Ньюбі Райтер - Пригоди бабусі та Натусі. Книга 3. Новий ворог, Ньюбі Райтер

Розділ 16. Ще одне таємниче зникнення

Як і боялися наші друзі, Наталки вдома не виявилося. Натомість там була лише стурбована Фофа.

– Вистава затягнулася, – побігла вона зустрічати усіх на порозі. – А де ж наша зірочка?

– Ми думали, що вона вже з тобою, – знімаючи з себе ковдру-невидимку, мовила Натуся.

– Ні, ніхто не приходив, – білочка схвильовано поглянула на присутніх. – Усі думають про те, що і я?

– Наталка зникла? – поставив риторичне питання Жюль.

– Схоже на те, – підтвердив Річард.

– У цьому точно замішана дочка Феоніли, якщо це дійсно вона – наша ворогиня, – підсумувала бабуся. – Мабуть, подумала, що Наталка – це Натуся і викрала її, щоб нас шантажувати.

– Або ж помститися, – невпевнено мовила Фофа. – Хочу помилятися, але спроб зашкодити нашій дівчинці, та й нам, було чимало…

– Тоді не варто гаяти часу, – голос Річарда був рішучим. – Потрібно рушати на пошуки.

– Може повернутися до школи? – запропонував привид. – Герцог візьме слід, по ньому й рухатимемося.

Пес з готовністю поглянув на друзів.

– Хороша ідея, – підтвердила Ельвіра. – Проте всім йти не слід. Річарде, Жюлю, побудьте з Натусею та Фофою вдома. Охороняйте моїх дівчаток. А ми з Герцогом самі підемо до школи. Я поставлю додатковий магічний захист на нашу квартиру задля вашої безпеки. Так що краще до дверей та вікон не підходьте – може нашкодити здоров’ю.

– Бабуся, може я все ж з тобою піду? – запитала онучка. – Відчуваю свою провину за зникнення Наталки!

– Дитинко моя, мені буде спокійніше, якщо ти побудеш тут із дідусем. Ми вже втратили твою копію, не хочеться втратити й оригінал.

– Як скажеш, – зітхнула дівчинка.

– А ще краще, накинь про всяк випадок на себе ковдру-невидимку. Хоч вдома і безпечніше, проте чаклунка вже ламала наш магічний захист. Краще, якщо вона не знатиме, що схопила не ту онучку.

Натуся кивнула і зникла з поля зору друзів. Бабуся пройшлася кімнатами, прошепотіла якісь слова й тепер усі стіни світилися блідо-блакитним кольором. Підходити близько було небезпечно.

– Ну що, Герцогу, – мовила Ельвіра, закінчивши накладати захисні заклинання, – повертаємось у школу? Потрібно знайти нашу Наталку і повернути її додому!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍