Міка Рей - Між двох світів, Міка Рей

Катя завжди почувалася зайвою: вдома – де її майже не помічали, у школі – де її зневажали. Вона навчилася ховатися від реальності, заплутуватись у власних думках… поки не з’явився Антон. Він був тим, хто завжди знаходив її, навіть коли вона тікала. Тим, хто слухав, розумів і залишався поруч, навіть коли світ здавався нестерпним. А потім він просто зник. Його немає в класному журналі. Ніхто в школі не пам’ятає про новенького. Його номер — неіснуючий. Лише запах тютюну та гелю для душу ще здається знайомим. Чи справді він був? Чи, можливо, її свідомість підсунула їй чергову гру? Шукаючи відповіді, Катя дедалі глибше занурюється між двох світів: того, що бачать усі, і того, що існує лише в її голові. Але якщо вона не розгадає цю загадку, то хто наступний зникне – примара чи вона сама?

Розділ 1

Стояти на даху десятиповерхового будинку і відчувати як вітер пробирається під тонку кофтинку, проморожує до кісток та звиває скуйовджене волосся. Як по щоках течуть гарячі сльози і печуть. На шкірі - опіки від загашених сигарет об руку. Крок вперед і не буде болі і страждань. Не буде принижень і не розумінь. Крок вперед... В пустоту. Навіки.  Шалене серцебиття, адреналін у крові і швидке дихання, яке іноді переривається і дівчина пропускає вдих. Крок вперед. Зношені, брудні носки від кросівок зависають над прірвою. Вдих, видих... Останній крок.

На потилиці відчувається гаряче дихання. Різко розвертаючись, вона втрачає рівновагу, але сильні руки незнайомця підхоплюють талію і тягнуть на себе.  Впавши на незнайомця, вона декілька секунд не розуміє що трапилось. Відчуває тепло й безпеку в обіймах хлопця. Від нього чути запах тютюну і гелю для душу. Потім, схаменувшись, швидко зривається на ноги і окинула поглядом свого рятівника. Це був хлопець, на вигляд майже її одноліток. На ньому була чорна футболка та широкі штани. Очі були заплющені, та все ж, було чути рівномірне дихання. Дівчина стояла, мов вкопана і оглядала хлопця. Скільки часу пройшло, ніхто не знав, але він розплющив очі. Побачивши це, вона рвонула до сходів, навіть не подякувавши за порятунок. В ній горів сором. Хоча розуміла, що немає куди йти. Вдома її не чекають, мати, як завжди, п’яна, а батько вже рік як їх покинув і пішов до іншої жінки. Тільки бабуся піклується, та вона в іншому місті, а білет не дадуть.

Дівчина вийшла на вулицю. В ніс вдарив запах вихлопного диму від машин. Вона повільно вдихнула і видихнула переварюючи інформацію. Хто цей пацан і чому він її врятував? В животі судомно скрутило від голоду. Витягнула з кишені цигарку і запалила її. Затяжка трохи розслабила.

В квартиру вертатися було неохота, тому поблукавши по нічному місті й натерши ноги до крові, вона врешті пішла додому.

Коли прочинила двері квартири в ніс вдарив запах алкоголю. Коли це закінчиться? З кухні почувся п’яний голос мами:

– Катюша, доченька, це ти?

Катя мимоволі стиснула губи, відчуваючи, як всередині все стискається від розчарування. Слабким голосом відповіла:

– Так я, – дівчина пройшла на кухню і побачила картину, яка переслідує від тоді коли їх покинув батько. Брудна кухня, багато немитої посуди, пляшка алкоголю на столі, і мати, яка уже не розуміє нічого.

Катя важко видихнула. Вона стояла на порозі, наче в іншому світі, з холодним відчуттям безнадії. Кожен день виглядав так само. Вона вже давно втратила рахунок тому, скільки разів це повторюється.

Мати щось невиразно промовила, і знову похилила голову. Катя відчула, як щось важке тисне на її груди. Її мати, яка колись була для неї підтримкою, тепер була тінню, яку вже не можна було врятувати. Кожного дня вона віддалялася від реальності, і Катя більше не могла бути та, що витягне її з цього болота.

— Мамо, чому так? — Катя не втрималася від запитання. Вона не звертала увагу на те, як звично звучить її голос — прохання, яке вже давно не отримувало відповіді. — Як так вийшло?

Мати мовчала, лише на столі лежала порожня пляшка. Відчуття, що ніщо не має сенсу, заповнило її повністю. Катя обійшла стіл і вийшла з кухні, щоб не зірватися на сльози. Кожного разу, коли вона намагалася хоч якось пояснити себе, знайти причину всього цього, здавалося, що слова просто тануть у повітрі, не маючи сили.

Вона пройшла в свою кімнату, закрила двері на ключ і впала на ліжко. На очі навернулись сльози. Була третя ночі, тому не зважаючи на біль в грудях, вона швидко поринула в сон.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍