Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

Ні, сестра має вийти заміж і народити сина. Вона, Кет, не уникнула цієї долі, й ніхто не повинен тільки через те, що не бажає такої участі для себе.

Тим більше, їй, тепер матері новоспеченого віконта, доведеться зосередитись на його вихованні й вести справи чоловіка. Ентоні мав повіреного, містера Ріверса, але той ніколи раніше не звертався до неї. І після похорону вони ще не говорили про важливе.

«Видати Лінду заміж - те, що я повинна зробити якомога швидше. Однією проблемою буде менше».

Кет відчувала, як від думки про те, що саме вона повинна виростити сина мужнім і сильним чоловіком, у неї починає боліти голова. Жоден більше не зацікавиться нею, Ентоні був єдиним. Вона лишилась сама з дитиною, тому Лінді точно не варто виходити за когось, набагато старшого за неї.

Тільки за молодого. Такого, як містер Рональд Бартон.

-Пані - Кет відволіклась від важких думок, почувши голос служниці - Там принесли ранкову пошту, вам потрібно її переглянути.

Віконтеса зітхнула. Раніше цим завжди займався Ентоні. Вона ненавиділа читати листи, особливо ті, де представники різних шляхетних родин висловлювали свої співчуття. Кет чудово знала, що вони зневажали її, але мусила відповідати всім. Цього вимагав від неї титул. Крім того, від її відносин із іншими аристократичними родинами зараз залежить майбутнє сина.

Серед нудних порожніх висловлювань співчуття один лист дуже зацікавив Кет. Він надійшов із Лондона та був написаний з помилками. Вона ледве змогла розібрати почерк.

«Співчуваю вашій втраті, віконтесо, й сподіваюсь, що ви та ваш син у доброму здоровʼї. Думаю, ви памʼятаєте мене, Дженні Парслі, раніше я була покоївкою міс Райт, вашої сестри, але я більше не працюю з нею, і не можу приховувати від вас правду».

Далі Кет прочитала таке, що змусило її швидко кинутись шукати нюхальні солі.

Вона не згадувала про них після похорон чоловіка. Вона не мала на це права, бо мусила бути сильною матірʼю для сина.

Але ж як вона могла просто забути про це, як могла реально уявити, що воно мине просто так? І чому вважала, ніби Лінда розсудлива й не здатна закохатися настільки, щоб втратити здоровий глузд? Адже вона так схожа на матір, настільки сильно, що й сама не знає…

І не знатиме. Їй не варто того знати. Батько примусив Кет заприсягтися, що вона ніколи не скаже сестрі правду. Але ж якби Лінда знала, до чого така інтрижки довела їхню матір, вона би добре подумала, перш ніж…

Кет зімʼяла листа. Вона знала, чому Дженні писала й чому була так зацікавлена в тому, щоб цей помилковий роман завершився. Але це неважливо. Дженні й справді мала всі права на цього хлопця. Він забув своє місце, та найгірше те, що Лінда теж забула своє. А тим більше погано те, що Кет не знала, настільки далеко це зайшло…

«Я довідалась, що Гаррі планує назавжди поїхати до Америки» - писала Дженні - «Він збирається зробити це вже дуже скоро. Може, в травні. Я так зрозуміла, Лінда того не знає. Навряд чи він хотів би взяти її з собою.

Віконтесо, я просто про те, що йому потрібна дружина, яка готуватиме їжу, пратиме одяг, прибиратиме в будинку. Та, що чекатиме його вдома з роботи, й житиме з ним у бідності, хоча б перший час. Ви впевнені, що ваша сестра може стати для нього саме такою жінкою? Якщо сам Гаррі нічого не сказав їй досі, отже, він точно так не думає».

Пройдисвіт, подумала Кет. Цілком зрозуміло, чого він насправді хотів, але як Лінда могла аж настільки втратити голову?

І чому вона досі нічого не розповіла?

Якщо цей Гаррі вже отримав те, чого хотів, Лінда ніколи не вийде заміж. Кет занудило від думки про це.

Він усе розрахував. Звільнився від батька, пішов працювати в газету. Зробив та провернув це навмисне, щоб ніхто не міг упіймати його на гарячому. Ще й не захотів тоді брати гроші, аби дати Лінді спокій. Бідняк, але який розумний та проникливий!

Кет раптово відчула, як всередині неї заструменіло життя. Вперше після смерті чоловіка, відразу, тільки-но вона подумала про необхідність завадити сестрі наробити фатальних помилок.

Коли Лінда повернулась до вітальні, лишивши небожа з нянькою, сестра вже чекала на неї.

Кет мусила розпочати вже зараз. Це потрібно завершити якомога швидше. Немає сумнівів, що ця покоївка, Ненсі, яку Лінда взяла з собою, покриває її та ні за що не розкриє таємниць. Треба говорити прямо й не намагатися вивідати правду в когось іншого.

-Сідай. Потрібно поговорити.

Лінда відразу зрозуміла, що Кет про щось дізналась. Раніше, коли старша сестра говорила таким тоном, вона відразу почувалася винною, наче зробила щось погане.

Але зараз - ні. Вона нічого не зробила. І справді, треба було поговорити. Досі Лінда не наважувалась розпочати розмову про свої справи, бо Кет була не в собі після смерті чоловіка.

-Ну? - Кет намагалася зробити свій тон якомога суворішим, хоча насправді все всередині тремтіло від страху. А що, коли вже пізно? - Розповідай. Що в тебе із садівником? Чи він уже не садівник, отже…

-Звідки ти дізналась? - вигукнула Лінда.

Вона десятки разів репетирувала цю розмову. Думала, з чого розпочати, як пояснити, сподівалась, що Кет, як жінка, зрозуміє. Але щоб вона дізналась ось так, від когось іншого…

-Неважливо - сестра знизила плечима - Ну, то що в тебе з ним?

Кет не могла наважитись запитати прямо. Всередині все холонуло, варто було тільки уявити, що вона почує ствердну відповідь.

-Я кохаю його - сказала Лінда - І він - мене.

Її гарне обличчя набуло мрійливого, захопленого виразу. Кет замилувалась і забула про кінцеву мету розмови.

-Ми листуємось - продовжила Лінда - З того дня, як я тут, він пише мені дуже часто. Зараз він працює журналістом. Я знаю, що ти відповіси на це, але повір, Гаррі може стати кимось більшим, ніж є зараз. Він такий розумний, багато читає, знає більше за мене, говорить французькою майже вільно…

Лінда продовжувала говорити. Вона настільки захоплювалась Гаррі, навіть тоді, коли сварилась із ним, що не могла стримати потоку слів.