Rada Lia - Мій ніжний звір, Rada Lia

Павло бачив її вагання. В глибині його душі спалахнула надія. Він вже почав підійматися, щоб показати їй, що підтримає й пробачить за цю дурну витівку. Аж тут дівчина рішуче взяла ручку й поставила свій підпис. Хлопець ошелешено сів назад на стілець. Все скінчено. І вороття назад немає.

Гості веселилися, голосно вітали молодят і танцювали. Ярослав витанцьовував разом з усіма. Орися ж залишилася сидіти за столом, сиротливо дивлячись на інших. Їй одній було не весело. Павло на святкування не прийшов. І слава Богу. Орися не уявляла, як би пережила цей вечір, якби вона постійно бачила його перед собою. Вона б не витримала докорів. 

За вікном низько пропливали сірі хмари. Листя майже опало з дерев, вкривши землю товстою пухкою жовто-багряною ковдрою. На вулиці швидко вечоріло. На душі в дівчини було так само по осінньому млосно, як і за вікном. Дядьки Ярослава скупчилися окремою групою за столом й пили горілку, голосно про щось розмовляючи. На сцені виступав невідомий дівчині місцевий гурт. Орися не знала його, оскільки через бідність і хвороби бабусі останнім часом майже нікуди не виходила. Та ця музика подобалася гостям. Жінки розпалено танцювали під музику, намагаючись привернути увагу чоловіків.

«Вони всі мені чужі люди», — з сумом думала Орися. Вона помітила, що один чоловік все ж таки відреагував на зусилля жінок. Він покинув компанію чоловіків й поспішив на танцмайданчик. Це був уже добряче налиганий Ярослав. Висока струнка брюнетка з волоссям до поясу, не старше тридцяти п’яти років, звабливо рухала стегнами й посміхалася до нього, ігноруючи Орисю, яка сиділа прямо перед нею.

Очі чоловіка загорілися й він пристрасно притиснув до себе брюнетку. Щоки Орисі спалахнули. Дівчина почервоніла. Кохання між ними не було, але була угода, якої вона зі свого боку дотримувалася. Гості здивовано зиркали на наречену. Вона ж горіла від сорому та намагалася не дивитися туди, де розважався її чоловік.

Кількома годинами пізніше її та п’яного Ярослава запхнули до таксі, яке мало довезти їх додому. Коли Орися тягнула на собі на другий поверх маєтку сплячого чоловіка, вона зітхнула.

— Гарно ж починається моє сімейне життя, — тихо проговорила сама до себе.