Колектив авторів - Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

щодо:

• удосконалення діяльності органів і установ виконання покарань з пи­тань дотримання прав і законних інтересів засуджених;

• поліпшення на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності індивідуально-профілактичної та виховної роботи із засу­дженими до громадських або виправних робіт та особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання;

• організації трудового та побутового влаштування осіб, звільнених від від­бування покарання, сприяння їх соціальній адаптації;

• забезпечення правового і соціального захисту персоналу органів і уста­нов виконання покарань (п. 6 Положення про спостережні комісії).

При цьому під час здійснення своїх повноважень спостережні комісії не вправі втручатися в оперативно-службову діяльність органів і установ вико­нання покарань.

5. Здійснювати — втілювати в дійсність, перетворювати на дійсність, ви­конувати задумане.

Громадський контроль безпосередньо здійснюється громадськими органі­заціями та трудовими колективами.

Про громадські організації та трудові колективи див. коментар до ст. 160 КВК України.

6. Громадський контроль здійснюється:

— за місцем роботи або навчання;

— за місцем проживання осіб, звільнених від відбування покарання.

Як зазначено у ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Гарантії забезпечення права грома­дян на працю визначені у ст. 51 КЗпПУ. Відповідно до ст. 1021 зазначеного Кодексу, однією з таких гарантій є, зокрема, право громадян на роботу по су­місництву. Таким чином, громадський контроль за особами, умовно-достро­ково звільненими від відбування покарання, має здійснюватися на всіх об’єк­тах їх працевлаштування (місцем їх основної та додаткової роботи (по суміс­ництву).

Місце роботи — підприємство, установа, організація, де робітник чи служ­бовець виконує свою трудову функцію, а також місцевість, де розташовані від­повідні підприємства, установи, організації.

7. Враховуючи, що за правовим положенням особи, звільнені від відбуван­ня покарання умовно-достроково, не мають якихось обмежень у виборі місця проживання. Вони можуть, як це випливає зі змісту ст. 33 Конституції Украї­ни, вільно обирати місце проживання (крім проживання за кордоном — див. коментар до ст. 155 КВК).

Місце проживання — це місце постійного або переважного проживання громадянина. Місцем проживання неповнолітніх, що не досягли 15 років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх бать­ків (усиновителів) або опікунів.

8. Місце та форму (денну, заочну, дистанційну тощо) навчання особи, які звільнені від відбування покарання умовно-достроково, можуть обирати віль­но у межах території України. Відповідно до чинного законодавства України про освіту, це можуть бути навчальні заклади І—ІV рівнів акредитації.

9. Крім спостережних комісій, громадських організацій і трудових колек­тивів здійснювати виховну роботу і здійснювати контроль за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, мають право також служби у справах неповнолітніх і центри соціальних служб, які діють на під­ставі відповідних нормативно-правових актів України.

Зазначену діяльність вказані суб’єкти можуть здійснювати як безпосеред­ньо, так і шляхом представництва. Порядок представництва регулюється гла­вою 17 ЦК України (статті 237—250).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчи­нити правочин від імені другої сторони, яку представляє. Представництво ви­никає на підставі договору, з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК).

10. Систематичне проведення виховної роботи — це безперервна, та, що по­стійно повторюється, діяльність зазначених у статті, що коментується, суб’єк­тів громадського контролю.

11. Поведінка — це спосіб життя; сукупність дій і вчинків щодо оточення.

Указані у статті, що коментується, суб’єкти контролю не вправі втруча­тись, як це випливає зі змісту ст. 32 Конституції України, в особисте і сімейне життя осіб, звільнених умовно-достроково від відбування покарання, займа­тись оперативно-службовою діяльністю та посягати на їх законні права та ін­тереси (див. коментар до ст. 7 КВК).

12. Громадські вихователі входять до складу служб у справах неповноліт­ніх. Основне завдання цих суб’єктів громадського контролю — надання допо­моги батькам або особам, що їх замінюють, у ресоціалізації неповнолітніх, звіль­нених умовно-достроково від відбування покарання.

Надання необхідної допомоги для неповнолітніх означає створення для них відповідних умов життєдіяльності: сприяння у влаштуванні у школи-інтернати, в опікунстві, наданні консультацій у навчанні, роботі, працевлаштуванні, наданні медичної та матеріальної допомоги тощо. Зокрема, як зазначено у п. 14 постано­ви Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно- дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, суд повинен з’ясувати, де вони проживатимуть, працюватимуть або навчатимуться, якщо до них буде застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Стаття 162. Заходи громадського впливу щодо осіб, умовно-до­строково звільнених від відбування покарання

1. До умовно-достроково звільнених від відбування покарання осіб, які ухи­ляються від громадського контролю, збори трудового колективу або громад­ська організація можуть застосовувати захід впливу у виді громадського по­передження.

2. У разі систематичного порушення громадського порядку особою, яка від­бувала покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий зло­чин чи була двічі засуджена до позбавлення волі за умисні злочини й умов­но-достроково звільнена від відбування покарання, трудовий колектив або гро­мадська організація можуть порушити клопотання перед органом внутрішніх справ про встановлення за нею адміністративного нагляду.

1. Ухилятися означає намагатися не робити чого-небудь; не брати участь у чомусь, відсторонятися від чогось; уникати. До осіб, умовно-достроково звільне­них від відбування покарання, за