Марісса Вольф - Син маминої подруги, Марісса Вольф

13.2

Миколай

 

Заходжу я в Машкіну квартиру. Втомлений і злий як чорт. Їсти хочу так, що слона б з'їв і добавки попросив. А Машки ніде немає. Ноут працює, світло горить, обійшов всі кімнати - в квартирі нікого. У ванну зайшов, теж порожньо. Що за фігня? Покликав - не озивається. Прислухався. Чую якісь звуки дивні на балконі. Виходжу і бачу, мою принцесу в сльозах і соплях з келихом вина і вселенської скорботою на обличчі. Не повністю застебнуте пальто непристойно відкриває майже всю точену Машкіну фігурку. Навряд чи її піжама - маленький топ і короткі шортики - гріє. Добре хоч погода досить тепла як для грудня. Дивлюся нижче. Ах, ось воно що - біля крісла стоїть переполовинена пляшка вина.

- Сонечко, пішли в кімнату. Ти зовсім замерзла, - кажу їй і беру її льодинки в свої руки.

Вона вириває руку.

- До біса пішов, Круглов. Або до повій своїх.

Я ошелешено дивлюся на неї.

- До яких повій, Маша?

Вона мені щось починає бурмотіти про дівчаток, по яким я ходжу, затримуючись нібито на роботі. Я не слухаю її, закидаю на плече і заношу в кімнату. Блін, а вона реально замерзла. Значить, несу прямо у ванну. Не слухаючи її обурення, роздягаю і кладу в ванну, відкриваю гарячу воду.

Не вистачало, щоб вона ще захворіла. Особливо завтра мені цього точно не треба. Знала б ти, Машка, по яким повіям я останні пару днів ходжу, що б ти мені тоді сказала?

Стільки зусиль мені коштувало, щоб на роботі стримуватися, навіть після того, як вона мені зелене світло дала.

Я ж хочу зробити все красиво. Ну, і, звичайно, показати всім самцям в окрузі, що ця красуня вже зайнята. Раз вже я вирішив, що буду робити їй пропозицію, все повинно бути саме так, як вона цього хотіла.

А як вона хотіла, я точно знав. Все-таки добре, що ми з нею знайомі не один десяток років. Знаю, я що в цій миленький голівці за думки живуть. Це на вигляд вона така, що сама за себе постояти може. Все дитинство зі мною і з пацанами через паркани лазила і яблука крала, а в глибині душі вона така дівчинка-дівчинка. І колись однокласниця Лейла, дочка заможних батьків, задирала Машку, що та мовляв заміж вийде за якогось замухрижку (ще й в сторону мою махнула) і буде на заводі спину гнути. А Машка їй тоді так різко сказала, що мовляв пропозицію їй зробить її майбутній чоловік-красень і не де-небудь, а саме на Санторіні, а весілля у неї буде в Нью-Йорку в Централ парку. Мене, звичайно, Лейлин жест тоді не зачепив. Я не розглядав Машку тоді як об'єкт зітхання зовсім.

Чому саме Нью-Йорк і Санторіні я знав напевно. Нью-Йорк звучав так незвично в нашому дитинстві, коли тільки почали показувати закордонні фільми. А Санторіні? Санторіні був в одному з мальовничих туристичних проспектів, які звідкись приніс Машкін батько. Вона потайки від усіх сховала цей журнал і постійно розглядала. Не раз заставав її за цим заняттям. Знаючи Машку, швидше за все у неї той журнал ще десь серед старих скарбів надійно схований.

Так ось задумав я її мрію давню здійснити. А якщо вже я собі за мету поставлю, то стовідсотково її виконаю, чого б мені це не коштувало. А заради неї, то двестівідсотково.

Кільце я вже купив. З ним теж ціла епопея була. Розмір пальця її я не знав. Кілець вона не носила, щоб можна було їх викрасти і в ювелірній крамниці по ним вибрати кільце для заручин. Що залишалося робити - я вирішив обміряти її палець ниточкою. Вдалося мені це з третього разу. Машка весь час прокидалася. В ту ніч мені довелося робити вигляд, що я такий ненаситний і мені її постійно хочеться. Тільки під ранок операція вдалася. Спати вже не хотілося, тому викликав водія і поїхав в ювелірку свого товариша. Там для такого клієнта як я були готові працювати цілодобово, тому кільце в кінці кінців було у мене в кишені.

Залишилася справа за малим - Санторіні. Але я ж не шукаю легких шляхів. А чому б мені не відвезти мою майбутню наречену туди на літаку. Літаки я любив. Колись років 7 тому навчився літати, отримав сертифікат і іноді по вихідним літав з інструктором. На особистий літак я, на жаль, ще не заробив, але, як то кажуть, ще не вечір. І ось тепер у мене була ідея фікс - відвезти кохану на бажаний острів саме самостійно. Так, заняття не з дешевих, але для неї я був готовий на все. Після роботи приїжджав на аеродром і злітав у повітря. З моїм досвідом я б уже давно міг літати самостійно, але я так далеко я ще ніколи не літав, а тим більше сам. Але я ж упертий. Ось і сьогодні я літав з Льохою - інструктором туди і назад. Вів сталеву машину я весь час самостійно. Льоха, по суті, тільки був присутній в кабіні. Ну і підстраховував мене теж. В кінці польоту сказав, що я повністю готовий. Це сильно гріло душу.

Завтра в обід я був готовий забрати Машку в романтичну подорож. Хоча вона про це ані крапельки не здогадувалася.

А вона тут «повії». Це реально прикро було.

Поки набиралася вода Машку остаточно розморило, і вона заснула. Акуратно дістав її з ванної і поніс на ліжко. Поклав на рушник, почав витирати. А вона дуже красива все-таки, Машка моя. І найголовніше, що моя. Укутав її ковдрою, почав лягати сам.

Прокинулася, полізла цілуватися. Щось розповідала про те, що винна і вибачається за слова.

- Спи вже, Машка, - ніжно поцілував її.

Мені і самому поспати треба б. А то вже третя година, а мені на завтра потрібно відпочившим бути. Добре, що я сам собі начальник і на роботу можу не піти.

«Завтра вона вже буде офіційно моєї» - з такими думками і заснув.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно