Анастасія Семенишин - Ворог номер один , Анастасія Семенишин

Алекс стояла біля своєї шафи, закинувши рюкзак на плечі і невдоволено розгладжуючи форму, що зовсім не відповідала її стилю. Вона не була частиною шкільного елітного кола, не прагнула завойовувати популярність і завжди стояла на своєму — як би це не виглядало для всіх інших.

Її компанія — трохи інша. Це були хлопці та дівчата, які не слідували шкільним правилам, віддаючи перевагу своїм інтересам і почуттям замість соціальних вимог. Вони не боялися бути не такими, як усі. Їхні розмови про рок-музику, нецензурні жарти й часті відсутності на уроках не сприяли дружбі з тими, хто був завжди правильний і в моді.

Але навіть серед її друзів були випадки, коли Алекс відчувала на собі погляди, які шепотіли: “Ти — не така, як усі.” Іноді це її дратувало, іноді — вона просто ігнорувала.

Адам Сіммонс, звісно, був одним із таких, хто завжди здавався ідеальним у цьому світі. Його компанія — золота молодь школи. Спортсмени, популярні хлопці, ті, хто вирішує, хто буде вчитися в найкращих університетах і хто отримає найкращі стипендії. Їх не цікавила музика, поезія чи будь-які теми поза шкільною популярністю.

Адам був душею компанії. Він мав не тільки статуру, що викликала захоплення у дівчат, а й хітове вміння викликати усмішки і розмови у будь-якому колективі. Його погляд, звісно ж, був на тому рівні, де не було місця для таких, як Алекс.

Вони не могли йти поруч, не кинувши один одному пару фраз, які ставали іскрою для нового конфлікту. Наприклад, сьогодні, коли на перерві Адам зауважив, що Алекс знову запізнилася на урок, і її фраза “Ти знову поводишся як старий, скучний дідуган” була достатньою для того, щоб весь клас засміявся.

“Може, хоча б це нас зблизить?” — подумав він, дивлячись на неї. Але кожен раз він відчував лише зростаюче роздратування.

“Ні, ми не можемо бути ближчими.”

Але все ж йому подобалося цілуватися з іншими дівчатами, розуміючи, що їй це болить.

Тому для Адама війна була не лише зовнішньою, а й внутрішньою. Чи може він залишити своє серце в спокої, продовжуючи виступати роль справжнього героя шкільної арени? Чи, можливо, все ж доведеться прийняти нову реальність, де Алекс для нього — більше, ніж просто ворог?

Вони обидва знали: така ворожнеча може тривати вічно. Але всередині кожного з них було щось таке, що змушувало їх не відпускати один одного.