Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Чоловік, усміхаючись, підійшов ближче і запитав:

— Привіт! Щось цікаве пишеш? Ти тут щось досліджуєш?

Собака, схожа на лабрадора, дружньо махала хвостом, обнюхуючи Джейкоба. Чоловік виглядав привітно, але в його погляді була помітна справжня цікавість. Джейкоб швидко заховав блокнот і відповів, намагаючись зберегти спокій:

— Так, просто вирішив зробити кілька нотаток і знімків для себе. Місце виглядає цікаво, природа чудова, знаєте.

Перехожий кивнув, але не поспішав йти, продовжуючи розглядати Джейкоба та його дії:

— Зрозуміло. Зазвичай тут не часто бачиш когось із блокнотом. Часто сюди приходиш?

Джейкоб усміхнувся, намагаючись уникнути зайвих подробиць:

— Ні, нечасто. Лише нещодавно повернувся до міста, вирішив прогулятися, згадати минулі часи. А ви часто тут гуляєте?

— Так, майже щодня з собакою. Тут спокійно, хоча останнім часом трапляються дивні речі, — сказав чоловік, ніби між іншим, але уважно спостерігаючи за реакцією Джейкоба.

Джейкоб зберіг спокійний вираз обличчя, хоча його цікавість зростала. Він продовжив розмову, намагаючись дізнатися більше:

— Дивні речі? Щось конкретне?

Чоловік похитав головою, ніби не наважуючись розповісти більше:

— Ні, мабуть, нічого серйозного. Просто, парком почали ходити чутки. Але хто їх не любить? Ну, удачі тобі з нотатками. Можливо, ще зустрінемось.

Сказавши це, чоловік продовжив свій шлях, залишивши Джейкоба з новими запитаннями та легким відчуттям тривоги, яке не покидало його з моменту повернення в рідне місто. Ретельно зафіксувавши всі деталі та зробивши кілька останніх знімків, Джейкоб закрив свій блокнот і поклав його в внутрішню кишеню куртки. Він ще раз окинув поглядом місце, де виявив ледь помітні сліди вогню, і відчув, як його тривога зростає.

Зібравшись з думками, Джейкоб вирушив додому. Його кроки були впевненими, але в голові продовжували крутитися різні припущення. Він намагався зібрати все побачене в єдину картину, але поки що відповіді залишалися невловимими. Місто, яке колись було йому добре знайоме, тепер здавалося ще більш загадковим і таємничим.

Поринувши у свої роздуми, Джейкоб відчув, як важкість на душі зростає. Він вирішив, що найкраще, що можна зробити в цій ситуації, — це трохи відволіктися. Спогади, які спливли під час його розслідування, не давали йому спокою, і йому було потрібно знайти спосіб розслабитися.

Він згадав про кав'ярню, в якій нещодавно побував, і вирішив знову туди завітати. Це місце здавалося йому затишним, і він сподівався, що тепла чашка кави допоможе йому зібрати думки. Вирішивши діяти, він змінив напрямок і попрямував до знайомої кав'ярні.

Дорога до кав`ярні була короткою, і, зайшовши всередину, Джейкоб відчув приємний запах свіжої випічки та кави, що витав у повітрі. Він замовив свою звичну каву і знайшов місце біля вікна, де можна було спокійно подумати і спостерігати за життям міста зовні.

У кав'ярні Джейкоб побачив літнього чоловіка, з яким він уже мав коротку розмову під час свого попереднього візиту. Чоловік сидів за тим самим столиком біля вікна, задумливо попиваючи каву. Коли Джейкоб увійшов, їхні погляди зустрілися, і старий, впізнавши його, усміхнувся і махнув рукою, запрошуючи приєднатися.

— Знову зустрілися, — сказав чоловік з легким сміхом, коли Джейкоб сів навпроти. — Як справи? Все ще досліджуєте наше містечко?

Джейкоб кивнув, відчуваючи, що це буде хороша нагода дізнатися більше:

— Так, є ще багато чого, що треба вивчити. А ви, як я бачу, постійний відвідувач цього місця?

— Можна й так сказати, — відповів чоловік, зручно вмощуючись у кріслі. — Тут добре подумати про життя. Але цікаво, що змушує такого, як ви, проводити час за нотатками? Вчора бачив вас у парку, ви виглядали дуже зосередженими.

Джейкоб усміхнувся, підносячи чашку кави до губ:

— Так, трохи захопився спогадами. Знаєте, повернувся після довгої подорожі, а місто вже не зовсім таке, як раніше.

— О, це точно, — кивнув чоловік. — Зміни тут відбуваються повільно, але вони все ж є. Ти помітив ті символи в парку?

Джейкоб здригнувся, дивлячись на чоловіка з новою цікавістю:

— Так, звернув увагу. Ви щось про них знаєте?

Чоловік знизав плечима:

— Люди кажуть різне. Хтось вважає, що це просто діти бавляться, інші — що це знак чогось більшого. В будь-якому разі, якщо цікаво, то тут завжди знайдеться щось дивне.

Джейкоб зрозумів, що перед ним сидить людина, яка може знати більше, ніж здається на перший погляд.

Джордж, помітно задумавшись, зробив довгий ковток кави, а потім зітхнув, ніби зважуючи, чи варто продовжувати розмову. Його очі на мить зупинилися на Джейкобі, наче оцінюючи, чи варто довіряти йому.

— Слухайте, Джейкобе, я не хотів би це обговорювати, але, здається, ви той, хто може зрозуміти, — почав він тихо, нахиляючись ближче, щоб їхню розмову не могли почути інші. — Тут у нашому містечку ходять чутки про щось темне. Про групу людей, які, кажуть, належать до якогось окультного угрупування.