Ньюбі Райтер - Пригоди бабусі та Натусі. Книга 3. Новий ворог, Ньюбі Райтер

Але що саме думав лорд, бабусі почути не вдалося, адже зала наповнилася бурхливими оплесками. Глядачі аплодували стоячи. Весь акторський склад, на чолі з Інесою Валеріївною, вийшов на сцену для фінального поклону. Усі були щасливими і трималися за руки. Навіть Жюль з Герцогом кричали «Браво!», хоч їх ніхто і не чув. Акторів не відпускали зі сцени хвилин п’ять, а тато Сашка навіть подарував букет квітів головній зірці.

Після вистави бабуся з дідусем, два привиди та дівчинка-невидимка зібралися біля входу в школу, щоб привітати Наталку з успішним дебютом. Вони прочекали пів години, але дівчинка до них так і не вийшла.

– Щось вона забарилася… – мовила Ельвіра.

Зі школи вийшов Сашко з батьками.

– Вітаю, Ромео, чудова гра! – посміхнувся Річард.

– Дякую!

– А онучка наша там ще довго переодягатиметься?

– Так вона хвилин двадцять як пішла, – розгублено закліпав очима хлопець. – Я думав, що ви її зустріли.

– Можливо, ми розминулися, – відповіла бабуся. – Добре, що сказав. А то ми тут чекаємо, а Наталка вже вдома.

Усі закрокували в бік будинку.

– Сподіваюся, Ельвіро, – мовив Річард. – І ми дійсно розминулися. Бо інакше…

Про це «інакше» нікому з друзів зараз думати не хотілося.