Оксана Мрійченко - Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко

— Леро, ти куди? — Ігор наздогнав дівчину, вдивляючись в її обличчя.

— В бар. Пити дуже хочеться.

— Ходімо разом, — Ігор впевнено взяв її за руку. — Я тебе пригощу.

Відчувши спітнілу долоню Ігоря на своїх пальцях, Лера поморщилася і звільнила руку. Дотик був неприємним, нічого схожого на контакт з теплою долонею Влада. Ігор став похмурим, але нічого не сказав. Вони разом підійшли до барної стійки. Зустрівши погляд темноволосого бородатого бармена, який одразу підійшов до неї, Лера промовила:

— Я хочу коктейль. Але… не знаю назв.

— Є багато коктейлів, — посміхнувся їй бармен. — Які смаки ти любиш?

— Зроби їй Лонг Айленд, — втрутився Ігор.

— Лонг Айленд? — бармен здивовано вигнув брову, кинувши погляд на Леру. — Ви впевнені?

— Хочеш щедрі чайові? — примружився Ігор. — Роби. А мені подвійний віскі.

Бармен взявся готувати напої. Лера відвернулася від барної стійки та обвела поглядом залу. Вечірка була в розпалі, але дівчина все більше почувалася тут зайвою. Мабуть, Влад досі спілкується з тією красунею. А може вони вже взагалі поїхали кудись удвох? Ця думка боляче стиснула щось в грудях.

— Лонг Айленд і подвійний віскі, — бармен поставив на стійку склянки з напоями.

— Супер! — Ігор витягнув гаманець, взяв з нього кілька купюр і поклав їх на барну стійку. — Обіцяні чайові.

— Дякую, — бармен забрав гроші і на мить зупинив погляд на обличчі Лери. — Красуне, а ти взагалі колись куштувала такі…

— Тебе он там дівчата чекають, — різко перебив його Ігор. — Йди вже!

Бармен рушив до дівчат, а Лера зацікавлено перевела погляд на свій келих. Влад точно приносив їй щось інше. Але цей коктейль нагадував звичайну колу з кубиками льоду і шматочками лайма.

— Що сюди входить? — запитала дівчина, вказавши пальцем на келих.

— Переважно кола, — Ігор посміхнувся і підхопив свою склянку, зробивши ковток віскі. — Скуштуй. Це один з найкращих коктейлів у цьому клубі.

Лера підхопила келих і скуштувала напій. Смак був досить приємним, але з легкою гірчинкою. Лера вирішила, що це ефект від лайма. Пити хотілося сильно, тому дівчина одним махом осушила весь келих. Горло огорнулося приємною прохолодою. Проте слідом за нею з’явився неприємний післясмак, який не мав нічого спільного з лаймом.

— Тут є алкоголь? — Лера усвідомила, що не запитала про це у бармена.

— Трохи, — Ігор усміхнувся, зробивши ще один ковток зі своєї склянки. — Сьогодні можна, Леро! Поглянь, всі веселяться. Розслабся і ти.

— Чому ти не сказав?! — Лера відставила порожній келих на барну стійку та розвернулася, маючи намір піти.

— Ти куди? — Ігор впевнено зупинив дівчину, схопивши її за зап’ястя.

— Додому, — Лера роздратовано звільнила руку з його пальців. — Чому ти постійно мене хапаєш?! Не чіпай!

— Чому ти така дика? — Ігор невдоволено зітхнув, але теж відставив свою порожню склянку на барну стійку і підійшов до дівчини. — Ходімо, проведу.

— Не треба. Я спочатку до Жені та Ані.

— Добре. Але я тебе проведу.

Лера втомлено зітхнула. Ігор вмів бути липучим наче реп’ях і це дратувало. Проте сил на суперечку з ним не було. Дівчина мовчки рушила туди, де залишила танцювати Женю та Аню. Треба попрощатися з друзями та їхати додому. А Влад нехай собі далі обіймається з усіма підряд! Ігор йшов поруч з Лерою, озираючись навколо. Дівчина помітила, що його трохи хитає.

— Де твої Женя та Аня? — буркнув Ігор. — Не бачу їх.

— Вони були он там, — Лері раптом стало жарко, вона важко перевела подих і зупинилася, вдивляючись в натовп навколо. — Може до столиків пішли?

— А може вони взагалі з клубу вже пішли? Навіщо тобі додому? Залишайся.

— Не хочу, — шумна зала неначе перетворилася на велику карусель, яка стрімко розганялася і Лера похитнулася, притуливши долоню до чола. — Чому… все так крутиться?

— Леро, все гаразд? — Ігор притримав дівчину руками, вдивляючись в її обличчя. — Ти зблідла.

Лера нічого не відповіла, намагаючись хоч трохи прийти до тями. Проте тіло чомусь не бажало слухатись, в шлунку з’явилося неприємне печіння, а ноги неначе стали ватяними. Нестерпно захотілося на вулицю. Ковтнути свіжого повітря, втекти від шумного натовпу.

— Леро, що таке? Погано? — в голосі Ігоря з’явилися нотки занепокоєння.

— Хочу на вулицю, — видихнула дівчина.

— Ні, краще сісти, — Ігор огорнув її рукою та підвів до найближчого вільного столика, посадивши на м’яке сидіння.

— Коктейль з алкоголем, — прошепотіла Лера. — Чому ти не сказав?

— Та що може статися від одного коктейлю?! — Ігор підсунувся ближче до дівчини та обійняв її обома руками, притискаючи до себе. — Посидь, стане краще. Я про тебе подбаю.

— Не чіпай мене, — обійми Ігоря здавалися занадто гарячими і Лера відсахнулася. — Не торкайся.