, який дозволив їм використати записи, а найбільше ненавиділа себе за те, що записувала наші особисті розмови та ще й не прослідкувала та надіслала їх. Але я не могла винити себе за те, що була надто засліплена Власом, щоб тверезо думати про роботу. Зараз, оцінюючи всю ситуацію, я розуміла, в якому бруді увесь цей час купалася. Жовта преса, чорний піар, хитрощі заради ексклюзиву – усе це не несло ніякої користі для людей. А зірки були жертвами рейтингів. Влас теж став жертвою.

— І що? — тато з очікуванням подивився на мене.

— Я закохалася, – чесно сказала я та гірко засміялася. — Уперше в житті закохалася, уявляєш? Я навіть плакати навчилася. Ні робота, ні дім, ні навіть ти… Ніщо не робило мене мене такою щасливою, як той період на Кубі з Власом. Так, я сама винна. Я не можу винити тебе за те, що ти не подумав про мої почуття та скористався можливістю підняти рейтинги свого каналу. Але мені боляче, тату. Ти мав узгодити це зі мною. Ти повинен був попередньо надіслати мені анонс!

— А ти переглянула б його? — спитав тато з легким докором у голосі. — Тебе так засліпила твоя закоханість, що ти повністю забула про роботу, про мене. Ти могла декілька днів не відповідати на мої повідомлення. Я ледве дочекався від тебе матеріалів для репортажу. І ти думаєш, що тих декілька відео на березі моря та біля басейну — це рівень для професіонала? Ти максимально безвідповідально поставилася до цього завдання, а тепер ще й смієш звинувачувати мене у своїй же помилці?

— Знаєш… — я схопила свою сумочку зі столу. – Знайди собі кращого професіонала. І нову доньку заодно пошукай. Таку, щоб була відповідальною та не розчарувала тебе.

— Ангеліно! – пригрозив він.

— Дорогою сюди я переслухала записи. Там був момент, коли я розповідала Власу про тебе і казала, що ти неймовірний батько, який дарував мені любов за обох батьків. Але це не так. Ти завжди був надто вимогливий до мене. Я постійно намагалася довести тобі, що чогось вартую. Я боялася тебе розчарувати. Я хотіла, щоб ти пишався мною, а ті рідкі момент, коли ти хвалив мене… — мій голос затремтів, і сльози покотилися по щоках. — Їх було так мало. Мені ніколи не вистачало твоєї уваги. Як батька, а не як начальника. Я втомилася від цього, тому іду геть.

Батько аж зблід від моєї заяви. Він спробував підвестися, але одразу ж впав назад на крісло. Я здригнулася, та не підбігла до нього, щоб допомогти. Мені тепер було все одно.

— Ти більше не побачиш мене на своєму телеканалі, — упевнено додала я. — Я відмовляюся від передачі. Думаю, з такими шаленими рейтингами ти швидко знайдеш нового продюсера. Заяву на звільнення залишу в адміністрації.

Я майже вилетіла з його кабінету, почувши за спиною, як тато вигукував моє імʼя. Можливо, він хотів переконати мене залишитися працювати тут, але я не бажала більше тут залишатися. Занадто багато болю принесло мені це місце.