Ксана Рейлі - Несподіване весілля, Ксана Рейлі

Я склала руки на грудях та ображено подивилася на нього. Просто не могла зрозуміти, через що він так злиться?

— Мене бісить, що ти всюди, — сказав Гордій. — Я вже втомився бачити тебе постійно, але цього тобі мало, і ти вирішила, що повинна ще припертися на моє тренування.

— Гаразд, — пробурмотіла я. — Тоді скажеш завтра своєму дідусю, що я таки переплутала, і в мене фотосесія.

Я розвернулася та попрямувала до сходів. Мені хотілося зачинитися у своїй кімнаті. Чомусь стало надто образливо від його слів. Я навіть не думала, що так сильно дратую його. Навпаки, мені здавалося, що між нами пробігла якась іскра. Схоже, я помилилася. Можливо, його зачепило те, що мені таки вдалося сподобатися його дідусю?

Я зайшла до себе в кімнату та голосно грюкнула за собою дверима. Дурні сльози з’явилися на очах. Я сіла на ліжко, обійнявши руками коліна. Як би не намагалася звикнути, але тут усе було для мене чужим. Я сумувала за своїм домом — місцем, де мене любили. Мені хотілося знову повечеряти з батьком і сестрою, а потім поїхати до Ігоря і провести з ним прекрасну ніч. Тоді це здавалося мені моїм ідеальним життям.

Я похитала головою, щоб викинути з думок свого колишнього нареченого. Він не заслужив навіть того, щоб я думала про нього. Та усе ж мої думки мені були непідвладні. Я просто сиділа на ліжку та плакала, дивлячись у вікно. У голові раз за разом з’являлися картинки з мого минулого, у якому я хоча б нікого не дратувала. Від моїх думок мене відірвав тихий стук у двері. Я трохи напружилася та завмерла, прислухаючись до звуків. Може, мені здалося?

— Поліно, ти спиш? — спитав за дверима Гордій.

І що це він тут робить, цікаво? Сумніваюся, що хоче попросити пробачення. У мене не було більше жодного бажання слухати тупих розмов про те, як сильно його бісить моя присутність. Я й сама розуміла, що занадто близько прийняла цю всю ситуацію. Ми не можемо просто так сидіти на терасі та загравати одне з одним, не можемо готувати разом вечерю чи їздити по магазинах. Не можемо поводитися завжди, як пара, бо це все фіктивно. Просто гра, яка закінчиться через шість місяців. Я важко видихнула та витерла свої мокрі щоки. Він знову тихо постукав, але я вперто проігнорувала його. Нехай валить у свою кімнату та тішиться моїй відсутності. Я тепер твердо вирішила, що буду уникати Гордія. Якщо він хоче менше зустрічатися зі мною в цьому домі, то я допоможу йому з цим. Тепер він бачитиме мене лише в крайньому разі. Між нами тільки договір про одруження, і більше нічого.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно