Катерина Федоровська - Спокута на Сліпій горі, Катерина Федоровська

Лукаш сіпнувся навіть, щоб завадити якось тому насильству, що ось-ось мало відбутися, але вражено зупинився на пів кроку. Бо здалося йому, ніби обіймає полонянка своїми тендітними руками широку спину Діяна. Придивившись, молодий розбійник зрозумів, що вона водить пальцями по колу й ніби руками згрібає щось невидиме в повітрі. Глянув зчудовано на її обличчя і помітив, що шепоче ледь чутно дивна дівчина якісь незрозумілі слова.

І бездушний Діян, який палко цілував ніжну дівочу шию, почув те шепотіння.

– Що це ти шепочеш, любонько? Ще й не нашою мовою. Мабуть, ти з далеких країв? – Сподобалося йому, що не здійняла ґвалт на увесь ліс, що не кричала, не пручалася. Тож і не вдарив її грубо для початку, щоб смирною була, як бувало частенько.

– Раджу вам, недобрі люди, дати мені спокій та забиратися геть звідси якнайскоріше, бо матимете клопіт, – почувся нарешті й голос дівчини. Однак з погрозою сказала, злісно. 

А Діян зиркнув на неї й, за звичкою, як він переважно поводився із жінками, уперіщив кулаком у вилицю. Бідолашна присіла трохи. Підхопив її жорстокий чоловік, приволік до кострубатої сосни, притиснув до стовбура свою розхристану полонянку.

– Ти мені ще й погрожувати будеш, погань? Ну, все любощі скінчилися! Пізнаєш тепер справжню чоловічу ласку.

Та погрози розбійника так і залишилися лише погрозами.  А от передбачення дивної незнайомки починали справджуватися. І не просто клопіт, а якась дивина відбувалася навколо. Лукаш побачив, як злітає купою з дерев осіннє листя. Хіба ж можливо таке вересневою порою? Та найбільш незбагненним було те, що із сосни та сусідніх ялинок почали опадати голки й вихором понеслися у спину Діяна. А опале листя разом зі зламаними гілками закрутилося у якійсь неприродній круговерті й смерчем огортало обох чоловіків.

І дівчина вже не шепотіла, а вигукувала невідомі слова й широко розмахувала руками. Оторопілий Діян упав на коліна, намагаючись захиститися від того  голкопаду, що безжально лупив у обличчя й по руках. А Лукаш раптом зрозумів, чому обличчя дівчини здалося йому знайомим. Він згадав, де її бачив.