Міка Рей - Між двох світів, Міка Рей

Розділ 2

Хто придумав вставати в школу так рано? Катя вимикає будильник і проклинає його всіма поганими словами. Підіймається з ліжка і іде на кухню. Мами немає.

« Та і фіг з нею» – подумала дівчина і пішла в душ. Стараючись проснутись, вона хвилин тридцять стояла під холодною водою. Зрозумівши, що вже пізно, вилетіла з ванної і почала збиратися. Одягнула чорну футболку і джинси. Розчесала заплутане волосся і поглянула на себе в дзеркало. На неї дивилася рижоволоса дівчина з карими очима, кирпатим носом і синяками під очима. Косметикою вона не користувалася– занадто дорого. Тож в школі популярною вона не була. Сіра мишка, яку ніхто не помічає. Взувши свої потерті кросівки і взявши рюкзак, вийшла з квартири.

На вулиці, на диво, було тепло. Від вчорашнього дощу залишилися тільки поодинокі калюжі. Швидким кроком, Катя дійшла до зупинки. Їй сильно захотілось покурити. Тож витягнувши сигарети, яких в упаковці залишалось дві, затягнулась. Автобус уже під’їхав і дівчині довелось викинути дорогоцінну цигарку. Зайшовши в переповнений автобус і чуть не збиваючи якогось чоловіка на різких поворотах, з горем пополам, доїхала до школи.

Вона йшла, відчуваючи, як погляди однокласників ковзають по ній. Ніхто особливо не звертав на неї уваги. Для них вона була просто частиною фону. Її руде волосся, як завжди, виглядало неакуратно, а очі, здавалося, виражали всю ту втому й біль, якою вона була наповнена.

– Катю, ти куди? — почувся знайомий голос.

Це була Іра, її однокласниця, але Катя тільки кивнула, навіть не зупиняючись. Іра була однією з тих, хто не розумів, чому вона тримається на відстані. Катя не звикла відкриватися, і це лише злило її, коли хтось намагався наблизитися. Вона відчувала, що нікого в її житті вже немає, хто б зрозумів її біль.

Зайшовши в клас, вона, як завжди, сіла на останню парту. Навколо кипіло життя: хлопці сміялись, дівчата обговорювали когось, вчителі намагалися привернути увагу до уроку. Але її це все не торкалося. Її серце все ще билося швидше від того, що вона не змогла впоратися з тими думками, які постійно її турбували.

Думки перервав директор, який зайшов у кабінет. За ним зайшов той, кого б вона воліла забути.

– Знайомтесь, це Антон. Від сьогодні він буде вчитись з вами. Сподіваюсь ви потоваришуєте. – сказав директор і вийшов.

Вчитель історії сказав:

–Можеш зайняти будь як вільне місце.

Антон подякував і направився до Каті.

— Тут вільно? – запитав він вивчаючи реакцію дівчини

Не дочекавшись відповіді він сів. Дівчина з усієї сили стискала кулаки, поки він вмощувався поруч. Від нього знову пахло тютюном і гелем для душу. Їй здалося, що він усміхається, навіть не дивлячись на неї.

— Чому уникаєш мене? — тихо кинув він.

Вона зробила вигляд, що не почула.

– Можливо, краще зосередься на уроці, — відповіла вона холодно.

Натомість він просто посміхнувся, ніби прийняв її мовчазне відторгнення. Його зелені очі все одно продовжували спостерігати за нею.

Катя відчула на собі його погляд, але намагалася не звертати увагу, занурюючись у роздуми. Що це за хлопець? Що йому потрібно від неї?

Катя дивилася вперед, ніби намагаючись забути про його присутність. Її серце гупало гучніше, ніж секунди, які відлічував годинник на стіні. Тільки-но пролунав дзвінок на перерву, вона зірвалася з місця і вибігла з кабінету, відчуваючи, як повітря нарешті заповнює її легені.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍