Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

Кет перестала милуватися. Вона зрозуміла, настільки все серйозно. Лінда не просто захопилась, вона по вуха закохалась у того Гаррі, в такому стані дівчата з її характером схильні до необдуманих вчинків…

-Ти вже ділила з ним ліжко? - Кет перебила сестру.

Лінда запнулась.

Так, вона думала про це, хоч і не знала нічого про предмет своїх думок. Їй хотілося, щоб Гаррі обхопив її обома руками, щоб він торкався її тіла не тільки в одязі, а й під ним, і при цьому сам був без нього. Але вона ніколи не говорила йому про це, бо не мала уявлення, чи сам він знає хоч щось про таке…

-Ні…Що це за питання?

Кет видихнула. Лінда не могла брехати, бо аж занадто почервоніла. Але бажання явно читалося в її очах, отже, той пройдисвіт має непогані шанси отримати, що хоче.

-Я просто… - почала старша сестра - Мушу попередити, чого чоловіки можуть насправді хотіти від нас…

-Кет - Лінда розслабилась - Якби Гаррі хотів тільки цього, він уже отримав би це. Але він ніколи не натякав і не говорив, що…

Якби тільки сказав, не зустрів би опору. Вона могла віддати себе тільки йому.

-Але як ти бачиш це в майбутньому? - запитала Кет - Ну, те, що у вас із ним?

Вона не хотіла переривати щасливу ейфорію, але мусила. Бо коли це завершиться потім, з вини цього пройдисвіта, біль буде нестерпним.

-Я вийду за нього. Думаю, скоро…

Лінда так не думала. Вона чула від Гаррі запитання, але в листах він не повертався до теми їхнього одруження. Признатися, вона й сама не вважала, що це необхідно, але тільки так вони могли бути разом постійно.

-Він тобі це вже пропонував? - запитала Кет.

А що, як він сказав їй про Америку, й вона погодилась? Від думки про те, що Лінда може поїхати так далеко й назавжди, Кет знову почало нудити.

-Ну…не зовсім - знітилася дівчина - Він просто питав, чи вийду я за нього, коли він заробить достатньо грошей…

Отже, не пропонував. Мерзотник!

-А ти знала, що він збирається поїхати в Америку на роботу? Назавжди?

Лінда відчула щось схоже на удар, наче хтось сильно й несподівано наніс його.

-Ні…

Кет похитала головою.

Думки Лінди плуталися. Америка? Робота? Подорож назавжди? Вона прокрутила в голові все, що Гаррі говорив чи писав їй…

Жодного слова про таке…

-Отже, він скоро поїде - сказала Кет - За кілька місяців. Але тебе не візьме з собою. І тут, із тобою, не залишиться.

Лінда не розуміла.

Гаррі категорично відмовився приймати титул баронета, як її чоловік. Він сказав, що ненавидить аристократів. Писав, що хоче стати дуже успішним, аби бути гідним її й дати їй те, на що вона заслуговує…

Він ніколи не писав про бажання поїхати. Тобто, покинути її?

Ні, він не міг хотіти саме цього. Він завжди був таким щирим і справжнім, колись він боявся навіть торкнутися її. Лінда не мала сумнівів, що вона була першою, кого він поцілував. І вона сама ніколи й нікого не хотіла раніше цілувати й не думала, що в неї виникне подібне бажання…

-Але…звідки ти дізналася? Хто тобі це сказав?

Гаррі завжди був закритим, із жахом подумала Лінда. Він і раніше не ділився з нею своїми планами. У якісь моменти він перетворювався на непробивну стіну, коли був сам по собі, а не належав їй.

-Дженні Парслі.

Кет не думала про те, звідки ця дівчина дістала її адресу. Насправді це не мало значення, бо вона ще тоді, давно, сказала Дженні, щоб та писала й повідомляла про все незвичайне чи неправильне стосовно Лінди.

Лінда сподівалась ніколи більше не чути це імʼя. Просто забути про нього й не згадувати, що воно колись існувало. Але клята Дженні втрутилася і в цю сферу її життя, й тут вирішила наслідити.

Лінда розлютилася так, наче колишня покоївка зараз була поруч. Вона неодмінно вбила би її, не думаючи про наслідки.

-Дженні? Ти спілкуєшся з нею?

-Так - Кет тільки зараз зрозуміла, що в очах сестри це було неправильно. Напевне, вона справді вважала колишню покоївку своїм особистим ворогом.

Не варто було називати імен.

-Я ж маю знати, чим ти живеш - виправдалася Кет - Бо без мене ти можеш наробити дурниць.

-Дурниць?

Лінда ще більше розлютилася. Якби вона була здатна на щось таке, давно би вже втекла з дому. До Гаррі.

І чому вона досі не подумала про можливість цього?

-Якщо я не хочу виходити заміж за того, хто мені не просто байдужий, але й огидний, то це означає, що я роблю дурниці?

Кет і раніше бачила Лінду в гніві. Вона ніколи не боялась молодшу сестру й завжди знаходила способи заспокоїти її. Але зараз, вперше за все життя, вона явно відчула, що була не права.

Спілкування із Дженні - це щось на кшталт зради. Не можна діяти так відкрито.

-Ні - терпляче заперечила Кет - Але ти закохалась у того, хто ніколи не одружиться з тобою.

-Звідки ти це знаєш? Тільки з того, що написала Дженні? Вона спить і бачить себе дівчиною Гаррі. Робить усе, щоб відібрати його в мене. Навіть тебе переманила на свій бік!

Дженні опустилася до брехні й вигадує якісь нісенітниці про Америку. Ні, Лінда була впевнена, що Гаррі ніколи ось так не покине її. Вона мусила в це вірити, вона просто зобовʼязана довіряти йому.

-Але ж це може бути правдою - заперечила Кет - Те, що вона написала про його плани. Він хоче поїхати, але не сказав про це тобі.

-А звідки вона дізналась? Він сам їй розповів?

Щось усередині Лінди шепотіло, що так цілком могло бути. Гаррі там, у себе вдома, він може робити все, що завгодно. Він ненавидить, коли вона обмежує його свободу чи щось йому забороняє.

Він ніколи не відмовлявся від спілкування із Дженні та вважав її своїм другом. Чорт!

-Можливо - примирливо сказала Кет - Вона не писала, звідки дізналась.

-Ні! - Лінда схопила чашку, яка стояла на таці, й жбурнула її в стіну - Це брехня! Він не може просто так кинути мене, він ні за що не зробить цього!