Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

— Патрику, — м’яко мовила вона, — або заходь, або йди звідси. — Вона повернулась і пішла назад до кімнати.

Він увійшов за нею, зачинивши за собою двері. У каміні палав вогонь, освітлюючи кімнату. Кат лягла на ліжко. Не звертаючи на графа жодної уваги, вона залізла назад під теплу ковдру й обперлася на дві величезні подушки. Патрик підтягнув стілець до ліжка й сів.

— Що ж, мілорде, — сказала вона, склавши руки на своєму величезному череві, — навряд чи я помиляюся, думаючи, що цієї ночі ви не збираєтеся ґвалтувати мене. То чого ж ви хочете?

— Я хочу побалакати. Залишмо дипломатію й тактовність нашому дядькові-абату. А зараз скажімо одне одному все так, як воно є. Я дурень, Кат!

— Так, — погодилася вона.

— Я кохаю тебе, дівчино! Що зроблено — те зроблено. Якщо ти не можеш пробачити мені, можеш хоча б забути мою грубість? Я зроблю все, щоб знову завоювати тебе.

— Патрику, ти зможеш змінити свої думки? Бо саме такі мої умови. Я не буду твоєю власністю. Ані твоєю, ані чиєю завгодно! Я не можу бути просто дружиною Ґленкірка. Я маю бути Катріоною Хей Леслі, і тільки якщо ти так думатимеш про мене й так ставитимешся до мене, інші теж так чинитимуть. — Вона ніжно всміхнулася йому. — Ой, голубе! Сумніваюся, що ти справді розумієш мене. Либонь, узагалі на це не здатен.

— Я намагаюся, Кат. А що, як я залишу якусь частину твого посагу лише для тебе?

— Це не зовсім те, про що я кажу, Патрику, але якщо хочеш, я скажу, що саме мені потрібне з фінансового погляду. Інвестиції, що їх бабуся залишила для мене, стали частиною посагу. Це неправильно. Вони тільки мої, і я хочу повернути їх собі. А-Куїл також належить мені. Він дістався мені від моєї бабусі по батьківській лінії, і бабуся турбувалася, щоб його записали на моє ім’я так само, як цей будинок — на ім’я Фіони. Лорде Патрику! Ти знав бабусю краще, ніж я, і тобі відомо, як важливо було для неї, щоб у жінки було щось своє власне.

— Звичайно, можеш забрати назад А-Куїл, — сказав він, — а от щодо інвестицій, люба, ти ж анітрохи не знаєшся на фінансах, і я не можу дозволити розтринькати те, що залишила бабуся, просто аби задовольнити твою примху.

— Коли так, Патрику, нам немає більше про що говорити. На добраніч.

Вона відвернулася від нього. Катріона не збиралася розповідати нареченому, що вже два роки керує інвестиціями, що їх залишила її бабуся. У неї був блискучий напутник — Бенджамін Кіра. З усіх правнуків Джанет Леслі Катріона Хей стала найбагатшою, бо вона дослухалася до Кіра, родини, чия допомога так багато важила для Джанет Леслі. Кат мала хист до інвестування й обирала рішення, мов ясновидець. Однак вона не збиралася розповідати про це Патрикові. Рішення повернути їй те, що по праву належало їй, мало бути його рішенням. Її не турбувало, чим він керуватиметься, адже насправді вона не сподівалася, що він зрозуміє її почуття. А проте саме він мав вирішувати, не знаючи про її фінансовий хист, бо інакше це було б не те.

Вона почула, як тихо зачинилися двері. Перекинувшись на спину, роззирнулася по кімнаті. Його не було. Катріона відчула, як сльози — гарячі й солоні — струмують по її обличчю. Хоч бияк спокійно вона поводилась, їй було страшно. Дитя, яке вона виношувала, було дитям родини Ґленкірка, і Кат хотіла, щоб воно народилося під обома своїми іменами, але вона нізащо не поступиться Патрикові, доки він не згодиться на її умови. Дитина в її утробі штовхалася, і Кат мимоволі поклала руки на живіт, неначе прагнула захистити її.

— Не турбуйся, Джеммі. Твій батько зовсім скоро погодиться з нами, — прошепотіла вона, розуміючи, що це «скоро» має настати якнайшвидше, адже її син міг з’явитися на світ будь-якої миті. Вона запитувала себе, чи так само неспокійно Патрикові, як і їй, чи лежить він зараз без сну у своєму ліжку так само, як вона лежить без сну у своєму.

Розділ 10

Сніг сипав усю ніч, і Единбург прокинувся в сріблястому сяйві. Кат піднялася, спорожнилася в горщик і повернулася в тепле ліжко. Кілька хвилин по тому зайшла Саллі, щоб розпалити новий вогонь. Вона принесла гаряче молоко зі збитим яйцем і спеціями й тарілку теплих булочок, з яких стікали масло й полуничний джем.

— Доброго ранку! — сказала Кат, трішки підіймаючись, щоб Саллі збила її подушки. — Яка ж я голодна із самого ранку! У нас є бекон?

— Може, і є, міледі, — усміхнулася Саллі. — Починайте з того, що є, а я скажу місіс Керр.

Кат жадібно ковтала булочки, запиваючи молоком.

— Ти схожа на якусь десятирічку, а не на жінку при надії, — розсміявся Патрик, входячи до кімнати. — У тебе все личко в джемі. Ваш бекон, мадам. — Він елегантно підсунув тарілку їй під носа.

— Дякую, мілорде. — Вона схопила шматок бекону й задоволено вгризлася в нього.

— Можна мені. Кат, поснідати з тобою?

— Якщо хочеш.

— Саллі! Подавай!

Кат дочекалася, коли Саллі піде, а потім заговорила:

— А ти впевнений у собі, еге, Патрику?

— Хай тобі грець, Кат! Це весь час тепер так буде? Усе вишкірятимешся на мене?

— Доки ти не повернеш мені те, що по праву належить мені, не буде взагалі ніяк! — Вона відірвала зубами ще шмат булки, і по її маленькому підборіддю потекло масло.

— Ти що, хочеш сказати, що я блефую, Кат? — У його голосі мало не забринів сміх.

— Таааак, — підтвердила вона, дивлячись просто йому в очі. — І я готова побитися об заклад, що переможу.

— І які ж ставки, мадам?

— А-Куїл проти будинку в Единбурзі. Але вибирати його мені.

— Якщо виграєш, кохана.

— Виграю, — сказала вона, проковтнувши останній шматочок бекону.

Він засміявся, насолоджуючись цією зухвалою упевненістю. Це був новий її вияв, якого він досі не бачив, і йому він подобався.

— Сьогодні виїдеш зі мною кудись, — запитав він, — якщо я найму екіпаж?

— Так! Мої розміри заважають мені, і я просиділа вдома вже кілька тижнів.

У Бенджаміна Кіра були сани, привезені з Норвегії. Червоні з чорно-золотим малюнком, їх тягло двійко чорних коней. Граф зручно вмостив Кат, загорнувши її в кілька накидок, узяв віжки, і вони поїхали до міста.

Катріона Хей була вродлива жінка, тож на сани захоплено дивилося чимало чоловіків. Патрика це дратувало, і він глипав з-під лоба сердитим оком на всіх охочих повитріщатися.