Nicole Moonshade - Код Безкінечності, Nicole Moonshade

Розділ 2. Полювання розпочато

Сходи були холодними й слизькими від вологи. Ліана міцно стискала перила, спускаючись униз так швидко, як дозволяли ноги. Кейден мовчки біг позаду, його кроки лунали гучною луною у вузькому колодязі пожежних сходів. 

– Ще два поверхи – прошепотів він, озираючись вгору. Там, на даху, вже грюкнули металеві двері. Вони почули важкі кроки.
Ліана зціпила зуби, намагаючись вгамувати паніку. Вона знала, хто за ними йде. “Мисливці” – спеціальний підрозділ "Нексус", створений для того, щоб полювати на таких, як вони. Тих, хто насмілювався кинути виклик цифровій імперії. 

Вони вискочили на вулицю через задній двір старої багатоповерхівки. Нічне повітря обпекло легені. Місто мерехтіло неоновими вогнями, але ця краса була оманливою. Десь серед цих вулиць ховалася загроза, від якої не було порятунку. 

– У провулок! – Кейден потягнув Ліану за рукав, звертаючи в тінь між двома закинутими будинками. Вони пробиралися в темряві, намагаючись залишитися непоміченими. 

Але “Мисливці” були швидшими. Раптом тишу розірвав механічний звук дронів. Кілька чорних машин зависли над ними, спрямовуючи потужні прожектори. Світло вдарило в очі, змушуючи прикрити обличчя руками. 

– Стояти!!! – пролунало з гучномовця. – Ви звинувачуєтеся в кіберзлочинах проти корпорації "Нексус". Опір буде придушено. 

– Не зупиняйся! – крикнув Кейден, хапаючи Ліану за руку. Вони рвонули вперед, петляючи між сміттєвими контейнерами й заваленими уламками. Дрони переслідували їх, скануючи кожен крок. 

Один із дронів випустив електричний розряд, який вдарив у стіну за кілька сантиметрів від голови Ліани. Іскри розлетілися навколо, обсипаючи її світлими спалахами. 

– Це божевілля! – задихано промовила вона. – Вони нас уб’ють! 
 

– Не сьогодні! – Кейден вивів її на ширшу вулицю, де під мостом ховалася темна фігура. – Я подбав про план “Б”. 

Фігура вийшла з тіні, виявляючи худорлявого хлопця з розпатланим волоссям і нахабною посмішкою. Його очі блищали так, ніби він тільки-но виграв у лотерею. 

– Вчасно, як завжди, – сказав він, підморгнувши. – Сідайте в машину. 

Поруч з ним стояв старий фургон із затемненими вікнами. Двері розчинилися, і Ліана не роздумуючи застрибнула всередину. Кейден вскочив слідом, зачинивши двері. 

– Тисни на газ, Дексе! – крикнув він. 

Мотор загуркотів, і фургон рвонув уперед, залишаючи позаду дронів, що збилися в купу над порожньою вулицею. 

Ліана важко дихала, відчуваючи, як серце скажено калатає в грудях. Вона глянула на Кейдена, який перевіряв накопичувач. Світлодіод блимав зеленим – файли збереглися. 

– Ми це зробили, – прошепотіла вона, не вірячи в своє щастя. – Але хто цей хлопець? 

– Це Декс, – відповів Кейден, відкинувшись на сидіння. – Найкращий водій і хакер, якого я знаю. Без нього в нас не було б шансу. 

Декс поглянув на них у дзеркало заднього виду. 

– Приємно познайомитись, – усміхнувся він. – Мене вже цілий рік не переслідували дрони. Дякую за розваги. 

Ліана ледь стримала усмішку. Це був лише початок. Вони вирвалися з пастки, але тепер на них полюватимуть усюди. 

І все ж, у її руках був ключ до коду, що міг змінити світ. "Код Безкінечності" не просто існував – він чекав на своє розгадування.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍