Iрина Давидова - Моя слабкість, Iрина Давидова
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Що може бути краще сексу? Тільки секс з коханим чоловіком. І тому мені хотілося доставити Гриші максимум задоволення. Щоб він зрозумів, що я так само сильно бажаю володіти його тілом, як і він моїм. Я стояла дивилася на його палкий погляд і кайфувала від реакції. Мені подобалося, що Гриша насолоджувався моїм оргазмом. Це заводило і підстьобувало відповісти йому ласкою.
― Йдемо в кімнату, ти занадто навантажуєш ногу.
― Лікарка...
― Гриш, не сперечайся зі мною.
Я обійшла його і попрямувала в кімнату, по дорозі знімаючи ліфчик і відкидаючи його в крісло у вітальні. Реакція наступила негайно. Глухе гарчання і різке захоплення на талії. Гриша притиснув мене до своїх грудей, і схилившись, прохрипів на вухо:
― До біса ліжко. Йди сюди, ― і він потягнув мене за собою.
Відкинув милицю, всівся в крісло і заглянув у мої очі, показуючи, що я можу робити з ним все що захочу.
Я підступно посміхнулася і повільно опустилася між його ніг.
― Ти знаєш, лікарка, а я навіть не мріяв про це.
― Думав, що я святько? ― розстебнула ґудзик на його шортах.
― І таке було. Просто думав, що пошлеш мене.
― Варто було б саме це і зробити. Але подумаю про це наступного разу, ― потягнула шорти разом з трусами, звільняючи твердий, давно готовий до моїх ласок член.
Гриша пальцями підчепив моє підборіддя і підняв голову, змушуючи подивитися в його очі.
― Хочеш ти того, чи ні, але ти станеш моєю дружиною.
― Ти ще будеш благати мене про це, ― хмикнула я, і схилилася над ним.
Рукою обхопила член і повільно провівши по ньому долонею, почула глухий стогін. Так, милий, і це я ще нічого не зробила. Стиснула пальці сильніше, і губами обхопила ніжну головку на вершинці якої утворилася солона крапля.
― Чорт, лікарка...
Хотілося посміхнутися, але я перебувала трохи не в тому положенні. Глибше взяла в рот член і відчула на потилиці міцне захоплення.
― Не зупиняйся.
Можна подумати, я збиралася.
Почала повільно посмоктувати, насолоджуючись стогонами Гриші. З кожним новим рухом я нарощувала темп, відчуваючи, як він твердішає, наближаючись до довгоочікуваного оргазму. Якщо він говорить правду та у нього після мене не було сексу, тоді я йому дуже співчуваю. Адже у чоловіків з утриманням все набагато складніше, ніж у дівчат. А такі, як Гриша, взагалі без сексу і дня не можуть. Хм, цікаво.
― Ніна, йди до мене, ― прохрипів він, відстороняючи мене від себе, ― я хочу бути в тобі.
Він підняв мене, і сам почав знімати шортики. Розстебнув блискавку, і повільно потягнув вниз по стегнах.
― Тобі не сподобалося?
― Мені все подобається, все, що пов'язано з тобою. Але наступного разу я дозволю тобі робити зі мною все що захочеш. А зараз у мене немає сил стримуватися. У тебе неймовірне тіло, дівчинко.
― Просто я весь цей час не втрачала даремно. А ось ти чим займався, ох... ― його рука накрила мої складочки через трусики та почала повільно потирати, розпалюючи й без того вируюче бажання.
― А я робив усе, щоб нарешті бути поруч з тобою.
Я посміхнулася йому у відповідь. Колінами стала по боках від його стегон, нависаючи зверху і бажаючи бути якомога ближче. Пальцями потягнула його футболку, бажаючи повністю насолодитися красивим виглядом.
― Допоможи мені роздягнутися, Гришо.
І він допоміг. У наступну секунду зірвав з мене трусики червоного кольору. Я залишилася абсолютно голою перед чоловіком, який вже майже пів року не давав мені спокою.
― Сідай, ― прохрипів він, і я, обхопивши його член, притримала і почала повільно насаджуватися на нього, протяжно застогнавши від довгоочікуваного задоволення.
Наступні кілька годин я просто божеволіла від насолоди. Гриша ні в яку не хотів випускати мене з ліжка, і це при тому, що у нього зламана нога, і їй потрібен повний спокій. Але, здається, збудження діяло на Гришу, як знеболювальне і в яких тільки позах він мене не брав, доставляючи максимум задоволення.
― Гриш...
― Ммм? ― протягнув у відповідь, зробивши затяг.
― Ти даруватимеш мені квіти?
― Якщо захочеш.
Я підняла голову, лежачи у нього на плечі.
― Я хочу, щоб ти цього хотів.
Гриша затягнувся, і загасив недопалок в якійсь банці, принесеній з кухні.
― Лікарка, для чого даруються віники? Тобі вони навіщо?
― Мені подобаються квіти, ― я знизала плечима, ― якби ти мені подарував квіти, без мого прохання, мені було б дуже приємно. Це знак вираження твоєї симпатії до мене. Твоїх почуттів.
― Я тебе почув.
― Угу, ― почув він, та тільки толку. ― Цікаво, скільки у тебе баб було?
― Навіщо тобі це?
― Не знаю, просто.
― Лікарка, я не рахував своїх партнерок по сексу, ― його рука лягла на мої груди та по тілу побігли мурашки.
― Не здивуюся якщо їх було більше півтисячі. Гаразд, не відповідай. Якщо це правда, не дивно чому ти не знаєш точно. Скажи, а ти ніколи не був закоханий?
― Ні, ти в мене перша.
― Хоч у чомусь, ― закотила очі та хихикнула.
― Та тобі, по-моєму, дістався жирний куш. Я не конкретно про себе, а про те, що я ніколи не чекав жінку. Не розумів, навіщо трахатися з однією, коли їх тисячі навколо. І сотні з них готові провести зі мною ніч заради бабок.
― Не лести собі, ― хмикнула я, і відкинувши його руку, сіла на ліжку. ― Теж мені, герой-коханець.
― Не лещу. За бабки багато жінок готові віддатися.
― Слухай, а мені б не варто було довіряти тобі ось так. Може ти підчепив чого? ― повернулася до нього боком і посміхнулася. ― Стільки шлюх, і ти один.
― З цього приводу ти можеш не переживати. Не повіриш, але ти теж перша, з ким я трахаюся без презервативів. Ніколи раніше цього не робив. І періодично відвідую лікаря.
― Та мені безсумнівно пощастило.
― Твоя черга. Скільки партнерів у тебе було? Я сподіваюся, тільки у відносинах секс? А ні з ким попало?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя слабкість, Iрина Давидова», після закриття браузера.