Народні - Про царя, що мав діти срібноволосі, Народні
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ну, кажім казку.
Зачав Адам казати казку, доказав. Тоді каже Адамова жона:
– Кажіть ви, царю пресвітлий, казку.
Доказав і цар. Тоді Адамова жона почала казати казку:
– Но, я буду, царю пресвітлий, казати тепер казку: слухайте мене. Був єден цар, а той цар мав принца; а той принц хотів ся женити та пішов у світ на возі: де найде красну дівку, там її візьме. Іде той принц, а три дівки беруть коноплі. Єдна каже дівка: «Кедь би мене той принц узяв, я би йому з єдної коноплі сотку війська удягла». Друга каже: «Кедь би мене взяв, я би йому із єдного зерна вшитко військо накормила». А третя каже: «Кедь би мене взяв, я би йому двоє дітей уродила, і були би срібноволосі». І він тоту взяв. Настала війна, він пішов на війну; привів до неї бабу-повитуху і сказав: «Няню, чим моя жона уродить, пошліть мені письмо, яку радість маю». Прийшов той час діти родити, баба завела у таке місце темне царицю, і вона вродила там двоє дітей, дівку та хлопця. Айбо баба дітей спрятала, а підверла під неї щенята; а цареві повіла старому: «Царю, недобре: ваша невістка уродила щенята!» Цар тоді пописав письмо на війну принцові, що жона йому вродила щенята. Він одписав: «Треба з нею смерть зробити чи сміх – що хочете». Старий цар дав її метати гноєм до шиї. Айбо, – каже, – як ви прийшли домів, то-сьте вийняли нашу маму з гною – бо то наша мама, – та-сьте замурували в мур, та ще-сьте дали сміх над нею чинити, аби на неї плювали. Та як ви Бога не боялися то вчинити? Які красні, – каже, – діти маєте: то ваш син, то ваша донька, а я ваша невістка. Но, тепер, няню, ходімо до мами!
Прийшли до того каменя, вона положила руку на камінь, камінь ся розлупив надвоє, і вона вийшла така красна, ще красніша, як була. Та тоді обцілувалися і гостину вчинили.
А я там зайшов та помалу носив воду в міхах. І грав я там. А мав я чоботи з шарканцями; а тут є такий чоловік старий, то просив мене: «Дай мені що їсти». А я його вдарив у голову, а голова йому облізла до кістки, ще й не видить, бо приснула йому кістка з м’яса в око.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Про царя, що мав діти срібноволосі, Народні», після закриття браузера.
