Iрина Давидова - Моя слабкість, Iрина Давидова

Глава 20

Гриша.

Бл*ть, довбані милиці. Відкинув їх убік і впав у крісло. Ну лікарка, вміє ж роздути з мухи слона. Ще ця дурна звідкіля взялася! Вагітна вона! Ідіотка. Я без сексу майже пів року жив, а тут якась швабра вилазить і розповідає про вагітність мені. Та я тільки з Ніною без гумок трахався, а раніше навіть досвіду подібного не мав. Терпіти не міг, коли баби починали брехати, і гаразд би ми місяць тому трахалися, мало чи прокол стався, так ні ж, вже і забув, як виглядає ця дурепа.

Ніна, Ніна, чого ж тобі не йметься.

Коли прийшло друге повідомлення від лікарки з її фото, я ледь стримався, щоб не розбити телефон. Я її середній палець... пф, ну зараза! Тільки вона може так злити мене.

Телефон сповістив про вхідний дзвінок від Макса.

― Тобі чого?

― А я дивлюся, ви стоїте один одного. Два хами знервованих.

― Ти про що?

― Ти де?

Ненавидів, коли не відповідали на питання.

― Я у лікарки. Вона звалила.

― Я знаю взагалі-то. Два психи. Я зараз приїду.

Я скинув виклик і зажмурився. Треба було сказати, щоб горілки привіз, або коньяку. З Ніною і спитися можна і цокнутися. Чорт, дівчинко, як же тобі довести, що ти у мене одна єдина? Як це взагалі робиться? Я поняття не маю, що потрібно робити, щоб догодити жінці, щоб радувати її. Не знаю, що робити, щоб вона вірила мені.

У сімнадцять років я може і мріяв закохатися і побудувати стосунки з однією єдиною дівчиною, яка б кохала мене ні за що, а просто так. І хотів би створити з нею сім'ю, народити дітей, але після того, як моя перша любов зрубавши з мене бабок, зникла, я зрозумів, що їм у цьому житті потрібні тільки гроші. І після того, як я почав пристойно заробляти, кожна з них велася на товстий гаманець. Я мав їх, вони мене. Здається, непоганий обмін.

Але з лікаркою все не так. Вона не заглядає мені в очі, не перекроює обличчя, щоб подобатися, і не маячить перед очима, щоб я не забув її. Вона навіть грошей не просить на шопінг! І я, чорт забирай, гадки не маю, що в таких випадках роблять. Хочу її й все, кохаю її, розумію це, але як поводитися, хрін його знає! Квіти твою матір купуй їй. Як мужик взагалі може підписатися на цю ваніль?

Повільно кульгаючи, пішов на кухню покурити. А тут у всю пахло м'ясом і мені знову захотілося вилаятися. Вона навіть готувати вміє, і стала раніше, щоб мене порадувати. Коли таке було? А я наорав на неї. Але як мені реагувати на її тупі необґрунтовані ревнощі?

Затягнувся цигаркою і видихнув, відкриваючи вікно навстіж. Ось куди її понесло? Замість ранкового пристрасного сексу, помчала нерви свої заспокоювати. Набрав її номер, але у відповідь почув культурне іду нахєр. Відключила телефон. Ну не дурепа? А раптом що сталося? Ще раз затягнувся, і в цю ж секунду телефон закричав вхідним дзвінком.

― Відкривай.

― Відкрито, сам зайдеш, ― буркнув у відповідь, і скинувши виклик сів на диван.

Через кілька секунд на кухню увійшов Макс.

― Сумуєш, наречений?

― Макс, не зли мене. Що ти там приніс? ― здивовано подивився на його пакети, які брат тут же поставив на стіл. ― Убери на стілець. Ніна мені голову знесе.

― Ой, романтик чортів. Склянки давай, і жерти що є. Я правда закусана трохи купив. Пити будемо, і вчити тебе розуму.

― Ти не охренів так зі мною розмовляти?

Молодший знав, що я ненавидів подібний тон.

― Гриш, не той момент. Закінчуй будувати з себе грізного боса і старшого брата. У мене складається відчуття, що ти хочеш Ніну втратити.

Я нахмурився.

― Не зрозумів.

Брат промовчав. Сам відшукав склянки для віскі, накрив на стіл, присвиснувши побачивши в духовці готове гаряче м'ясо.

― Пощастило, так пощастило. А Галя мені суп гороховий з ранку варила. Я її за це покарав, а потім лікарка твоя прийшла. Ось нехай самі його і їдять.

― Ніна у Галки?

― У Галі, ― поправив він мене, відсуваючи стілець і присаджуючись за стіл. ― Дуй сюди, виховувати буду.

― Більше ніхєра не хочеш?

― Брат, у мене, між іншим, через вас ранковий секс обламався. Давай без зайвого тексту.

― Як би вмазав тобі зараз, ― хмикнув я, і повільно піднявшись, пересів на стілець.

Макс наповнив склянки алкоголем і протягнув мені. Я одним махом спустошив свою склянку, і закусив м'ясом.

― Лікарка прийшла...

― Не називай її так, їй не подобається, ― згадав я, дивлячись братові в очі.

― О, вже добре, запам'ятав. Коротше, Ніна прийшла з таким поглядом, немов їй в душу наплювали. Що сталося?

― Ой бл*ть, ― зітхнув, потираючи обличчя, і вихопивши сигарету з пачки, прикурив, ― одна з повій подзвонила мені, а я, виявляється номер не стер її. І Ніну понесло.

― Ну, ясна річ. Це добре, що вона тебе з поверху не скинула.

― Невдалий жарт.

― Я не жартую, брате. Ти з дівчиною жити зібрався, а тобі повії дзвонять.

― Добре, що Ніна не чула слова тієї дурепи. Сказала, що вагітна від мене.

Макс нахмурився і дивлячись на мене, як на ідіота, теж прикурив.

― А вона вагітна?

― Звідки я знаю? Якщо і вагітна, то точно не від мене. У мене після Ніни нікого не було.

― Годі? Зовсім нікого?

― Зовсім. Сам іноді не вірю.

― Ну а ти що? Вона з пред'явленнями, а ти?

― А я накричав на неї, ніби це вона винна. Макс, як до баб залицятися, як підхід знаходити, я хрін його!

― Ти їй квіти хоч раз подарував?

Я знизав плечима.

― Було щось.

― Послухай, ну порадуй хоч букетом. Позови до ресторану, подарунок якийсь зроби. Тільки не пафосний, щоб шипами по морді не отримати. Не забувай, ці подружки далекі від тих, що ми звикли бачити у своєму житті. Тут повага і ставлення важливо, а не бабло і купа подарунків.

― Від того, що я подарую Ніні віник, нічого не зміниться. Тут серйозніше щось треба.

― Звичайно, квітами не оздобишся. Слухай уважно і запам'ятовуй. А краще записуй, бо вдруге повторювати не буду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍