Арія Вест - Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест

Від цього удару колобок із червоними очима і твердою темно-сірою шкірою, як у бегемота, і сегментованими ступнями й долонями, що росли просто з голови, полетів шкереберть, як футбольний м’яч.

― Точно-точно, ― нервово зронив Хуа Ян. Усі троє стали спинами один до одного.

Бек стиснула в руці клинок демона, готуючись зіткнутись із монстром, що ззовні нагадував собаку-зомбі, але мав язик довший, ніж власний тулуб. Та в ту ж мить в череві монстра проробив смертельну діру батіг Одного шансу.

― Треба якось пробратися на територію храму, ― проказав Багряний провісник.

― Але ці тварюки не дають нам туди пройти! ― зауважив Хуа Ян, спепеляючи вщент монстра сірого кольору, що ззовні нагадував людину, покриту численними міхурами. Від цього його розірвало, наче нагрітий до температури вибуху шарик і сіра жижа пляцнула на рукав Хуа Яна, миттєво пропалюючи його, як кислота. ― От чорт! ― вилаявся дух, дмухаючи на рукав.

Бек озирнулась. Основною проблемою був трьохметровий монстр, але зараз його цілою купою взяли живі мерці війська Тисячі Бід і, хоч деяку частину з них він або зжер, або роздавив, вони таки зуміли забратися на нього і почати роздирати на шматки.

― Здається, тепер у нас є шанс. От тільки, ви бачили, що сталося, коли Хантер… ― почала говорити Ребекка, але в ту ж мить змушена була замовкнути на півслові, адже земля позаду неї почала підозріло сильно трястись, наче до них наближалось щось дуже масивне. ― Я… я думаю, там по якійсь причині присутня Аїдова антимагічна магія…

― Швидко, назад! ― в ту ж мить закричав Багряний провісник, виступаючи перед Ребеккою і Хуа Яном.

Бек озирнулась і…

Перед ними стояв монстр заввишки близько п’яти метрів, із довжелезними руками, відносно худим тілом, але до біса страшною головою трикутної форми з гострими зубами і закрученими рогами.

― От чорт… ― вилаявся Хуа Ян.

І чорт це ще м’яко сказано!

Монстрів таких розмірів Бек ще ні разу не бачила і… була впевнена, що і Хуа Ян також!

Ручища монстра сягали кількох метрів у довжину, він тягнув їх за собою як величезні колоди… Бек придивилась… о, ні! Він розбив вщент армію духів Вітру, а мерці війська Тисячі Бід, хоч і намагалися якось йому завадити, проте монстр просто на них не зважав ― на деяких наступив, а інших просто згріб рукою в сторону, від чого ті відправилися в політ в сам центр старого міста Душ.

В ту ж мить поруч із Ребеккою і Хуа Яном телепортувалися Лі Тун і Лі Дун. Обоє виглядали до біса побитими, підтримуючи один одного, меч Лі Дуна виявився зламаним, а Лі Тун тримав закривавлену руку захованою за комір ханьфу.

― Лі Тун, Лі Дун, що трапилося?! ― закричав Хуа Ян.

― Монстр… побив нас всіх… ― зронив Лі Дун.

― Хе-хе… я віддав… свій… палець… задля благої мети… ― діставши руку, Лі Тун продемонстрував цілковиту відсутність на ній мізинця.

Бек отетеріла. Тут же озирнулася. Монстр був зовсім близько. Махаючи своїми ручищами, він згрібав в сторони не лише ворогів, а й інших монстрів, взагалі не зважаючи на це.

― Твій палець! ― шокувався Хуа Ян, вирячивши очі. ― Ти ж знаєш закляття, аби відновити його?!

Лі Тун лиш зареготав, ховаючи кровоточивий палець за комір порваного у багатьох місцях ханьфу.

― Ах, прокляття! Монстр! Ти у мене зараз отримаєш на горіхи! За палець мого друга я заберу в тебе руку, не менше!!! ― заволав Хуа Ян.

Тут же Бек пронизала тривога. Він же не намагається всерйоз нападати на цього громилу?!

І тільки вона простягнула руку, аби вхопити Хуа Яна за його ханьфу, як він прослизнув мимо, прицілюючись і тут же запускаючи вогняний струмінь просто в рогатого гіганта.

― ТАК ТОБІ!!! ― заволав Хуа Ян, викликаючи Полум’яне віяло просто з повітря і управляючи ним вже запущеним вогняним струменем і насичуючи його ще більшою могутністю.

― Друга… ― зовсім відчайдушно проговорив Лі Дун, захихотівши і спльовуючи кров. ― Ти чув, мерзотнику? ― ударив він в живіт Лі Туна, від чого той завив з болю. ― Вогник назвав тебе другом!

― Чув я, чув! А бити то навіщо?! ― роздратувавшись, Лі Тун, незважаючи на відрубаний палець, жорстко пхнув Лі Дуна в плече.

В ту ж мить вогонь Хуа Яна досяг цілі. Влучивши в плече монстра, він, за задумкою, мав пропалити у ньому діру, змусивши монстра втратити руку. Але… в момент зіткнення вогонь просто розчинився, наче вдарившись об вогнестійке покриття.

Проте це сильно роздратувало монстра. Враз він пришвидшив свою ходу, готуючись своїми ручищами згребти того, хто наважився так відкрито напасти на нього!

Хуа Ян, усвідомлюючи власне безсилля, ошелешено закрокував назад. Бек тут же схопила його руку, ніби переслідуючи ціль не дати йому зробити іще який-небудь необдуманий крок.

В ту ж мить Мін Чжень, наче стріла, рвонув уперед. Блискавично намалювавши у повітрі три магічних символи, він спрямував їх у землю, а тоді різко торкнувся рукою землі, активуючи їх. Просто перед ним виник гігантський щит із червоної напівпрозорої магії. У Бек на секунду зупинилось серце…

Вона щосили стиснула руку Хуа Яна, не відводячи очей від того, хто зараз з усіх сил намагався їх захистити.