Вадим Денисенко - Політики не брешуть. 10 законів взаємодії політиків і виборців, Вадим Денисенко

на союз із Росією. Після того ми бачили ескалацію зради: 16 січня 2014 року — «диктаторські закони», 22 лютого — втеча Януковича в Росію в той час, коли Росія вже почала захоплювати Крим, 1 березня — звернення Януковича до Путіна з проханням «використати Збройні сили Російської Федерації для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності та захисту населення України»123. І далі безліч зрад силовиків і цивільних посадовців як у цент­рі, так і в Криму, на Донеччині й Луганщині, в Харкові, Одесі, подекуди і в інших містах.

Механізм поштучного кримінального покарання зрад, коли проводили розслідування і передавали справу в суд, надто повільний і здебільшого неефективний. Тому після Революції гідності було запроваджено практику колективного некримінального покарання зрад шляхом люстрації. Зокрема, 8 квітня 2014 року Верховна Рада ухвалила закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», а 16 вересня — закон «Про очищення влади». Це зробив ще старий парламент. А в парламенті, обраному 26 жовтня 2014 року, фракції п’ятьох партій («Народного фронту», Блоку Петра Порошенка, «Самопомочі», Радикальної партії Олега Ляшка та «Батьківщини»), які оголосили, що стоять на революційних позиціях, на підтвердження цього домовилися не допустити до керівних посад у Верховній Раді та її комітетах жодної людини з тих, хто в минулому парламенті голосував за «диктаторські закони» 16 січня.

Ці партії, як і деякі дрібніші, під час виборчих кампаній до парламенту і до місцевих рад більш-менш ретельно поставилися до підбору кандидатів і намагалися не допускати у свої списки тих, хто працював на режим Януковича у дні Євромайдану. Завдяки цьому в політику прийшло багато нових кадрів. Тобто фактично боротьба зі зрадою створила досить місткий і потужний соціальний ліфт.

Проте окремі персонажі побачили можливість стати ліф­терами і захотіли забезпечити себе постійною роботою. Йдеться про самозваних «антикорупціонерів». Насправді вони виступили на боці зради, тому що боролися з тими, хто боровся проти зради. Як приклад достатньо навести намагання «антикорупціонерів» не допустити конфіскації в держбюджет «мільярдів Януковича», що їх Генпрокуратура виявила спільно з МВС, СБУ і ДФС. Це сприяло дискредитації боротьби зі зрадою і створило можливості для реабілітації зрадників.

У кожному разі тема боротьби зі зрадою принаймні для частини населення залишається пріоритетною і залишатиметься, доки не буде звільнено від окупантів українські території, захоплені Росією. Це доведеться враховувати всім політичним силам, які не хочуть мати імідж прокремлівських. Хоча це, очевидно, аж ніяк не усуває взаємні політичні зради і конкуренцію правд.

Не погоджуєтеся з авторами?

Напишіть про це у фейсбук чи твітер

із хештегом #ПолітикиНеБрешуть

79 Див.: Головаха Євген. Особливості політичної свідомості: амбівалентність суспільства та особистості // Політологічні читання. — 1992. — № 1. — С. 24–39.

80 Див.: Рябчук Микола. «Постсовєтська шизофренія» чи «шизофренічна постсовєтськість»? Явище суспільної амбівалентности в Україні та Білорусі // Україна модерна. — 2009. — № 4 (15). — С. 186–205.

81 Див.: Рябчук Микола. Долання амбівалентності. Дихотомія української національної ідентичності. Історичні причини та політичні наслідки. — К.: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2019. — 252 с.

82 Див.: Macdonald, Hector. Truth: How the Many Sides to Every Story Shape Our Reality. — New York: Little, Brown Spark, 2018. — 352 р.

83 Див.: Перель Естер. Скок у гречку: переосмислення подружніх зрад / пер. з англ. Любов Пилаєва. — К.: BookChef, 2018. — 384 с.

84 https://www.cidob.org/biografias_lideres_politicos/america_central_y_caribe/guatemala/otto_perez_molina

85 https://www.weforum.org/people/otto-perez-­molina

86 https://www.youtube.com/watch?v=LjXUeIScE 2M

https://www.youtube.com/watch?v=R 7HUW6lB 0H8

87 http://news.bbc.co.uk/2/hi/americas/6986834.stm

88 Див.: Вейнрайт Том. Наркономіка. Як працює економіка картелів / Пер. з англ. Лесь Герасимчук. — Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2019. — С. 137–141.

89 http://www.electionguide.org/elections/id/2203/

90 http://www.electionguide.org/elections/id/2213/

91 http://www.electionguide.org/elections/id/1602/

92 Див.: Вейнрайт Том. Наркономіка. Як працює економіка картелів / Пер. з англ. Лесь Герасимчук. — Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2019. — С. 155–156.

93 https://www.foxnews.com/politics/guatemalan-­president-argues-drug-legalization-and-calls-out-us-anti-drug-effort

94 https://www.nytimes.com/2015/09/02/world/americas/guatemala-­votes-to-strip-its-president-of-immunity.html

95 https://www.nytimes.com/2015/09/04/world/americas/otto-perez-­molina-guatemalan-­president-resigns-amid-scandal.html

96 http://www.tse.org.gt/images/memoriaselec/me2015.pdf

97 https://www.pewresearch.org/fact-tank/2019/10/03/clintons-­impeachment-barely-­dented-his-public-­support-and-it-turned-off-many-americans/

98 https://www.washingtonpost.com/politics/clinton-­impeachment/clinton-­accused-urging-aide-lie/

99 https://web.archive.org/web/20090223181444/http://millercenter.org/scripps/archive/speeches/detail/3930

100 https://www.people-­press.org/1998/02/06/popular-­policies-and-unpopular-­press-lift-clinton-­ratings/

101 https://www.youtube.com/watch?v=ajJMQG4Bmxo

102 https://web.archive.org/web/20070913155228/http://www.cnn.com/US/9809/12/clinton.web/index.html

103 https://edition.cnn.com/ALLPOLITICS/stories/1998/10/08/impeachment.advancer/

104 https://www.people-­press.org/1998/12/22/turned-off-public-­tuned-out-impeachment/

105 https://www.pollingreport.com/scandal2.htm

106 https://www.people-­press.org/1998/12/22/turned-off-public-­tuned-out-impeachment/

107 http://www.historyplace.com/unitedstates/impeachments/clinton.htm

108 https://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/4595.html

109 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1434–12

110 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1435–12

111 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1441–12

112 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1468–12

113 https://chas.cv.ua/autor/58427-вячеслав-­чорновіл-плакав-коли-йог.html

114 https://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/2223.html

115 https://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/547.html

116 https://ukranews.com/ua/news/418267-pidozryuvanogo-u-roztratakh-eks-golovu-­derzhnacproektu-kaskiva-­ogolosheno-v-rozshuk

117 https://ukranews.com/ua/news/527376-kaskiva-­ekstraduvaly-v-ukrainu-z-panamy

118 https://ukranews.com/ua/news/527400-kaskiva-­vidpustyly-pid-zastavu-160-tys-gryven-ta-zobov-­yazaly-zdaty-vsi-zakordonni-­pasporty

119 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1178–2007-%D 1 %80

120 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435–2010-%D 1 %80

121 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/916/2010

122 https://tyzhden.ua/Politics/41780

123 https://tsn.ua/politika/yanukovich-­rozpoviv-yak-na-osnovi-­dogovoru-pro-druzhbu-­prosiv-putina-­vvesti-viyska-do-ukrayini-1118055.html

Закон 4 Суспільний договір потрібен завжди,але ніколи не працює

Вибори виграють ті, хто створює свій суспільний договір із виборцями. Ці договори можуть бути найрізноманітнішими, але парадокс у тому, що вони ніколи не працюють. Політик може повністю виконати свої зобов’язання за суспільним договором, а потім виборці підступно обдурять політика і продинамлять його на виборах. Або навпаки, політик може знехтувати своїми обіцянками й обдурити виборців, але якщо він заманить їх у пастку нового суспільного договору, вони радо в неї спіймаються.

Розгадка цього парадокса губиться у глибинах соціальної психології, там само, де криється відповідь на питання, чому люди ненавидять політиків. Ми покажемо прямий і тісний зв’язок між цими двома загадками і наведемо приклади з життя. Почнемо з пригод у новітній політичній історії Львова, далі подивимося на досвід Угорщини та порівняємо, як нав’язували нові суспільні договори Путін у Росії і Сталін у СРСР. Чому ненавидять політиків

2015 рік. Перший день роботи нового українського парламенту, на який суспільство покладає великі сподівання, особливо зважаючи на те, що в країні йде війна з Росією. На площі перед Верховною Радою невеликий натовп людей, до поліцейського турнікета наближається молодий, нікому не відомий, невисокий і повнуватий чоловік. До нього підходить літня жінка і питає: «А ви народний депутат?». Той ствердно відповідає, тоді бабуся, не довго думаючи, б’є його сумкою по голові зі словами: «Так тобі й треба, всі депутати сволота».

Можна, звичайно, посміятися із цієї історії, поспівчувати депутату, вирішити, що жінка трохи несповна розуму. Та заради об’єктивності треба сказати, що в тій чи тій формі слова цієї жінки поділяє чи не третина населення всієї планети.

Нейтральна байдужість, негативне ставлення (несприйняття), зрідка реальна ненависть, дуже рідко любов, і то переважно до диктаторів (або короткочасна любов до «месій», яка потім майже завжди перетворюється на любов або ненависть до диктаторів чи вискочнів), — чотири основні емоції, що люди відчувають до політиків. А проте людина повинна каналізувати кудись свої проблеми, страхи і взагалі негативні відчуття через своє матеріальне становище, то головні емоції, які політики викликають у людей, — негативізм та іноді просто ненависть.

Можна багато говорити і цитувати безліч авторів, які досліджували причини ненависті (нелюбові), але навряд чи тут це треба. Для нас важливіше зрозуміти, за якою схемою відбувається процес переходу від голосування за політика до нелюбові. Якщо шукати закономірності такого переходу, напевне, варто розглянути базову, дещо спрощену модель, характерну для більшості таких випадків у різних країнах.

Перший етап — поява нового політика, який впливає на великі маси людей (це необов’язково прем’єр чи президент, це може бути мер чи навіть місцевий депутат) і який породжує у них надію і сподівання. На цьому етапі політик у той чи той спосіб укладає суспільний договір зі своїми виборцями. Він їм щось обіцяє, чимось лякає, просто купує — впишіть свій варіант. Проте факт залишається фактом — у день виборів політик і виборець укладають суспільний договір.

Далі ми