Ксана Рейлі - Присягаюся тебе ненавидіти , Ксана Рейлі

Стукіт у двері відірвав мене від моїх навʼязливих поганих думок. Я надто багато думала про Власа, про те, що сталося, про нас… Інколи я уявляла, як усе могло скластися по-іншому, якби я не втнула такої дурниці. Але змінити уже я нічого не могла, тож залишалося тільки змиритися з цим.

Я напружилася, підходячи до дверей своєї квартири. Можливо, це батько прийшов, щоб поговорити зі мною? Та мені зовсім не хотілося розмовляти з ним після нашої ранкової сварки. А якщо це Влас? Крихітна надія оселилася в грудях. Я так сильно хотіла, щоб він вислухав мене, дозволив мені все виправити.

Але коли я відчинила двері, то відчула розчарування. На порозі стояла Ілона з пляшкою вина в руці.

— Привіт ще раз, — сказала вона з теплою усмішкою на вустах. — Подумала, що тобі потрібна компанія. Можна увійти?

Я кивнула головою та відступила, впускаючи її всередину. Насправді мені не хотілося ні з ким говорити, але цією закритістю я тільки ще більше руйнувала себе.

— Я чула, що сталося в студії, – заговорила вона. — Ти посварилася з батьком? О, і де у тебе келихи?

Я показала пальцем на шухляду над плитою. Спершись ліктями на стіл, втомлено видихнула.

— Так, — тихо відповіла. — Я прийняла рішення піти з каналу. Вже навіть написала заяву та залишила в адміністрації.

— Чому? – поцікавилася Іла. — Ти жила цим каналом, Ангеліно. Ти стільки зробила для своєї передачі. Без тебе вона просто не буде існувати.

— Мені тепер все одно.

Я помітила, яким здивованим поглядом дивилася на мене подруга. Навіть вона не очікувала, що я зможу піти з каналу. Коли я потрапила на канал, то думала, що ця робота зі мною назавжди. Я жила своєю робою. Та зараз вона не приносила мені ніякого задоволення.

— Що трапилося? Я так розумію, що це пов'язано з Власом?

Я прослідкувала поглядом за тим, як Іла відкоркувала пляшку вина та почала розливати алкоголь по келихах.

— Я закохалася, — зізналася я.

У неї затремтіла рука, і трохи вина вилилося за келих.

— Оце так новина! У кого?

— Здогадайся.

Ілона підняла на мене свій погляд, паралельно витираючи стіл кухонним рушником.

— У Власа? — здивовано спитала вона, здійнявши вверх обидві брови. Я кивнула головою. — Ти жартуєш? Ти ж ненавидиш його!

— Ти сама колись казала, що між коханням і ненавистю дуже тонка межа.

Я знизала плечима. Іла підсунула до мене келих вином, але я не поспішала його пити.

— Я не думала, що це коли-небудь спрацює. Гаразд, ти закохалася. А він що?

— Він теж, — я задумано обвела пальцем коло по краю келиха. — Це було взаємно. Ми деякий час були разом.

– Т-а-а-а-к, — протягнула Іла, паралельно потягуючи вино. — Мені треба знати всі подробиці!

Я зробила незначний ковток алкоголю, а тоді почала розповідати все з самісінького початку. Вона зацікавлено слухала мене, і я навіть не помітила, як за цією розмовою ми випили майже усю пляшку.

— Ого… Шкода, що все так закінчилося.

— Ти справді думаєш, що це все? – спитала я легким спʼянілим голосом. — Гадаєш, між мною і Власом усе скінчено?

— Чесно, я не знаю. Можливо, він подумає і спробує поговорити з тобою. Або ти!

— Я?

— Так, ти. Не здавайся, Ангеліно. Борися за своє кохання. Навіть якщо він проганятиме тебе, то стукай у його двері знову і знову.

— У які двері? — розгублено перепитала я та втомлено потерла свої очі.

Боже, мені хотілося спати. А ще я, здається, добряче спʼяніла. І хоч, здавалося, ми не випили надто багато, але сьогодні я абсолютно нічого не їла, тож алкоголь подіяв миттєво.

— До його серця, — відповіла Іла з надмірним ентузіазмом. — Або ні! Я знаю, як це все буде.

— І як? — я сперлася щокою на свою руку, очікуючи її геніальної ідеї.

— Ти зустрінеш його в аеропорту, коли він приїде. Думаю, йому буде приємно.

— Звучить, як найбільша дурниця у моєму житті.

— Чому дурниця? Він спуститься з літака, ти підбіжиш до нього, кинешся йому в обійми, скажеш пару слів про те, як тобі шкода, поцілуєш його врешті-решт. Чоловіки таке люблять.

— Звідки ти знаєш, що саме люблять чоловіки? — спитала я та підозріло примружила очі. — У тебе хтось зʼявився?

— Ні, — буркнула вона, закочуючи очі. — Моє особисте життя нудніше за шоу «Навколо світу» на природничому каналі.

— Це не нудне шоу, — заперечила я.

— Нудніше за «Зіркові новини», — додала Іла та втомлено зітхнула. — Якщо ти не повернешся на канал, то передача згорить. Її точно до кінця року закриють.

— Я не повернуся.

— Доведеться шукати нову роботу, — тихо сказала вона. — Але годі про це! Мене дещо інше цікавить.

— Що саме? — спитала я.

— Цей Влас… — Ілона підсунулася ближче до мене. — Він справді такий гарячий у ліжку?

— Боже, припини! – я мало не застогнала вголос.

— Що? – Іла тихо засміялася, змушуючи мене соромитися. — Мені цікаво. Звісно, ми всі бачили його без футболки в останньому кліпі. Але що ж там ховається під штанами, гм?

Вона грайливо порухала бровами, а я ледве стрималася, щоб не прикрити своє почервоніле обличчя руками.

— Ілоно! — обурилася я.

— Фу! Не називай мене на повне імʼя. То що? Я чекаю усіх деталей від тебе.

— Гаразд! – здалася я та прочистила горло. — У нього… Ем, нормальний.

— Нормальний – це скільки?

— Чому… Чому ми взагалі говоримо про це?

— Бо моя подруга закохалася, а я хочу переконатися, що цей хлопець заслуговує її.

— І ти вважаєш, що це визначається розміром його члена?

— Це важливо! Ой, і перестань бути такою святошею. Упевнена, що ви там на Кубі відірвалися на повну.

— Якщо вже тобі так цікаво, то… – я зітхнула, допиваючи останні краплі алкоголю. — Він дуже хороший у сексі. Я просто мліла біля нього, уявляєш? І Влас ніколи не залишав мене незадоволеною. Інколи мені здавалося, що йому навіть важливіше, щоб я отримала задоволення, а не він.

— Такий турботливий, — тихо і дещо замріяно сказала Ілона.

Я подивилася на неї, а тоді не стрималася та пирснула зі сміху. Господи, куди я кочуся? Зруйнувала свої стосунки, посварилася з батьком, пішла з роботи, а тепер сиджу пʼю з подругою та обговорюю те, який Влас умілий коханець.

– Думаю, — раптом заговорила Іла, – коли ви зустрінетеся наступного разу, то у вас точно станеться ось цей емоційний, дикий, гарячий секс.

— Де? – спитала я. — В аеропорту?

Ми обоє розсміялися, і я похитала головою, прикривши обличчя руками. Гаразд, можливо, це був не найкращий спосіб розслабитися, але це вперше за останні дні я дозволила собі трохи посміятися.

У мене в шухляді завалялася ще одна пляшка, тож ми випили також і її. Цієї ночі я спала міцно, як ніколи. Уже було пізно, щоб Іла поверталася додому, тому вона залишилася в мене.

Я прокинула майже в обід. Після такої кількості алкоголю в мене розколювалася голова. Мені хотілося прийняти прохолодний душ, щоб освіжитися, але спрага перемогла. У горлі було так сухо, що як тільки я підвелася з ліжка, то одразу ж попрямувала до кухні.

— Доброго ранку! — хрипло привіталася я.

Ілона уже у всій своїй красі хазяйнувала на моїй кухні. Я здивувався, що у неї такий бадьорий вигляд після такої кількості алкоголю.

— Маєш гарний вигляд, — зауважила я. — Наче й не пила вчора.

— Я звикла, – відповіла вона та знизала плечима. — Мене алкоголь так легко не бере.

— А я почуваюся так, ніби мене переїхала вантажівка.

Я важко видихнула та налила собі склянку води. За один раз осушила її повністю та долила ще.

— Ось! – Ілона простягнула мені якісь пігулки.

— Що це? — спитала я, взявши їх у руку.

— Від похмілля. Одразу ж стане легше. До того ж тобі сьогодні треба виглядати на всі сто.

— У якому сенсі?

— Просочилася таємна інфа. Влас сьогодні повертається, Ангеліно.

Я мало не подавалися водою від цієї новини.

— Звідки ти знаєш? — здивувалася я.

— У чаті телеканалу написали, — відповіла вона.

А, точно! Чат, з якого я видалилася, коли звільнилася.

— Він повертається приватним літаком.

— Чому приватним?

— Його продюсер замовив журналістів, — пояснила Ілона. — Вони хочуть зняти його повернення, щоб додати до твого репортажу.

— Наших журналістів? – уточнила я.

— Так. Це означає, що ти теж можеш там бути.

— Що?

— Те, що я говорила тобі вночі, Ангеліно. Зустрінь його в аеропорту, поясни усе. Не знаю… — Ілона розвела руками. — Поцілуй на камеру!

— Не впевнена, що йому це сподобається.

— А ти спробуй! Я серйозно. Припини вбиватися за ним та почни нарешті діяти.

— Легко говорити, — пробурмотіла я, важко зітхаючи. — Я боюся.

— Чого? Чого ти боїшся, Ангеліно?

— Боюся, що він відштовхне мене при всіх, — зізналася я.

— Але ти кохаєш його! Це вартує того, щоб ризикнути. Повір мені, якщо він хоча б трішки відчуває до тебе те саме, то зрадіє.

— Ну… Колись він казав, що йому б сподобалося, якби я поцілувала його привселюдно.

— Ось! — Ілона сплеснула в долоні. — Він хоче цього.

— Ти справді так думаєш? – спитала я, трохи сумніваючись. — А як же я потраплю в аеропорт? Я ж пішла з каналу!

— Я дам тобі своє журналістське посвідчення, – сказала подруга та почала ритися у своїй сумочці. — У мене там не дуже гарне фото вийшло, тому я його віддерла.

Вона передала мені якийсь помʼятий папірець, обляпаний коричневими плямами та з відірваним фото.

— Ти упевнена, що мене впустять з цим?

— Ну… — Іла трохи скривилася. – Я тоді взнаю, хто з наших там буде і попрошу, щоб тебе провели.

— Цей варіант звучить краще, – я спробувала усміхнутися, віддаючи їй те, що вона називає «журналістським посвідченням». — Отже, мені час збиратися. О! І я, мабуть, випʼю дві.

Я закинула пігулки собі в рот, запила їх водою та просто-таки побігла до ванної кімнати. Ілона намагалася вмовити мене вдягнути якусь коротку спокусливу сукню, але я переконала її, що це погана ідея. Усе-таки я маю зʼявитися в аеропорту у вигляді працівниці каналу.

Я обрала для себе звичайні джинси, білий гольф та чорну куртку. Вирішила надіти на голову кепку, щоб мене не впізнали колеги. Принаймні до того, як я підійду до Власа.

Хвилювання було таким сильним, що я тремтіла усю дорогу в таксі до аеропорту. Як Влас відреагує на мою появу? Чи не відштовхне мене? Чи зможу я поцілувати його? Чи я взагалі готова це зробити на камери?! Але якщо саме цим я зможу повернути його, то без сумнівів зроблю. Біля входу в аеропорт мене зустрів наш оператор. Він нічого не запитував. Може, він навіть і не знав, що я вже не працюю на каналі? З ним я з легкістю пройшла в сам аеропорт, частину якого закрили від звичайних людей.

Коли ми вийшли на місце посадки літака, я побачила, що він уже стояв. Я сховалася позаду усіх журналістів і камер, відчуваючи, як сильно бʼється моє серце в грудях. Попереду стояв продюсер Власа. Він щось сказав та махнув рукою. Тоді дверцята літака відчинилися. У мене груди стиснулися, коли я помітила Власа. І хоч на вулиці не було сонця, він сховав свої очі за темними окулярами. Я наче заворожена спостерігала за тим, як він спускався зі сходинок. І хоч Влас не показував цього на камеру, я чомусь була упевнена, що він незадоволений.

Тук-тук… Моє серце відбивало поодинокі удари. Я глибоко вдихнула і вже зібралася поспішити до нього, як мене випередили.

Біляві кучері підійнялися в повітря, коли вона підбігла до нього та кинулася в обійми. Мої очі розшилися, а руки мертво впали біля стегон. Це ж та модель… Сніжана… Та, з якою його застукали на побаченні незадовго до нашого відʼїзду. Про це навіть розповідалося на нашому каналі. Але тоді вони не підтвердили свої стосунки, а Влас переконав мене, що усі ті зустрічі з дівчатами були лише  для піару. Та чомусь зараз вона обіймає його, а він не тільки дозволяє їй це робити, він повертає голову до неї, а тоді… Цілує її. Камери спалахують, оператори метушаться, намагаючись зняти цей поцілунок з різних ракурсів, а я просто стою, дивлюся на них і... плачу.