Арія Вест - Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест

Чисельність їх зростала з кожною секундою.

― А-а-а, чорт візьми, це ще що таке?! ― скрикнув Хуа Ян, коли поруч із ним з-під землі повилазили істоти, похожі на зубастих хом’яків-переростків. Вони були не більше півметра заввишки, але виглядали такими кровожадними, що виникало бажання забратися геть.

І хто б знав, що вони ще й виявляться до біса швидкими. Хуа Ян геть розгубився, тож Мін Чженю довелося взяти справу в свої руки. Змахнувши батогом Одного шансу, він в одну мить зніс істот з ніг і ті з пронизливим писком повідлітали на пару метрів в сторони.

― А-Ян, зосередься! ― скрикнув Мін Чжень.

В той же момент Бек пробелькотала, відступаючи назад крок за кроком:

― Мін Чжень…

Просто на неї йшов величезний монстр заввишки метра з три. Ззовні він нагадував рухому груду каміння, у якої з трудом можна було розгледіти пащеку та очі. Рука-кувалда рознесли землю, коли в останню мить Багряний провісник відтягнув Бек в сторону.

Батіг Одного шансу знову обмотався довкола руки за наказом хазяїна, а сам демон став у бойову позу, готуючись застосувати закляття. Червоні іскорки виникли довкола його рук, а тоді з-під землі почали вилазити ті самі мерці війська Тисячі Бід, оточуючи монстра-каменюку.

В ту ж секунду Бек з усієї люті закричала:

― ЗДОХНИ!!!

І всадила кинджал просто в груди монстрові, котрий був практично скелетом ― шматки плоті недбало звисали з його ребер, а в черепі замість очей знаходилися дві діри.

Монстр похитнувся, хапаючись за клинок в грудях, але не впав. Різко висмикнувши його і викинувши вбік, пекельна істота видала щось схоже на регіт, але в ту ж секунду на нього налетів стовп вогню, знищуючи вщент. Ребекка оглянулася ― то був Хуа Ян.

Чимала кількість мерців війська Тисячі Бід оточили кам’яного монстра, тож він, заричавши, взявся розкидати їх в сторони, як шматки м’яса…

Масштаби ворога просто вражали… Бек озирнулась. Неподалік нещадно билися Лі Тун і Лі Дун, а противником їх був монстр, у якого була відсутня половина голови, інша частина якої видовжилась настільки, що писок, здається, сягав половини тіла. З іншого боку духи Вітру воювали з цілою купою циклопів, а ще пооддаль Рейчел просто зараз закинула роуп-дарт, влучаючи просто в ціль ― монстра з гігантською круглою головою, купою безформних відростків з неї і двома людськими ногами. Щойно дротик влучив в ціль, відбувся вибух ― монстра рознесло на шматки. Дівчина тут же затулилася, адже кров і шматки м’яса полетіли і в неї також. В наступну мить на неї зі спини зібрався напасти монстр з рогами і вовчим тілом, проте його неочікувано розпиляла навпіл катана Фелікса. Ставши спина до спини, Рейчел і дух Землі приготувалися зіткнутись із цілою купою супротивників…

― Що за маячня?! ― вигукнула Рейчел, піднімаючи із землі клинок демона і успішно ухиляючись від монстра-летючки, що являв собою верхню частину скелета із такими ж кістками-крилами. Диво дивне, але при цьому ці кістки навіть дозволяли йому літати.

На щастя, монстр не мав на меті полювати на Бек, тож просто пролетів мимо, а нерви і судини із його хребта потягнулися за ним як ниточки, демонструючи до біса моторошну картину…

В той же момент Хуа Ян прицілився, аби вистрілити в летючку вогнем, але Бек закричала:

― Хуа Ян, ззаду!

І метнула клинок демона. Виявляється, позаду Хуа Яна уже встигла зібратись ціла купа дрібних волохатих зубастиків, котрі вже встигли поласувати чиєюсь плоттю, яка позастрягала в їхніх зубиськах.

Дівчині вдалося влучити в одного, проте решта, видаючи противний писк, накинулася на Хуа Яна, поваливши його з ніг. Певна річ, духові не вдалося влучити в летючого монстра.

― Кляті виродки, негайно злізьте з нього!!! ― загорлала Ребекка, на швидкості інфеністів опинившись поруч і взявшись збивати монстрів ногами. Проте волохатики, падаючи на землю, перекочувалися як шарики і поверталися назад.

Один із них моментально вчепився зубами в ногу Хуа Яна.

― А-а-а! Чорт! Чорт! Та я вас усіх зараз спепелю, ви, чортові букашки!!!

І взявся розкидатись вогнем направо і наліво. Бек довелось пригнутись, аби один із таких згустків не влучив в неї. В ту ж мить вона наштовхнулась спиною на Мін Чженя.

― Ти в порядку? ― приобійняв він її.

Дівчина похапцем показала в сторону Хуа Яна. Багряний провісник миттю намалював закляття, виконавши парочку ретельно відібраних рухів руками, після чого запустив його просто в духа Вогню. Але, долетівши туди, закляття розділилось на безліч згустків червоної магії, що тут же влучили в цілі ― усіх зубастих волохатиків, моментально перетворюючи їх на піджарені кульки.

Хуа Ян тут же скочив на ноги. Ханьфу його виявилось подертим в кількох місцях, але дух поспіхом закричав, нервово сміючись:

― Я в порядку! Я в порядку! Справді, нема чого хвилюватись! Я б і сам розправився з ними, ха-ха-аха-ха!

― Цих тварюк надто багато, ― проказав Мін Чжень. Тримаючи Бек за руку, він наближався до Хуа Яна, коли той, наче між іншим опустив погляд вниз і, побачивши, що до його ніг підкралась чергова потвора, замахнувся ногою, аби пнути її з усієї сили.