Віктор Суворов - Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

перед спокусою глянути на своє творіння. Хоч здалеку. Хоч краєчком ока. Кожен крихітку своєї душі вніс у створення красуні. Але в готовому вигляді її рідко хто бачив. І ось виплив тепловоз із цеху, витягнув платформу з блискучою «краплинкою», і прокотився переможний крик по коридорах, кабінетах і залах: ох, до чого ж прегарна!

Як же «краплинку» повезуть? Прикриють брезентом? Зовсім ні. Спочатку її закріплять так, що не ворухнеться. І обгородять сталевими смугастими чорно-помаранчевими фермами, намертво прикрутять одну до іншої, спорудять з них міцний каркас. Навіть якщо станеться аварія і буде «краплинка» перекидатися разом з вагоном, - каркас врятує її від синяків та ударів.

При подорожі по країні платформа з «краплинкою» виглядатиме немов звичайний поштовий вагон без вікон, в міру замурзаний, в міру пом'ятий, з усіма відповідними написами на бортах. А на час складання виробу дах і стінки вагона зняли. Після завершення збирання могутній кран повернув стінки й дах туди, де їм належить бути, накривши «краплинку» немовби великою залізною скринею.

Але це не все. «Краплинка» ніжності вимагає й особливої турботи. У вагоні її затишному мікроклімат створений, - дивись, улюблениця, не замерзни. Ночі ж холодні. Жовтень уже настав.

Окинули вагон прискіпливим примруженим поглядом ті ж товариші, яким належить, кивнули: все в порядку, вагон як вагон. Ніхто на цей вагон уваги не зверне. Тепер локомотив відведе поштовий вагон на запасні колії. Тут сформують поїзд: тепловоз, вагон охорони, вагон техперсоналу, головний вагон з вантажем, вагон забезпечення апаратурою і ще один вагон охорони.

У цьому ж глухому куті змінять машиністів. Ті, які бомбу бачили, особливо перевірені. Вони тут працюють, вони тут живуть; і вони самі, і їхні діти назавжди тут і залишаться. А нова бригада машиністів поняття не має, що пощастить: вагони - вони і є вагони, всі зелені, всі однакові.

В дужках слід зауважити, що й охороні нічого знати, що вона охороняє. Охороні треба тільки пам'ятати статтю «Статуту караульної служби»: пильно охороняти та стійко обороняти. Решта - не їх собача справа.

Призначення ешелону - місто Горький. Це кінцева станція. Першим піде ешелон з локомотива і десятка товарних вагонів. За ним - основний, той, який «краплинку» везе. Машиністам основного поїзда наказ: триматися ближче до переднього, не випускаючи з уваги червоний ліхтар на останньому вагоні. Позаду - ще один ешелон, теж на видимій дистанції. Так він і мчав слідом до самого Горького. Правда, не насідаючи.

До Горького доїхали без пригод. Тільки помітили машиністи дивину: жодного зустрічного поїзда не трапилося. Що за нісенітниця? Начебто весь рух аж до Горького завмер. Дива.

У Горькому - кінець шляху.

Але це тільки так машиністам та охороні оголосили, подякувавши за ударну роботу. У Горькому змінили всі три локомотиви всіх трьох потягів разом з машиністами і всю охорону. Заодно - і всю документацію всім трьом ешелонам. Виходило за документами, що начебто прибули вони з Ташкента.

Наступний етап - від Горького до Кірова. Тепер на цій ділянці зупинили весь рух поїздів в обидва боки. Тепер тут всю лінію поставили під охорону військ і міліції. Тепер на цьому шляху блокували всі залізничні переїзди. І знову - буферний поїзд попереду, за ним - головний, услід ще один буферний. Щоб ніхто випадково не врізався в той, що делікатний вантаж везе.

У Кірові ще раз змінять машиністів та охорону. Заодно змінять номери поїздів і всю документацію. Про проходження трьох потягів будуть знати тільки якісь великі начальники в залізничному відомстві: особливо небезпечних арештантів везли... з Брянська.

Після цього - наказ: очистити всі шляхи до Котласа! Лінію під охорону! Перекрити переїзди! Повідомити в Котлас, що йдуть спецпотяги з в'язнями з Єревану. Нічого арештантам на півдні засмагати. На півночі їм місце!

Ось так - до самої Воркути.

На кожній новій станції - нові документи. Якби комусь захотілося відновити за паперами пройдений маршрут, то у нього нічого вийти не могло. А вже вирахувати початкову точку маршруту - неможливо в принципі. Тому що її немає. Населений пункт, де цю «краплинку» розробили і зібрали, вилучено з адміністративного підпорядкування місцевої влади і вилучений з усіх облікових матеріалів. Його немає ні на картах, ні в документах.

А підривати «Кузькіну мать» було вирішено на об'єкті Москва-700. Не подумайте, що це в Москві або поруч. Ні. Об'єкт Москва-700 - це ядерний полігон на Новій Землі.

2

Того самого дня, 17 жовтня 1961 року, коли «краплинку» вагою 26 тон вивезли зі складального цеху, Перший секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, Голова Ради Міністрів СРСР товариш Хрущов Микита Сергійович з трибуни XXII з'їзду КПРС заявив:

- Хочу сказати, що дуже успішно йдуть у нас випробування нової ядерної зброї. Скоро ми завершимо ці випробування. Очевидно, в кінці жовтня. На закінчення, ймовірно, висадимо водневу бомбу потужністю 50 мільйонів тон тротилу. (Оплески). Ми говорили, що маємо бомбу на 100 мільйонів тон тротилу. І це вірно. Але підривати таку бомбу ми не будемо, тому що якщо висадимо її навіть у найвіддаленіших місцях, то й тоді можемо вікна в себе вибити. (Бурхливі оплески). Тому ми поки утримаємося і не будемо підривати цю бомбу. Але підірвавши п'ятдесятимільйонну бомбу, ми тим самим випробуємо пристрій і для 100-мільйонної бомби. Однак, як казали раніше, дай Боже, щоб ці бомби нам ніколи не довелося підривати ні над якою територією. Це найбільша мрія нашого життя! (Бурхливі оплески).

3

XXII з'їзд КПРС обговорював нову, тепер уже Третю програму Комуністичної партії.

Перша, дореволюційна програма: взяти владу! Програму виконали, владу взяли. Тому в 1919 році прийняли Другу програму: побудувати соціалізм!

Соціалізм побудували. Що таке соціалізм? Відповідь Маркса проста: ліквідація приватної власності. Власність ліквідували. Що далі? Далі - Третя програма: побудувати комунізм!

Третю програму Партії опублікували 31 липня 1961 року у всіх центральних газетах. Програму Партії обговорювали всім народом: в цехах і на фермах, у вибоях і на польових станах, в наукових установах і військових частинах, на великих будовах і в далеких гірських аулах. Це була найвеличніша програма дій, яку коли-небудь знало людство: до 1970 року побудувати першу фазу комунізму, до 1980 року - повний комунізм! Багато було в тій програмі мудрих задумів:

* Перевершити у багато разів обсяг промислового виробництва США.

* Забезпечити в Радянському Союзі найвищий рівень життя в порівнянні з будь-якою країною капіталізму.

* Кожній родині - безкоштовна квартира, користування житлом безкоштовне.

*