Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

Кет раптом пригадала матір. Тоді, коли та завагітніла вдруге, їй було всього чотири роки. Але вона добре запамʼятала, як мати билась в істериці кілька днів та розбивала посуд навколо себе. Ніхто не міг її втихомирити, навіть батько.

Набагато пізніше Кет дізналась, у чому була причина. Вона не звинувачувала матір, проте не хотіла, щоб Лінда повторювала її помилки. Занадто складно потім розбиратися з наслідками.

-Ну, гаразд - примирливо сказала старша сестра - Запитай у нього. Нехай він сам тобі скаже.

«Але ж він брехатиме. Щось вигадає і знову задурить їй голову. Ні, це не спрацює».

Проте Кет не могла озвучувати свої думки. Лінда була занадто закохана, щоб дослухатися до них.

Вона підвелася, підійшла до сестри, що стояла посеред кімнати, опустивши голову, й поклала руки їй на плечі.

-Мені потрібно трохи розвіятись і відволіктись. Дай мені завершити деякі справи тут та їдьмо разом у Лондон! Там зустрінешся з ним особисто й поговориш, і про все розпитаєш. Може, ця Дженні й справді щось вигадала.

-Добре - Лінда поклала голову сестрі на плече.

«Я мушу бути там» - думала Кет - «Під моїм контролем вона не наробить дурниць. Я мушу придумати, як усунути цього хлопця і якомога швидше видати її заміж до того, доки вона зганьбить своє імʼя».