Ксана Рейлі - Несподіване весілля, Ксана Рейлі

Розділ 7

Як завжди, зранку я прокинулася дуже швидко. Мені не хотілося бачити Гордія, тому просто ходила кімнатою та чекала, коли він піде геть. Я чула шум на першому поверсі, а потім грюкнули вхідні двері. Я підбігла до вікна та виглянула в нього. Гордій стояв на вулиці й розмовляв з кимось телефоном. Потім він швидко попрямував до білого джипа, що вже стояв біля воріт. Хлопець сів усередину, усе ще тримаючи телефон біля вуха, а тоді нарешті виїхав з подвір’я. От і чудово!

Спершу я зробила тренування, а потім приготувала собі сніданок. Мені було надто нудно, а ще не було нікого, кого б я могла подіставати. Вирішила зателефонувати сестрі, але вона не відповідала на мої дзвінки. Мабуть, зайнята. Довелося шукати собі якусь розвагу. Я ввімкнула романтичну комедію на телевізорі та сіла на диван, дивлячись в екран. Фільм виявився доволі цікавим. Деякі моменти змусили мене сміятися, а в кінці я мало не заплакала. Весілля головних героїв було таке щасливе та сповнене коханням, що це дуже сильно зачепило мене. Я схлипнула декілька разів, а тоді вимкнула телевізор. Мою увагу привернув звук вхідного дзвінка. Я швидко потягнулася до свого телефону. Думала, що це сестра телефонує, але виявилося, що ні.

— Нарешті! — скрикнула я, коли побачила на екрані ім’я свого менеджера та швидко прийняла дзвінок.

— Привіт, Поліно! — радісно заговорила Софія.

— Будь ласка, скажи мені, що ти з хорошими новинами. Я вже втомилася сидіти тут без діла.

— По-перше, вітаю тебе із заміжжям, — сказала дівчина. — Дивно, що ти вийшла заміж не за Ігоря, але це вже твоя справа. Сподіваюся, що цей шлюб у тебе буде щасливим.

— Дякую, — тихо прошепотіла я. — А по-друге?

— Один відомий бренд спортивного одягу пропонує тобі стати їхнім обличчям.

— Справді? Ти не жартуєш?!

Я радісно піднялася на ноги, стримуючи своє бажання стрибати аж до стелі.

— Так! Вони зв’язалися зі мною буквально годину тому. Хочуть зробити декілька фотосесій та відзняти рекламу. Що мені їм відповісти?

— Що я погоджуюся, — відповіла я, щиро усміхаючись.

— Тоді я зараз їм скажу про це, а тоді передзвоню тобі або напишу.

— Супер! Чекаю.

Коли я вимкнула дзвінок, то голосно запищала та дозволила собі з радощів трохи пострибати. Нарешті хоч щось заворушилося, бо останнім часом моя кар’єра стрімко падала вниз. Може, хоч ця співпраця допоможе мені втримати свою популярність. А потім ще має бути фотосесія з Гордієм для журналу «Хевен». Це буде ще тим завданням. Я вже уявила його незадоволене обличчя на кожному фото. Добре, що хоч я красива і витягну цим усю фотосесію.

Через деякий час Соня написала мені, що домовилася на завтра про зустріч з представниками. Увесь день я провела за процедурами над своєю шкірою, а ще майже нічого не їла. Треба виглядати якнайкраще, тому я дуже швидко лягла спати. Пощастило сьогодні не бачити цього нахабного типа, що по факту є моїм чоловіком.

Мабуть, удача таки була на моєму боці, бо не бачилися ми з ним ще декілька днів. Лише інколи перетиналися в будинку, але навіть не розмовляли. Я досі була ображена на нього, тому всяко уникала Гордія. Його, здається, це влаштовувало.

У мене було декілька фотосесій для бренду спортивного одягу та реклама. Це зайняло три робочих дні. Потім зі мною зв’язалися щодо реклами купальників, на що я без вагань погодилася. П’ять днів я працювала, тож під кінець тижня була надто втомлена. На щастя, на мене чекало два вихідних, тому я у передчутті відпочинку лягла спати. Мабуть, утома дала своє, бо прокинулася я доволі пізно. Навіть яскраве сонячне світло не завадило мені. Може, обійдуся без штор?

Настрій у мене був прекрасним. Я швидко почистила зуби, умила обличчя та вдягнула спортивний комплект малинового кольору. Мені подарували його після фотосесії. Це був красивий та дуже зручний топ і велосипедки. Своє волосся зав’язала у високий пучок і, схопивши килимок для йоги, побігла на перший поверх. Гордія не було в домі, тож я мало не танцювала на кухні від радості. Я набрала в пляшку води та кинула туди декілька шматочків лимона.
Але коли вийшла на вулицю, то вся моя радість одразу зникла. Гордій стояв на доріжці біля воріт та направляв воду зі шланга на білий джип, який повністю був у піні. Я швидко оглянула хлопця з ніг до голови та зауважила, що він був без футболки. Гордій стояв до мене спиною, тому не міг бачити, що я деякий час розглядала його. Трохи знервовано переступила з однієї ноги на іншу, а тоді все ж попрямувала до місця, яке вже давно обрала собі для тренування. Мені не подобалося, що Гордій стояв так близько. На цьому подвір’ї стільки місця, але він вирішив помити свій автомобіль просто біля мене. До того ж хлопець чудово знав, у якому саме місці я тренуюся.

Я гордо підняла голову та мовчки пройшла повз нього. І чого це він сьогодні вдома? Я стала на траву та розстелила килимок, а тоді ввімкнула на телефоні відео з тренуванням. Помітила, що Гордій пройшовся довгим поглядом по моєму тілу. Мені хотілося сказати йому, щоб він не витріщався на мене, але я ж ніби ще ображаюся та не говорю з ним. Вирішила проігнорувати його погляди й почала тренуватися. Після десяти хвилин занять уже відчула втому та добряче спітніла. Я зробила ковток води й повернула голову вбік. Гордій відверто спостерігав за мною і навіть не приховував цього. Я роздратовано закотила очі, але все ж продовжила тренуватися, зціпивши зуби. Було важко, але я до останнього трималася. Коли відео закінчилося, то полегшено видихнула і зробила декілька таких бажаних ковтків води. Мені було так жарко, що хотілося засунути голову в холодильник, або ще краще — у морозильну камеру. Коли моє дихання внормувалося я повільно попрямувала до Гордія, тримаючи в руках пляшку з водою.

Він подивився на мене з мовчазним запитанням: «Що тобі потрібно? Не біси мене!».

— Мені здалося, чи ти витріщався на мене? — спитала я, примруживши очі. — Чекай, не відповідай! Ти витріщався на мене. І це не запитання, а ствердження.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍