Арія Вест - Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест

Із шаленим грохотом ручища монстра наштовхнулися на щит, моментально знищуючи його на мільйони осколків, що тут же почали розчинятися в повітрі, перетворюючись на зовсім не матеріальну магію.

І, хоч це й було до біса неприємно, що таке велике творіння мегасильного Багряного провісника виявилось знищеним вщент пекельним монстром, демон не збирався зупинятись. Рвучко відштовхнувшись від землі, він рвонув угору, оголюючи батіг Одного шансу. Зброя розкинулась на довжину явно більшу, ніж розміри самого монстра, тут же обвиваючись довкола його шиї.

Перелетівши через нього, Мін Чжень потягнув на себе. Це потребувало у нього чималих зусиль ― монстр важив щонайменше кілька тонн…

Ноги Багряного провісник з грохотом торкнулись землі ― однієї з вулиць старого міста Душ, і він, щосили налягаючи, потягнув батіг уперед. Та монстр теж був не ликом шитий. Не маючи наміру здаватись, він обхопив ручищами шию, і, хоч і не міг її одразу звільнити, проте взявся тягнути у свою сторону, аби спершу знешкодити того, хто намагається його душити. Батіг, будучи магічною зброєю і маючи свою власну волю, продовжував стискатися довкола шиї монстра, викликаючи у того шалений рик…

Усе це виглядало дуже масштабно і до чортиків моторошно… Бек досі не могла повірити очам. Мін Чжень вступив у битву із цим гігантом і… він справді б’ється з ним на рівних?! Якою ж колосальною силою він має володіти!

― Рейчел! ― прозвучало ззаду. Бек не могла відволікатись від спостереження за бійкою, але добре чула, що до них підбігли Рейчел і Фелікс.

― Що у вас? ― запитав Лі Дун.

Рейчел похитав головою.

― Божественна мудрість і Сапфірове очарування все ще стримують натиск, ― повідомив Фелікс. ― Духи Хуа Яна, сподіваюсь, також… у нас же ситуація паршива…

― Це… це Багряний провісник? ― раптом скрикнула Рейчел, помітивши, що довкола шиї гігантського монстра обвитий батіг Одного шансу. ― Він же справиться, так?!

Ребекка стиснула руку Хуа Яна іще сильніше.

Він відповів Рейчел:

― Чжень-ґе найсильніший! ― впевнено вимовив Хуа Ян. ― Звісно, впорається!

Та в ту ж мить опір Мін Чженя було зламано. Монстр потягнув сильніше і, скільки б демон не впирався ногами в землю, гігантові таки вдалося схопитися за батіг і таким чином пожбурити Мін Чженя разом із ним просто до Ребекки й інших…

Тут же відпустивши руку Хуа Яна, Бек вибігла уперед, відчайдушно кричучи і ледь не плачучи:

― МІН ЧЖЕНЬ!

Демон лежав у цілій купі каміння, яке зніс своїм тілом внаслідок надто твердого падіння. Певна річ, під час цього він зламав декілька кісток і, зрештою, виглядав геть не найкраще, проте тут же взявся підніматись на ноги, знову оголюючи батіг.

― Мін Чжень!!! ― закричала Ребекка.

На секунду оглянувшись, Багряний провісник вигукнув:

― А-Ян, забери її!

Хуа Ян, здригнувшись, тут же кинувся до Бек:

― Бек!

― Ні! ― відмахнулась від нього Ребекка.

Але Мін Чжень уже знову рвонув на монстра. Уникнувши удару гігантською рукою, він зміг дістатися до черева істоти і тут же створив кілька заклять, проте жодне з них не спрацювало ― здавалось просто нереальним пробити товсту шкіру потвори. Тоді монстр заричав і замахнувся ногою. Так, у Мін Чженя була перевага у тому, що він був маленьким поруч із цим гігантом, а тому міг уникати його ударів завдяки своїм розмірам. Проте не завжди це було перевагою. Монстр бачив його зверху, а тому більшість дій демона не були для нього неочікуваними. Так і цей удар ногою. Аби уникнути його, Багряному провіснику довелося прокотитися під самою ногою, а тоді швидко підводитися, адже тут же на нього налітала рука потвори. Все би добре, якби іншою рукою монстр не забажав напасти на купку народу на чолі з Хуа Яном і Ребеккою…

― Ой, народ, здається, у нас проблеми… ― промимрив Хуа Ян, помічаючи наближення гігантської руки.

В ту ж мить Фелікс виступив уперед, торкаючись рукою землі. Звідти з величезною швидкістю почала виростати ліана, із мірою свого подовження також потовщуючись.

Лі Дун вибіг, різко малюючи у повітрі закляття фіолетовою магією і запускаючи його в ліану.

― Що це?! ― закричав Фелікс.

― Підвищена міцність! ― відповів Лі Дун.

В наступну секунду ручище монстра налетіла на ліану, що тут же взялася обвиватись довкола руки потвори, намагаючись її затримати.

― Розбігайтесь, швидко! ― заволав Фелікс.

― Чорта з два! ― майже одночасно крикнули Хуа Ян і Рейчел.

Прицілившись, дух Вогню взявся атакувати монстра вогнем, проте всі ці спроби виявились цілковито марними, адже вогонь розсіювався, досягаючи його непробивної шкіри. Ліана тим же часом починала тріщати, готуючись розірватись в будь-який момент…

― Бляха, у нас гості! ― випалив Лі Тун, вихоплюючи у Лі Дуна, що досі контролював закляття Міцності, свою шаблю і розсікаючи нею людиноподібного монстра із видовженими руками і кенгуровим хвостом. Проте йому вдалося тільки зачепити істоту, зрубавши з її голови ріг, від чого потвора пронизливо заричала.