Ньюбі Райтер - Пригоди бабусі та Натусі. Книга 1. Знайомство, Ньюбі Райтер

Книга вигаданих історій про двох чарівниць, які живуть у світі звичайних людей і намагаються з ними співіснувати. Вони подорожують в часі, приходять на допомогу, коли це потрібно, і розплутують інтриги магічного світу.

Розділ 1. Знайомство

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

В одному маленькому містечку, на одній мальовничій вуличці, у звичайній п’ятиповерхівці жили дві особи. Одна з них добра, спокійна та дуже мудра жінка – бабуся Ельвіра. Невеличкого зросту, проте дуже енергійна й весела. Бабуся полюбляла ранкові прогулянки, пильно слідкувала за своїм здоров’ям та багато читала. Вона знала безліч таємничих рецептів здоров’я та краси й завжди мала вигляд свіжий та чарівний. Бабусину доброту й чуйність цінували всі, хто її знав.

Не менш цікава й молодша особа – онучка Ельвіри. Звали її Наталія, однак, бабуся і всі навколо називали її Натусею. Це була гарна, кмітлива та привітна дівчинка. Вона мала світле обличчя, укрите ластовинням, кирпатий носик і русяве волосся. Її щира усмішка та ямочки на щічках нікого не залишали байдужими. Вона дуже шанувала, любила свою бабусю і майже завжди її слухалася. Так, так, майже. Адже Натуся від природи була непосидючою, дуже допитливою й часто потрапляла в різні пригоди, із яких саме бабусі доводилося її рятувати.

Жила з ними і ще одна особа, про яку я розповім у наступному розділі. Можу лише сказати, що вона дуже незвична і є невіддільною частиною їхньої чудернацької родини. Чому чудернацької?

Ой, ледь не забула сказати! Бабуся з Натусею були ЧАРІВНИЦЯМИ. Звичайно, ніхто з їхніх сусідів про цей бік життя наших героїнь навіть не здогадувався. Вони не хотіли зайвої уваги до своїх персон, а тим більше до того, що вони роблять у вільний від нормального життя час. Тому поводилися точнісінько так, як звичайнісінькі бабуся й онучка. 

Старша чарівниця проводила більшість часу, як і належить літній жіночці на пенсії, а молодша – «гризла граніт науки» в школі. З сусідами вони поводилися привітно, вдома намагалися не шуміти. Але гостей до себе не запрошували і дуже цінували свій особистий простір. Натомість бабуся часто пригощала усіх, хто мешкав з ними поруч, своєю випічкою. А пекти вона уміла! Запитайте у будь-кого, хто колись куштував її смаколики!

У чарівниць був і свій цікавий розпорядок дня. Але це я вже забігаю наперед. Можу лише сказати, що часу дарма вони не гаяли. Як на звичайні справи, так і на незвичайні.

Що ж, ви спитаєте, за справи такі? О, всіх одразу й не перелічиш! Та й не буду псувати задоволення дізнаватися про наших чарівниць поступово. Однак, привідкрию вам трішки завісу таємниці й розповім наступне.

У їхній трикімнатній квартирі були таємні двері, замасковані під яскраві та барвисті фотошпалери. На них було зображено літній сад. На передньому плані стояло два крісла-гойдалки та невеличкий білий плетений столик із букетом квітів у вазі. На задньому – цвіли квіти, літали метелики, на деревах росли соковиті плоди, які так і просилися, щоб їх зірвали.

Тож коли бабуся з онучкою закінчували хатні справи, то йшли до кімнати з фотошпалерами, плескали тричі в долоні, казали чарівні слова й заходили до саду. Так, вам не почулося. Саме в СТІНУ і саме ДО САДУ!

Там бабуся могла відпочити в кріслі, почитати свіжу магічну пресу або чергову книгу з рецептами лікарських настоянок із цілющих трав. А Натуся тим часом бігала за метеликами, ніжилася під сонечком на свіжій зеленій травичці або збирала бабусі черговий букет із духмяних квітів, яких так багато росло в їхньому магічному саду. 

І якби гості, які приходили до наших дівчат, були трішечки уважнішими, то помітили б, що квіти на столику, на фотошпалерах завжди інші…

Так, так, бачу по очах, що Вам сподобався цей перший розділ!) А якщо так, то поставте вподобайку і сміливо додавайте книгу собі в бібліотеку!) Впевнена, що Ви не пошкодуєте!)

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍