Ксана Рейлі - Присягаюся тебе ненавидіти , Ксана Рейлі

Ось уже два роки я ненавиджу його. Нам непогано вдавалося уникати одне одного до того моменту, як наші спільні друзі не попросили нас стати свідками на їхньому весіллі. На додачу мій батько виставив мені умову, щоб врятувати наш телеканал. І тепер мені доведеться провести декілька місяців під одним дахом з музикантом, якого я терпіти не можу. Йому потрібно написати пісню, а мені — зняти про нього репортаж. Та що робити, коли доля постійно зводить тебе з тим, кого ти ненавидиш? Правильно! Зненавидіти його ще сильніше…

Пролог

Я ненавиджу Власа Красовського…

І якби у мене запитали, то я б знайшла сотні причин, чому я, бляха, ненавиджу його!

Усе почалося два роки тому, коли він мчав на байку до офісу нашого телеканалу і був таким захопленим, щоб встигнути пройти кастинг на тимчасового зіркового ведучого, що навіть не помітив мене. Не помітив, як вʼїхав у калюжу та обляпав мою новеньку сатинову спідницю білого кольору. І він навіть не перепросив за це. А потім, уже в самому офісі, він поводився так самовпевнено і зухвало та ще й наїхав на мене за те, що я запізнилася на нашу співбесіду. Ну, це не моя вина, що мені довелося пів години підчищати спідницю. І я, як головна продюсерка проєкту «Зіркові новини», сказала йому, що він і його велике самозакохане его може піти геть. До того ж тоді про Красовського мало хто знав. На той час він не був достатньо відомим, щоб співпрацювати з нашим каналом. Звідки я могла знати, що вже через місяць його нова пісня завіруситься в соцмережах, а рядки: «Я зітру із памʼяті гіркі моменти й збережу в цих спогадах тебе…» стане трендом, який назбирає десятки тисяч відео? А ще через місяць моя найкраща подруга вирішить познайомити мене зі своїм хлопцем і його кузеном. І вгадайте, хто ним виявився? Так, він самий! Влас, чорти б його побрали, Красовський.

Хлопець, який винить мене у своїй невдачі на каналі і я, яка терпіти не може його, — це було мегавибухове знайомство. І рівно з того моменту, коли він за вечерею назвав мене розпещеною егоїстичною лицеміркою, я заприсягнулася, що ненавидітиму його до кінця своїх днів.

— Учора ввечері Влас Красовський був помічений на побаченні зі своєю ймовірною дівчиною — моделлю Сніжаною Андрусовою, — прочитала я. — Парочка наразі не підтверджує свої стосунки, але це не вперше їх помічають разом.

Я кинула сценарій для ефіру на стіл та підняла погляд на свою асистентку.

Перед кожним ефіром я борюся з тим, щоб на нашому каналі якнайрідше згадували про Власа. Але усі буквально знущалися з мене, змушуючи згадувати про нього у кожному довбаному ефірі. І це, чорт забирай, ще одна причина, чому я ненавиджу його!

— У нас більше нема про кого розповідати? — спитала я, стискаючи пальці на столі.

— Якщо ми приберемо цю частинку з ефіру, то не впишемося в необхідний час, — сказала Соня, стримано усміхаючись мені.

— То чому б не розповісти більше, наприклад, про Амалію, яка застрягла на Балі?

— Амалія уже нікого не цікавить. До того ж усі знають, що у неї все в порядку з документами, і вона просто шукає будь-яку причину, щоб привернути до себе увагу.

Я зітхнула та втомлено підняла руки, торкаючись пальцями до скронь.

— Ну чому? – простогнала я. — Чому ми постійно в кожному ефірі згадуємо про Красовського?

— Може, тому що у нас передача про зіркові новини? Вона так і називається — «Зіркові новини».

— Я знаю, як називається наша передача, — тихо пробурмотіла я. — Просто складається враження, що у нашій країні більше нема зірок.

— Ну… Це ж Красовський! – Соня замріяно усміхнулася та подивилася у стелю. — Він… Красивий, сексуальний, до біса талановитий. А його остання пісня просто влучила в саме серце. Рядки зачіпають за живе, торкаються струн душі. Його музика зцілює та дає надію. Ось чому він такий особливий.

— Ви… – я скривилася, намагаючись підібрати слова. — Ви подуріли всі. Гаразд! Нехай буде. І так нема часу переробляти. Іла уже прийшла?

— Так, вона зараз у Руслани.

Я кивнула головою та почала підводитися. Швидко глянула на годинник, що відбивав уже пʼяту годину вечора.

— Ефір через годину, — повідомила я, коли увійшла до гримерки.

— Якраз знайомлюся з текстом, — сказала Іла (Ілона) — наша ось уже два роки незмінна ведуча. — Це правда, що Міна підстригла волосся просто на сцені під час концерту?

— Так. Уже весь інтернет у цих відео з концерту. Зараз це найгарячіша новина.

— Кошмар, — пробурмотіла дівчина.

Вона зробила ковток кави, поки Руслана поралася над її білявим волоссям, роблячи ідеальну укладку.

— Ти бачила рейтинги вчорашнього ефіру? — поцікавилася Іла, глянувши на мене у дзеркалі.

— Навіть не хочу дивитися, — видихнула я та схрестила руки на грудях. — Здається, скоро мені доведеться вийти голою в ефір, щоб хоч якось привабити аудиторію.

— Інтерес аудиторії згасає. При чому дуже стрімко.

— Знаю. Але що я можу вдіяти? Зараз розквіт соцмереж. Телебачення на другому плані.

— Що твій батько каже на це? — поцікавилася Ілона. — Він, як генеральний директор каналу, мабуть, має якісь ідеї.

— Вони з нашими піарниками щось вирішують, — сказала я. — Мені зараз трохи не до цього. І взагалі я прийшла сказати, що змушена пропустити сьогоднішній ефір.

— Чому? – світлі брови Іли запитально зійшлися.

— У мене запланована зустріч з подругою. Ми не бачилися десять місяців. Нещодавно хлопець зробив їй пропозицію, і вона зараз така щаслива, що хоче якнайшвидше похизуватися переді мною своєю обручкою. Вони приїхали лише на декілька днів, тож цього разу я вирішила поступитися.

— Напевно, це дуже близька подруга, якщо сама Ангеліна Білінська відсунула роботу на другий план заради зустрічі.

— Т-а-а-а-к, — протягнула я з усмішкою. — Ми ще зі школи дружимо. Я ще поки не казала їй, що зазвичай більша частина пар розлучається після шлюбу.

— І не кажи, – буркнула Іла, глянувши на мене в дзеркалі. – Інакше у тебе більше не буде подруги.

— Гадаю, ти маєш рацію.

Я випрямилася та поправила на собі шовкову блузку чорного кольору.

— За ефір не хвилюйся.

— Я й не хвилююся. Знаю, що ти, як завжди, впораєшся на відмінно. Я лише хотіла попросити, щоб ти більше розповідала про Амалію чи будь-кого іншого, але якнайменше про Власа.

— Ти упевнена? – Іла скептично підняла одну брову. — Бо мені здається, що наших глядачів цікавитиме новина саме про нього. І я не розумію, чому ти так сильно ненавидиш Красовського?

— Думаю-ю-ю, йому краще підійшло б прізвище «Мудак», – випалила я. — Мені час іти. Не хочу запізнитися. Якщо виникнуть якісь проблеми, то одразу ж зателефонуй мені.

— Угу…

Я припаркувала свій автомобіль на стоянці біля ресторану, де мала відбутися зустріч. На щастя, я приїхала якраз вчасно. І тільки я вистрибнула зі сторони водія, як просто біля мене зупинилася новенька блискуча тачка темно-червоного кольору. Я мало рота не відкрила від здивування, адже не так часто на дорозі можна було побачити спортивний Porsche. Дверцята з боку водія відчинилися, і як тільки я побачила власника автомобіля, то увесь захват одразу ж зник.

— Ангеліно, – неприємний голос задзвенів у вухах, — ти нарешті навчилася приходити вчасно.

— А ти, бачу, так і не навчився нормально їздити, – пробурмотіла я. — Мало не збив мене!

Я схрестила руки на грудях та насупилася, спостерігаючи за Власом. На його обличчі красувалася пихата самовдоволена усмішка, а очі були сховані за темними сонцезахисними окулярами.

— Купив собі новий автомобіль? – спитала я, зиркнувши на червону крихітку.

— Хочеш розказати про це у своїх новинах? — піддражнив Влас. Я зітхнула, закочуючи очі. — Взагалі-то, так. Зробив собі подарунок після останнього музичного туру.

Нічого такий собі подарунок за декілька сотень тисяч доларів. Але я вирішила не коментувати цього вголос, щоб не вдовольняти його і так захмарне его.

Я примружила очі, коли він зупинився навпроти. Його темне волосся здавалося коротшим, аніж зазвичай. Можливо, він по-новому підстригся, змінив зачіску? Байдуже! Мене це аж ніяк не хвилює.

— Як справи на каналі? — поцікавився Влас. — Цікавить, коли буде прощальна вечірка на честь закриття. Я б хотів знати, щоб підлаштувати свій графік.

Я засміялася та вище здійняла голову, щоб подивитися йому в очі, навіть якщо він і ховав їх за темними скельцями.

— І не мрій, — сказала йому. – На каналі все стабільно добре, а рейтинги щодня збільшуються.

— Справді? Я чув, що ситуація плачевна.

— Не знаю, що ти там чув, – буркнула я крізь зуби, — але у нас усе гаразд.

— Добре, якщо так.

Я подарувала йому натягнуту нещиру посмішку, а тоді пройшла повз, прямуючи до ресторану. Ці високі підбори добряче підставляли, бо Влас надто швидко наздогнав мене. Я зупинилася біля входу та різко зупинилася, обернувшись до нього обличчям. Він мало не врізався у мене з несподіванки, і в останній момент завмер у лічених сантиметрах.

— Послухай, — спокійно почала я, — знаю, ми погано ладнаємо і відкрито терпіти не можемо одне одного. Усі це знають. Яна і Назар — не виключення. Вони обоє в курсі, що у нас не зовсім хороші стосунки. Але, думаю, ти чув, що Назар освідчився їй. Він твій двоюрідний брат, а Яна – моя найкраща подруга дитинства.

— До чого ти хилиш? — нетерпляче спитав Влас, всунувши руки в кишені своїх джинсів.

— Я пропоную тимчасове перемирʼя. Всього лише на цей вечір. Щоб не засмучувати їх обох. Ми потерпимо одне одного декілька годин, а потім знову повернемося до своїх прекрасних життів, в яких не буде ні тебе, ні мене. Ідеально, хіба ні?

– Знаєш… — Влас задумався. – Мабуть, уперше в житті я готовий з тобою погодитися.

— От і чудово! То що, ходімо?

Я трохи здивувалася, коли його рука потягнулася до ручки дверей, і він відчинив їх для мене. Цей жест здався мені якимсь занадто джентльменським, як для такого чоловіка як Влас. Але з його боку це, напевно, був звичайний жест примирення.

Я одразу помітила Яну, що сиділа з Назаром, тримаючись за руки. Але коли вона побачила мене, то різко підвелася. Ми міцно обійнялися, довго не відпускаючи одна одну.

— Вау! – Яна вражено глянула на мене. – У тебе нова зачіска?

Я швидко поправила своє темне волосся, яке сьогодні вклала широкими кучерями.

— Пофарбувалася на два тони темніше, — пояснила я. — Без глобальних змін.

— Тобі дуже личить.

— Ну... – я кивнула головою на її руку. — Хвалися!

— О Боже! – Яна запищала, показуючи мені свою руку з обручкою. — Це було так неочікувано та романтично. Ми піднялися на гору. Це був дуже складний і важкий підйом…

І поки Яна розповідала, я встигла сісти на своє місце. Мені, звісно, не подобався той факт, що доведеться сидіти одразу ж поруч з Власом, але я ніяк не показала свого невдоволення. Ми досить швидко зробили своє замовлення. Здебільшого Яна та Назар розповідали про свої подорожі, інколи даючи зустрічні запитання. Але у мене життя було дещо нудне, а Влас не зовсім був зацікавлений у спілкуванні. Можливо, його так само хвилювала моя присутність. Він, мабуть, здогадувався, що просто зараз ведуча «Зіркових новин» розповідає про те, що вчора його застукали з моделлю. Звісно, Влас не хотів обговорювати своє особисте життя поруч зі мною. Якби ж він тільки знав, як сильно мені на нього начхати…

— Ми плануємо провести весілля весною, — заговорила Яна. — Гадаю, у квітні.

— Це ще пів року, — зауважила я.

— Так. І ми хочемо вже зараз зайнятися приготуванням. А взагалі… – Яна прочистила горло, переводячи погляд з мене на Власа. — Ви обоє нам дуже близькі. І ми хотіли попросити вас бути нашими свідками.

Шок, заперечення, паніка, усвідомлення врешті-решт…

— Що? – скрикнула я.

— Що? – ошелешено спитав Влас у той самий момент.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍