Зоя Лістрова - Пограємо в любов, Зоя Лістрова

- Альона, у мене до тебе пропозиція. Я пропоную тобі зобразити мою наречену перед моїми. І так, я уникну весілля з примусу.

- В сенсі?

- Я приїду додому вже з нареченою, і від мене відстануть. Ти, до речі, дуже симпатична.

- Стоп. Можеш не продовжувати. Я не згодна.

- Ну, я прошу. Хочеш, заплачу?

- Я чудово заробляю.

- Ну тоді чисто по-людськи, допоможи. Дуже прошу.

- Вона потвора?

– Чесно, я її не пам'ятаю. Це було давно, вона була малоліткою і чіплялася до мене як банний лист.

- Так може вона стала красунею.

- Та хоч королевою краси. Я хочу сам собі вибрати.

- Чому не вибрав?

– Не зустрів. Допоможи, будь людиною.

- Ні, я на таку аферу не піду.

Хоча було б не погано на нього подивитися, коли дізнається хто я. Нехай ще попросить, і я можливо погоджусь.

- На яких умовах, ти погодилася б на пару днів зіграти мою наречену?

- Германе, я в аферах не беру участі. Мало що не так піде, і я виявлюсь твоєю справжньою нареченою. Я не збираюся заміж, – тим більше за тебе – це у мене мало не вирвалося.

- Давай складемо договір. Пиши там усе, що захочеш. Я обіцяю, що буду дотримуватися кожного пункту. Мене батько зустрічатиме. А я раз, і з нареченою. Ну що, згодна?

- Ну якщо договір, і лише на кілька днів, то гаразд. Але щоб його дотримуватись, його треба завірити

- У мене є фірмовий бланк, там печатка стоїть.

- Гаразд, тільки якщо що.

- Я обіцяю, що я до тебе пальцем не торкнуся. Все буде в рамках дозволеного.

- В сенсі?

- Ну ми цілуватимемося тільки в щічку, - якось хитро промовив.

- Давай бланк, - я написала три пункти. Він почав читати.

- Перший: Не торкатися мене не за яких обставин. Стоп, але треба, щоб усе було правдоподібно. За руку взяти, за талію, хоча б у шоку поцілувати. Чому ти так дивишся?

- Тоді я не згодна.

- Ну добре. Але ж хоч за руку можна тримати?

- Я подумаю.

- Якщо ми так поводитимемося, нам не повірять.

- Тоді шукай іншу.

- Боюся від іншої, мені тоді не відчепитися ніколи. І це буде мені хомут на все життя.

- Ти про себе високої думки. Думаєш, усі тільки про тебе мріють?

- Ну, загалом, увагою не відділений, ось тільки дружину з того оточення я б не вибирав. Гаразд, другий пункт: З усім зі мною погоджуватися. Тобто, забути про свою думку?

- Це означає, що робити так як я хочу. Я тобі мило посміхатись, і дуже тихо говорю ні, а ти викручуйся, щоб було так я хочу. І третій пункт, ти перед моїми, теж зобразиш мого хлопця. А на початку пишемо, що це все лише на чотири дні. Ну що, згоден?  

- Згоден.

- Побачимось завтра.

 - Я зателефоную, щоб батько не приїжджав, раз ти не хочеш вже сьогодні постати перед батьком як моя наречена. Але завтра, я маю тебе представити своїм предкам. Куди по тебе заїхати?

- Говори адресу, я під'їду.

- Я хотів би щоб ми разом приїхати, - я зло подивилася на нього. Гаразд, о шостій вечора, форма одягу парадна.

- Навіщо так?

- Я офіційно представлятиму свою наречену. Говори номер телефону, скину адресу.

- Говори, запам'ятаю.

Ми прилетіли, він ще раз запропонував мене довезти до дому, я відмовилась. Поки їхала додому в таксі, раптом усвідомила, на яку дурість я погодилася. Я явно була не в своєму розуми. Мабуть високо над землею мозок погано думає. Але відступати вже не буду, не в моїх правилах давати задній хід. І до того ж, цікаво, як він зреагує, коли дізнається хто я. Ось тоді я за себе трохи помщу. Хай він відчує те, що я тоді відчувала.