Арія Вест - Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест

Відштовхнувшись від землі хвостом, істота неочікувано стрибнула, цілком як кенгуру. Рейчел вибігла вперед, викидаючи роуп-дарт, проте істота несподівано схопила його за мотузку, не дозволяючи небезпечному дротику торкатись її, і тут же смикнула. Рейчел моментально опинилась на землі, але вчасно підбігла Ребекка, на швидкості інфеністів проходячись клинком демона по шиї істоти. Звідти моментально витекла велика кількість прозорої рідини, що, схоже, заміняла кров, і монстр звалився замертво.

― Серйозно?! Скажіть, ви, чорт візьми, серйозно?! ― почувся невдоволений голос Хуа Яна. ― Получай! І тобі, клята зубочистко! І тобі!

Бек, допомагаючи Рейчел встати, озирнулася ― довкола Хуа Яна знову повилазили зубасті волохатики.

― А-а-а! ― раптово закричала Рейчел.

Хтозна-звідки позаду неї виник монстр із світлою шкірою, схожий на вампіра і, обхопивши дівчину за плечі, приготувався накинутись на її шию своїми гострими іклами.

― А-а-а, ні!! ― Рейчел намагалась пручатись, але монстр от-от мав торкнутися її своїми противними зубами…

Та в ту ж мить виявився розрубаним навпіл. Коли обидві половини його тіла упали додолу, виявилося, що позаду неї стоїть Фелікс.

― Фелікс?! ― вигукнула Рейчел, здивувавшись, адже зовсім не очікувала, що він опиниться тут, аби врятувати її.

В ту ж мить дух Землі закричав:

― ВСІ НА ЗЕМЛЮ!

Ребекка, почувши це, одразу ж розпласталась на землі, стискаючи в руці клинок демона. Решта зробили те ж саме і секундою пізніше над їхніми головами пронеслася гігантська рука монстра, яка, звичайно, моментально порвала ліани, котрі більше не живилися силою Фелікса.

Довго лежати не вдалося ― пекельних монстрів довкола ставало все більше і більше, тож приходилося одразу ж вступати в бій. Феліксу завдяки своїм силам землі вдалося швидко подушити всіх волохатих зубастиків, що явно докучали Хуа Яну.

― Дуже вчасно! ― вигукнув дух Вогню і взявся спепеляти інших монстрів, що наступали з усіх сторін.

― А ніхто не думав про те, чому нас атакують тільки монстри?! ― зауважив під час битви Лі Тун. ― Я про те, де кляті посланці?! Невже такі боягузи?!

― Дійсно, ― насупившись, погодилась Ребекка, розрубуючи монстра з кістками-крилами навпіл демонічним клинком.

― Мені здається, ― пролунав голос Фелікса. Він відбивався від монстра, одна з рук якого нагадувала кинджал. В один момент Рейчел поцілила в нього своїм роуп-дартом і того одразу ж розірвало на шматки. ― Дякую, Рейчел.

― Так «дякую», чи «здається»?! ― зареготав Лі Тун, убиваючи кількох дрібних монстрів.

― Я думаю, це вони управляють монстрами! ― випалив тоді Хуа Ян.

«Дійсно, ― прозвучало в голові Ребекки. ― Ось в чому справа. Пам’ятаю, Мін Чжень казав, що пекельні монстри самі по собі тупі. Потрібна магія, аби управляти ними. А такою кількістю… Білолиций точно наділив своєю силою цілу купу посланців, і в той час сам може знаходитися на території, де його магія не дійсна…»

Дівчина озирнулась, маючи на меті розгледіти посланців, що за її думкою, мали ховатися десь неподалік… але в ту ж мить на неї вже націлив своє жало монстр-скорпіон із величезною головою і єдиним оком. Розуміючи, що не встигне нічого зробити, Бек в останню мить затулила обличчя руками…

Дзісь! Неочікувано щось розсікло скорпіона-переростка навпіл, а Бек краєм ока помітила золоте сяйво. Тут же опустивши руки, вона вигукнула:

― Мін Чжень!

Так, він стояв прямо перед нею і був тим, хто убив монстра.

У голові Бек пронеслися страшні думки. Її мозок уже встиг скласти два плюс два, а тому дівчина хотіла просто зараз попередити Мін Чженя про те, про що здогадалась:

― Мін Чжень, Білолиций, він… ― похапцем випалила вона.

Але демон тут же окликнув:

― А-Ян, ти потрібен мені!

Озирнувшись на секунду, Хуа Ян метнув у монстрів, з якими бився, купу полумя і кинувся до Багряного провісника.

― Ти зможеш створити вогонь заввишки з цього монстра?! ― запитав Мін Чжень, озираючись на пятиметрове чудо, що вже насувалось на них.

Хуа Ян поспіхом відповів:

― Так, а що?!

― Створюй! ― випалив Багряний провісник, а тоді повернувся до Ребекки: ― Кучеряшко, я ненадовго тебе залишу.

Бек кинулась до нього:

― Мін Чжень! Я маю тобі дещо сказати!

― Лі Тун, Лі Дун, ― демон звернувся до своїх слуг, що якраз билися із ще двома монстрами-скорпіонами. Вони зрозуміли його із одного погляду і відразу наблизилися до Ребекки й взялися її обороняти.

― Мін Чжень! ЛЮ МІН ЧЖЕНЬ! ― закричала Бек.

Але це вже було марно ― демон телепортувався, находу викрикнувши:

― А-Ян, запалюй довкола мене!

― Але як же…

― ЗАПАЛЮЙ!

Ідея Мін Чженя була дуже проста, тому Хуа Ян, хоч не одразу, але второпав її суть. Фелікс і Рейчел оточили його з двох сторін, відбиваючись від монстрів, а сам дух Вогню ненадовго заплющив очі, аби сконцентруватися.