Герцог Фламберг - Мявчик та Вогник: Лабіринт Забутих Речей, Герцог Фламберг

У Букнеті панує дивний хаос: зникають речі, а з ними і спокій мешканців. Щось оповило місто відчуттям незрозумілого роздратування і навіть впливає на пам'ять. Коли зникають найцінніші предмети Мявчика, Мусі, Шапки та Вогника, вони об'єднуються, щоб розгадати таємницю. Чи зможуть друзі зупинити хвилю забуття, що загрожує поглинути Букнет, і що чекає на них у Лабіринті Забутих Речей? +++ Обкладинка та візуалки створено за допомогою ШІ. Виправлення помилок, частина описів створено за допомогою ШІ

Мявчик та Вогник

ДИСКЛЕЙМЕР / ПРО АВТОРСЬКІ ПРАВА

 

 

 

Усі права на дану книгу, включаючи текст, сюжет, персонажів та будь-які інші елементи твору, належать виключно її автору Герцогу Фламбергу .

 

 

 

Цей твір захищено Законом України "Про авторське право і суміжні права" та міжнародними угодами про захист інтелектуальної власності.

 

 

 

Жодна частина цієї книги не може бути копійована, відтворена, розповсюджена, передана, адаптована або використана в будь-якій формі та будь-якими засобами (електронними, механічними, шляхом фотокопіювання, запису чи іншими) без отримання попереднього письмового дозволу від правовласника.

 

 

 

Ця книга вперше опублікована та розповсюджується виключно на платформі "Букнет" . Будь-яке розміщення даного твору (повністю або частково) на будь-яких інших інтернет-ресурсах, файлообмінниках, торент-трекерах чи інших платформах без прямої письмової згоди автора суворо забороняється і є порушенням авторських прав.

 

 

 

У разі виявлення фактів порушення авторських прав, включаючи несанкціоноване копіювання, розповсюдження або будь-яке інше неправомірне використання цього твору, винні особи будуть притягнуті до цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.

 

 

 

Автор залишає за собою право вживати всіх законних заходів для захисту своїх прав.

 

 

Ранок у Букнеті мав бути як завжди – спокійний, з ароматом свіжої випічки з пекарні пані Мурки та ледь чутним дзижчанням крил ранніх драконів, що вилітали на пробіжку над смарагдовими кронами Вічнозелених лісів, що згаходилися далеко ща містом. Сонячні промені, пробиваючись крізь пишне листя дерев, танцювали на бруківці, розмальовуючи вулиці золотими візерунками. Зазвичай, повітря тут було наповнене легким весняним бризом, що приносив запахи квітучих садів та свіжоскошеної трави, а також мелодійний спів ранкових пташок. Але цього разу щось пішло не так. Повітря, замість звичної легкості та чистоти, здавалося обтяженим якимось дивним, майже відчутним роздратуванням, що висіло в повітрі, мов передгрозова хмара. Навіть найменші вітерці, що зазвичай грайливо шелестіли листям, тепер ледь ворушилися, немов затамувавши подих.

Мявчик, зазвичай неперевершений майстер дрімання, який міг заснути в будь-якому місці та в будь-якій позі, прокинувся від незвичного почуття тривоги. Його завжди м'яке та пухнасте хутро настовбурчилось, а вуса нервово смикалися. Він простягнувся, позіхнув, але коли його лапа шугнула за улюбленою іграшковою мишкою – маленькою, пошарпаною, але такою рідною – її не було. Це була не просто іграшка, це був його талісман, який він завжди клав поруч, щоб забезпечити собі найсолодші сни. Він перевернув подушку, зазирнув під ліжко, обнюхав кожен куток своєї затишної кімнати, навіть заглянув у високу книжкову шафу, куди вона зазвичай не потрапляла. Нічого. Мявчик забурчав, насупивши брови, які зазвичай були такими безтурботними. Його мишка, його вірна супутниця снів, яка пережила з ним стільки пригод, просто зникла! Це було щось більше, ніж просто загублена річ – це було відчуття, наче частина його самого зникла.

Тим часом, у сусідній кімнаті, Муся, білосніжна кішка з блакитними очима, яка вже давно не спала, роздратовано шукала свій щоденник. Муся була відома своєю організованістю та педантичністю, кожен предмет у її кімнаті мав своє чітко визначене місце. Вона була впевнена, що залишила його на столі, поряд із пером та чорнильницею, але там лежали лише порожні аркуші, розкидані так, наче хтось хаотично перебирав їх. Муся нервово смикнула хвостом, її пухнаста біла шерсть трохи скуйовдилась від роздратування. Її щоденник, де були записані всі важливі дослідження з магії, логіки та історії Букнета, а також навіть секретний рецепт ідеальних сирників, що передавався в її родині з покоління в покоління, розчинився в повітрі. Це було неприпустимо! Цей щоденник був скарбницею її знань.

Але найгучніше прокинувся Букнет від обурених вигуків Шапки. Вона, що дрімала на голові Мусі, як завжди, відчуваючи себе в повній безпеці, раптом підскочила, ледь не злетівши з хазяйки. 

— Це ж просто неподобство! Яке нахабство! – голосила вона, смикаючи за свої краї, наче намагаючись щось намацати, її голос лунав на всю кімнату, як дзвін. — Мій найгарніший, найпухнастіший, найстильніший помпон зник! Прямо з голови! Це що, нова мода на голі голови тепер? Я ж не якийсь там лисий їжак, щоб без помпона ходити! Що мені тепер робити? Як я виглядатиму без нього?

Шапка почала панікувати, від чого Муся ледь втримала рівновагу, її очі розширилися від здивування. Помпон Шапки був не просто прикрасою, це була її гордість, символ її неперевершеного стилю та самовизначення.

Вогник, смарагдовий дракончик, найкращий друг Мявчика, також відчував себе дивно. Його завжди яскрава смарагдова луска трохи потьмяніла, а вогняне дихання, яке зазвичай так легко виривалося, тепер було важким і нерегулярним. Його улюблений смарагдовий камінь, який він завжди носив на шиї, як талісман, що дарував йому силу та впевненість, зник. Вогник перевірив усі свої схованки – під грудою книг, за кріслом, навіть усередині старого чобота, який він використовував як скарбничку. Він розкидав книги та подушки в кімнаті, перевернув все догори дном. Нічого. Його зелена луска трохи потьмяніла від занепокоєння, і він відчув порожнечу там, де мав бути його талісман.

— Ось бачите! Навіть Вогник втратив свою прикрасу! Це вже ознаки кінця світу, я вам кажу! – продовжувала Шапка, відчайдушно махаючи кінцями-руками, немов намагаючись відігнати невидиму загрозу. — Завтра зникнуть і мої найзручніші рукавички! А потім що? Місто без шкарпеток? Це ж чистий жах! Ми будемо ходити босоніж, уяви собі, Мусю! Це ж буде повна катастрофа для моєї репутації! Мій вигляд, мій бездоганний стиль, все полетить шкереберть!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍