Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Він зітхнув і опустив бінокль, відчуваючи легке розчарування, змішане з полегшенням. Можливо, його уява, підсилена нічними жахами, просто зіграла з ним злий жарт. Чи, може, це була гра світла і тіні? Джейкоб ще раз поглянув на парк, вже без бінокля, сподіваючись знайти хоч якийсь слід, але все залишалося незмінним.

Зрозумівши, що немає сенсу далі спостерігати, Джейкоб зібрав свій бінокль і повернувся до квартири. Усе ще насторожений, він намагався заспокоїти себе, але почуття тривоги залишалося десь на межі підсвідомості. Можливо, це була просто дивна ніч, але глибоко в душі він відчував, що в цьому парку є щось більше, ніж просто тиша і спокій.

Дійшовши висновку, що його нерви та втома, разом із нічними жахами, могли зіграти з ним злий жарт, Джейкоб вирішив не надавати значення побаченому. Він ще раз поглянув на тихий парк за вікном, намагаючись переконати себе, що це був лише прояв його уяви, підсилений переживаннями і безсонням.

Залишивши бінокль на столі, Джейкоб повернувся до спальні. Відчуття напруженості поступово згасало, і він почав відчувати втому. Прилігши у ліжко, він закутався в ковдру, намагаючись знайти спокій і комфорт у знайомому теплі.

Очі повільно закривалися, і він намагався зосередитися на чомусь приємному, відганяючи тривожні думки. Джейкоб не бажав повертатися до нічних кошмарів, але сон знову почав огортати його, і він сподівався, що залишок ночі пройде спокійно.

Зрештою, втома взяла верх, і Джейкоб поринув у сон, хоча в глибині його свідомості залишалося легке занепокоєння, яке нагадувало про себе навіть у темряві. Він прокинувся рано вранці, коли перші промені сонця лише починали пробиватися крізь вікна його нової квартири. Тіло ще відчувало втому, але свідомість вже була бадьорою, готовою до нового дня. Повільно підвівшись, він потягнувся, намагаючись остаточно прогнати залишки сну, і попрямував на кухню.

Швидко поставивши чайник на плиту, він дістав свою улюблену каву, яку привіз із дому батьків. Цей аромат був для нього символом домашнього затишку та стабільності, що особливо цінувалося після років, проведених на війні.

Заливши окріп у чашку, Джейкоб вдихнув глибокий аромат свіжозвареної кави. Кілька ковтків гарячого напою зігріли його і надали сил. Він відчував, як кожен ковток повертає його до реальності, залишаючи позаду нічні страхи і тривоги.

Після кави Джейкоб почав готуватися до виходу. Він вирішив прогулятися парком, щоб остаточно розвіяти залишки неспокійних думок. Швидко одягнувшись у зручний одяг і взувши зручні черевики, він ще раз глянув у дзеркало, аби переконатися, що готовий до нового дня.

Відчуваючи себе відпочившим і більш спокійним, Джейкоб вийшов із квартири. Похмурий ранок, що нещодавно здавався йому зловісним, тепер зустрічав його свіжістю ранкової прохолоди і м'яким світлом, яке огортало парк. Джейкоб вирушив назустріч новому дню, готовий до зустрічі з тим, що його чекало в цьому таємничому місці.

Джейкоб уважно досліджував територію, де напередодні бачив вогні. Усі його спроби знайти додаткові докази чи підказки наштовхнулися на те, що місце виглядало надто добре очищеним. Він помітив, що територія була розташована подалі від основних доріжок парку, захована за густими деревами, що ще більше викликало підозру.

Земля навколо була нещодавно затоптана, а пляма, що злишилася, виглядала так, наче її намагалися ретельно замаскувати. Джейкоб звернув увагу на те, що виглядало, ніби хтось активно намагався стерти будь-які сліди від вогню або іншої діяльності. Відзначені ділянки, що вказували на те, що щось було спалене чи підпалене, були майстерно приховані, ніби ці люди прагнули залишити якомога менше слідів.

Територія була розташована в особливому місці, далеко від основних пішохідних маршрутів і потоку відвідувачів парку. Це підкріплювало його думку, що цей район міг бути обраний навмисно, щоб залишатися непомітним і важкодоступним. Джейкоб помітив, що навколо було небагато слідів відвідувачів — лише кілька відбитків у ґрунті, які могли належати тваринам або людям, але їх було не багато.

У цій тиші та віддаленості Джейкоб відчував, що тут могло статися щось важливе і таємниче. Хоча на перший погляд це місце виглядало як просто ще один забутий куточок парку, його ретельне оформлення та розташування свідчили про можливе інше призначення.

Джейкоб відступив, щоб побачити загальну картину. Його думки були змішані: частина його розуму прагнула звести все до простого збігу обставин, але інша частина була впевнена, що тут є щось більше, ніж здається. Він вирішив не поспішати з висновками і продовжити спостереження, сподіваючись, що з часом з'являться нові підказки або пояснення.

Вийшовши з місця подій, Джейкоб дістав свій блокнот, намагаючись зафіксувати все, що бачив і відчував. Його рука швидко рухалася по сторінках, записуючи деталі: розташування, вигляд землі, характер плям та загальну атмосферу, яка його не полишала.

Він також вирішив зробити кілька знімків на смартфон, щоб зберегти візуальні докази. Камера клацала кілька разів, фіксуючи різні кути і деталі місця, зокрема, малопомітні сліди, які могли виявитися важливими в майбутньому.

Джейкоб намагався не пропустити жодної деталі, ретельно документуючи все, що могло стати в пригоді пізніше. Кожен запис і знімок давали йому відчуття контролю над ситуацією, допомагаючи скласти мозаїку подій, що відбулися в цьому похмурому місці.

Занурений у процес занотовування, Джейкоб почув тихі кроки і ледве вловимий звук дихання собаки, що наближалися до нього. Він підняв голову і побачив чоловіка, який вигулював свого пса, з цікавістю спостерігаючи за його діями.