Мелорі Бронд - (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд

Але договорити він не дав, приклавши до моїх губ палець. Моє серце, як і його шалено гупало. Таку тягу і пристрасть я вперше відчувала.

Піднявши погляд я полинула у вир його блакитних очей, які палали бажанням і ніжністю. Тремтячою рукою доторкнулася до Алексового обличчя, яке так і манило до себе. Своїм ніжним дотиком руки я пестила його красиве обличчя при цьому запам'ятовуючи кожну рисочку.

Він млів, як і я, за мить ми знову сплелися в дикому порочному поцілунку. Алексові губи поїдали, зминали мої губи все сильніше засосуючи мене у свій вир похоті. Руки зминали мої груди, легенько пощипуючи затвердівші соски через тонке мереживо. Я пестила, пристрасно дряпала його оголену спину.

Залишок розуму кричав зупинити солодкі тортури. Знайти сили сказати "ні". А душа і серце прагнули поринути з головою у вир заборонених почуттів.

 Я пообіцяла Алексові подумати про нас, але підсвідомо я вже знала, що цю "битву" я точно програла.

— Мел, моя тендітна Мел, - шепотів  між поцілунків Алекс, - ти така солодка і жадана. Ти чиста грішна спокуса.

— Алексе, нам потрібно зупинити наше шалене катування, - глибоко вдихнувши, намагаючи заспокоїти гучне серцебиття, - нам час вже повертатися до дому, - обнявши його за шию з сумом сказала я.

— Мабуть, ти права, - з відчаєм в голосі відповів він.

— Мелані, я так не хочу тебе відпускати, - притуливши своє чоло до мого, - я непомітно вдихнула його неймовірний аромат духів і тіла.

Живіт Алекса голосно забурчав порушивши нашу ідилію, ми одночасно пирснули з сміху.

—Я так розумію, ти його сьогодні, ще як слід не годував, - вказала рукою на живіт з сміхом.

—Мел, як ти дивишся на те, щоб ми разом заїхали до найближчого кафе і поїли?

— Ну, не морити ж мені тебе голодом. Тай я, якщо чесно сильно проголодалася.

Ми, спускаючись з пагорба не спіша ішли до байку. Я сіла на байк, міцно притиснулася і обняла Алекса за спину. Відчуття спокою і блаженства, мене дорогою не покидали.

Біля найближчого невеличкого кафе ми зупинилися. В ньому було досить затишно і не надто людно. Ми сіли за столик біля вікна. До нас підійшла мила пожила жіночка. Привітавшись вона пильно на нас глянула, скануючи поглядом то мене, то Алекса. А потім встряхнулася, ніби повертаючись до тями, витягла блокнот з ручкою. Спитала, що ми будемо їсти і пити. Алекс швидко замовив стейк з салатом і каву. Занотовуючи в блокнот вона поглянула на мене.

—Мені, будь ласка, рибу з овочами та апельсиновий сік. І ще покажіть де у вас тут вбиральня.

—Ходи дочко за мною. Ось там, - вказуючи рукою, - вкінці коридору перші двері.

—Дякую!

Я вже хотіла піти, як вона несподівано зловила мене за руку.

—Дочко, я прожила досить довге життя, але таку пристрасть і любов, якою світяться ваші очі, я вперше бачу. Бережи і борися за своє кохання. А що це, саме кохання з першого погляду, я більш ніж впевнена. Не дай обставинам зламати вас! - якось гірко вимовила вона.

Відпустивши мою руку пішла на кухню. Я в ступорі кілька секунд дивилася їй вслід, а потім пішла до вбиральні. Вмивши обличчя холодною водою я намагалася зрозуміти, що тільки що було.

Потираючи зблідле обличчя я взяла себе в руки. Зробила свої справи, вимила руки, ще раз глянула на себе в дзеркало і вийшла. Підійшовши до столу я побачила, що нам вже принесли їжу.

—Мелані, я хотів іти на твої пошуки, думав що ти заблукала, -  глянувши на мене пильно промовив Алекс. - З тобою все гаразд? А то ти щось геть зблідла.

—Все гаразд. Давай їсти, а то все охолоне.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно