Ксана Рейлі - Присягаюся тебе ненавидіти , Ксана Рейлі

Я не могла дивитися на романтичну картину, що відкрилася перед моїми очима. У мене серце розривалося на малесенькі шматочки. Я почувалася такою приниженою. Дурепа! Навіщо я взагалі приїхала сюди?

Мені не хотілося, щоб Влас помітив мене. Краще хай він не знає. Занадто очевидно, що я приїхала зустріти його. Так він буде думати, що я на щось сподіваюся. Але після цього поцілунку усі сподівання зруйнувалися разом з моїми почуттями.

Я розвернулася та попрямувала до виходу. Змішавшись з натовпом, я озирнулася назад лише для того, щоб побачити, як він відповідає на запитання журналістів. І так, його рука обіймала дівчину. Він притискав її до себе, показуючи всьому світу, що вони разом. Напевно, у них усе закрутилося ще до того, як ми з Власом полетіли на Кубу. Він просто збрехав мені, щоб розважитися зі мною. Ось як усе було насправді! А якби я повернулася з ним? Цікаво, чи попередив би він мене про раптову появу його коханої? Чи, може, змусив би мене стояти позаду та спостерігати за ними? Це більше схоже на правду.

Коли я повернулася до себе у квартиру, то відчула таке спустошення. Моє життя було стабільним. А після Власа усе перевернулося. У мене не було роботи, стосунки з батьком погіршилися, а найменша надія просто розбилася вщент. І що далі? Куди рухатися? Чим займатися? Ці думки повільно вбивали мене. Я вимкнула свій телефон і не придумала нічого кращого, як відкоркувати пляшку вина...

Не знаю, скільки часу пройшло. Кожен день був наче в тумані. Я просто лежала на дивані, дивилася якісь тупі фільми по телевізору і запихала у себе всю можливу шкідливу їжу. Не памʼятаю, коли взагалі востаннє їла стільки чипсів і морозива. О, а ще алкоголь! Щовечора я відкривала пляшку, обіцяючи, що зупинюся на одному келиху. Але щоразу до кінця фільму пляшка ставала порожньою.

Стукіт двері відірвав мою увагу від екрана телевізора, де Маргарет Тейт впала голою на свого так само оголеного підопічного Ендрю, який також був її фіктивним нареченим. Що ж, ця сцена мене розвеселила. Я хихикнула та запхала в рота величезну ложку пломбіру з карамеллю. А от коли у двері знову постукали, я роздратовано застогнала та закотила очі. Хотілося закричати у весь голос: «Дайте мені, бляха, спокій!».

Я скинула з себе покривало, піднялася з дивану та попрямувала до дверей. Мені було начхати, хто просто зараз там стоїть. Мабуть, це Ілона. Ну, може, тато. Більше нікому зʼявлятися. Як і очікувалося, на порозі стояла Іла. Вона насупилася, оглядаючи мене з ніг до голови. Ой, вибачте, я й не помітила, що на моїй піжамній майці пляма від морозива та шоколаду.

— Привіт, я зайнята, — швидко сказала їй. — І ні, сьогодні мені твоя компанія не потрібна.

— Ти… Ти в нормі? — обережно спитала вона.

— Так! — я широко усміхнулася. — Усе чудово. Я відпочиваю та дивлюся фільм.

— Нам треба поговорити.

Не встигла зреагувати, як дівчина безцеремонно увійшла в мою квартиру.

— Я не запрошувала тебе всередину, — тихо пробурмотіла я, пропалюючи своїм поглядом її спину.

Я роздратовано зачинила двері та поспішила до вітальні, сподіваючись якнайшвидше відправити Ілу геть. У мене не було взагалі настрою для розмов.

— То ось так ти тепер живеш? — спитала дівчина, махнувши рукою на диван, де валялася відкрита пачка чипсів, половина шоколадки та відерко морозива. — Що з тобою, Ангеліно? Це зовсім не схоже на тебе!

Я зітхнула та схрестила руки на грудях.

— Я намагаюся жити далі, зрозуміло?

— Ось це ти називаєш життям? Труїти себе всякою хімією та дивитися тупі романтичні комедії?

— Ну, хоч десь кохання показують щасливим. Чого тобі, Іло? Якщо ти прийшла повчати мене, то я одразу кажу тобі піти геть!

— Я хвилююся за тебе, — спокійніше відповіла вона, спершись стегнами до дивана. — Ти не відповідаєш на мої дзвінки, а я почуваюся винною через те, що підбила тебе поїхати тоді до аеропорту. Пробач, я й гадки не мала, що все так буде. Якби знала, що там буде та Сніжана…

— Припини! — попросила я. — Мені все одно.

— Не обманюй. Я ж бачу, що це не так. І в тебе очі червоні.

— Це через алкоголь.

Я опустила голову вниз, ледве стримуючись, щоб знову не розридатися.

— Як часто ти плачеш?

— Постійно, — тихо зізналася я. – Навіть через банальну сварку в цих… тупих фільмах.

Дівчина зітхнула та схопила у руку пульт, щоб вимкнути телевізор. У квартирі раптом стало так тихо, що я відчула шум у вухах. За останні дні телевізор у вітальні не вщухав.

— Так не можна, Ангеліно. Я особисто проконтролюю, щоб ти якнайшвидше вибралася з цього стану.

— І як ти це збираєшся робити? — поцікавилася я.

— Його, пілатес, салон краси, шопінг… — Іла почала розмахувати руками. — Не хвилюйся, я знайду, чим нам зайнятися.

— Думаєш, це справді допоможе?

— Ну, мені ж допомагає.

Вона відвела погляд, і вперше я задумалася про те, що майже нічого не знаю про неї. Зараз, коли «Зіркові новини» на межі закриття, вона переживає неабиякий стрес. Але вона все одно тут зі мною.

— Дякую, — щиро сказала я, усміхнувшись їй. – Ти чудова подруга. Я рада, що ти так підтримуєш мене.

— Я емпат. Дуже близько сприймаю всі емоції. Особливо, коли це важлива для мене людина. Я серйозно, Ангеліно. Ти моя єдина подруга, тож не дивуйся, що я хочу допомогти. Гадаю, тобі треба прибрати тут усе, прийняти душ, привести себе до ладу та поспати. Я заїду за тобою о сьомій.

— О сьомій? – перепитала я.

— Так! Обожнюю ранкову йогу перед роботою, – відповіла Іла з усмішкою. — До завтра!

– До завтра…

Ранкова йога не тільки розслабила мене, але і непогано розбудила усе моє тіло. Здається, я ще ніколи не відчувала так свої мʼязи. Після заняття ми з Ілою випили каву в невеличкій кавʼярні, а тоді вона побігла на роботу. Я ж вирішила ще трохи прогулятися. Чому я раніше не подумала про те, що спорт краще допомагає боротися зі стресом, аніж алкоголь? До того ж це корисно! Я тепер націлилася спробувати усі види тренувань на килимку. Може, піти на танці? Це теж непогано допомагає забутися. Але як сильно я б не намагалася заплутати свої думки, вони все одно повертатися до Власа. Навіть найменша дрібниця нагадувала мені про нього. Як ось ці люди, що бігали вранці в парку. Я сіла на вільну лавку та витягнула свій телефон. Коли ввімкнула його вночі, то помітила пропущені дзвінки від Іли, Яни та тата. А от від Власа не було жодного. Він навіть нічого не написав мені. Я прогортала свої повідомлення, які залишилися без відповіді. Так і хотілося написати йому все, що я думаю про нього. Звісно, я бачила! Усі бачили ті новини в інтернеті про те, що вони зі Сніжаною зустрічаються. Учора їх помітили разом на премʼєрі фільму, а позавчора вони виходили з клубу…

Я настрочила величезне повідомлення в нотатках, яке спочатку думала відправити, а тепер вагалася. Раптом мій телефон задзвонив, і я мало не випустила його з рук з переляку. Але це всього лише Іла телефонувала. Мабуть, знайшла вільний час на роботі.

— Ох, знала б ти, як сильно налякала мене! — сказала я, коли підняла слухавку.

— Боюся, що ця новина налякає тебе більше.

Я одразу ж напружилася, відчуваючи хвилювання в грудях.

— Щось сталося?

— Твій батько, — тихо відповіла дівчина.

— Щ-що з ним?

— Йому стало погано під час наради. Він упав і знепритомнів.

— Господи! — скрикнула я та підвелася на ноги.